Шляхи покращення договірних відносин суб’єктів комерційної діяльності в ринкових умовах

Формат магазинів «усі покупки одразу» охоплює мережу магазинів, які забезпечують повний закупівельний сервіс для основної частини покупців.

До них належать:

- супермаркети – магазини площею від 400 до 1500 кв. м, розміщені в мікрорайонах міста, які здійснюють торгівлю на основі самообслуговування і можуть надавати послуги вдома в покупця; торгують зазвичай бакалійними товарами, в деяких випадках – одягом та товарами для дому;

- суперетта – різновид супермаркету площею від 120 до 200 кв. м; розміщені в спальних районах і в центрах міст; асортимент товарів обмежений продовольчими та деякими супутніми непродовольчими товарами; продаж товарів здійснюється на основі самообслуговування та традиційними методами;

- універмаги – відкриваються у престижних дорогих будівлях крупних міст; площа – понад 10 000 кв. м., розміщені на декількох поверхах; здійснюють торгівлю як традиційним методом, так і самообслуговуванням; поступово мережа універмагів витісняється більш сучасними типами підприємств: дискаунтерами, торговими центрами та ін. ;

- гіпермаркети – формати на основі французького стандарту, розташовані поза містом, площею від 2500 до 10 000 кв. м; оснащені найсучаснішим торговельно-технологічним обладнанням, великою кількістю кас; мають великі парковки для автомобілів, працюють без вихідних, до останнього клієнта;

- суперстор – формат на основі американського стандарту з аналогічними гіпермаркету характеристиками; забезпечує покупцеві можливість здійснювати всі покупки під одним дахом.

Формат «спеціалізовані магазини» – розташовані в приміських чи відносно віддалених від центру міських районах з нижчою орендною платою, у приміщеннях торговельною площею до 1000 кв. м, розміщених на декількох поверхах; використовується самообслуговування та традиційні методи продажу (це можуть бути магазини комп'ютерної техніки, магазини з торгівлі товарами окремих груп чи підгруп).

Формат «економічні магазини» – об'єднує магазини-дискаунтери, магазини знижених цін, оптові клуби, «Кеш енд керрі» та ін.

Дискаунтер – це торговий формат, магазини якого реалізують товари за цінами, які майже дорівнюють оптовим.

Зростанню мережі дискаунтерів у всьому світі (до середини 90-х років XX ст. вони функціонували лише в Німеччині, Північній і Центральній Європі) сприяли певні економічні труднощі та пов'язана з ними сегментація споживчого ринку. Опорою дискаунтерів стали споживачі, які надають перевагу ціні, а не асортименту. Цей формат магазинів об'єднує невеликі за площею підприємства роздрібної торгівлі (до 800-1000 кв. м) з асортиментом продовольчих (в основному) товарів до 1000-1200 найменувань. Розрізняють жорсткий (hard) і м'який (soft) різновиди дискаунтерів у залежності від площі та чисельності видів товарів, що реалізуються в магазинах. Відносно низькі ціни в магазинах-дискаунтерах зумовлені незначною чисельністю обслуговуючого персоналу, розміщенням наявного асортименту товарів на торгово-технологічному обладнані в оригінальній упаковці, відсутністю національних і міжнародних брендів, асортиментною політикою, орієнтованою на покупців з низькими і середніми доходами, та відносно невеликим числом асортиментних позицій.

Інтенсивного розвитку в західній роздрібній торгівлі набули дискаунтери в середині 90-х років минулого століття. Якщо у 1993 р. мережа дискаунтерів торговельної групи Wal-Mart контролювала до 4% ринку продовольчих товарів ПИТА, то у 2004 р. – 18%, а обсяг реалізації становив 95 млрд дол. У деяких штатах їх частка в загальному роздрібному товарообороті продовольчих товарів перевищила 20-25%. Мережа магазинів формату дискаунтер налічувала понад 1400 суперцентрів, 1400 дискаунт-магазинів, 540 клубів Сема і 60 місцевих ринків.

Значних успіхів у розвитку дискаунтних магазинів досягла торговельна мережа Target, яка об'єднує понад 1200 магазинів. Загальна торгова площа магазинів-дискаунтерів мережі Target щорічно зростає в середньому на 8-10%.

Ситуація на продовольчих ринках Канади, Західної Європи аналогічна ситуації в США. У Німеччині на частку чотирьох провідних мереж дискаунтерів, передусім ALDI i LIDL, припадало 30% у товарообороті 2003 р. (10% у 1981 p., 20% у 1992 р.) за рахунок відповідного скорочення частки ринку, яку займали супермаркети і гіпермаркети.

Ринкова частка дискаунтерів у продовольчій торгівлі Франції зросла з 3% у 1991 р. до 12% у 2003 р. Приблизно такі ж темпи розвитку характерні для дискаунтерів Голландії, Ірландії та інших країн Західної Європи.

Аналогічним шляхом розвивається торгівля в Східній Європі. Так, у Чеській Республіці, Словаччині, Угорщині, Польщі в середині 90-х років минулого століття швидкими темпами розвивалися гіпермаркети (крупні формати). Однак в останні роки найбільші темпи зростання продажу були характерними саме для дискаунтерів. У результаті в Чехії мережа магазинів-дискаунтерів LIDL, PLUS i Pennj контролює 15% ринку.

До основних причин, що спонукали до швидкого розвитку мережі магазинів-дискаунтерів на продовольчих ринках цих країн, слід віднести інфляцію та підняття цін на продовольчі товари у зв'язку з введенням в обіг єдиної валюти – евро (2000-2002 pp.).

Магазини знижених цін – реалізують товари, що вийшли із моди, зняті з виробництва тощо; розташовані поза містом чи на окраїнах, у передмісті; асортимент формується в залежності від надходження товарів, ціни – у відповідності до можливостей покупців.

Оптові клуби – розташовані у передмістях (низька орендна плата), можуть використовуватися не пристосовані для торгівлі будівлі; асортимент товарів вузький, однак досить глибокий – з великою кількістю різновидів; реалізують товари за низькими цінами.

Магазини «Кеш енд керрі» відкриваються в промзонах, на відстані 10-15 км від центру міста; торгують широким асортиментом товарів, за низькими цінами, методом самообслуговування; займають великі площі.

Досить широкого розповсюдження набули й інші роздрібні формати: торгові центри, масові мерчандайзери, суперцентри, загальні магазини та ін.

Широкий розвиток західних торговельних мереж вцлинув на тенденції розвитку ритейлу і в Україні. Наприкінці 2004 р. лише в Києві успішно функціонували 17 роздрібних торговельних мереж, які об'єднували понад 100 магазинів різних форматів.

 

 

Вивчаючи та розкриваючи договірні взаємовідносини та партнерські зв‘язки у підприємницькій діяльності в сфері торгівлі, очевидно, що права та обов’язки сторін, виражені в умовах правового договору, повинні відповідати принципам цивільно-правового господарсько-правового регулювання, і насамперед принципам рівності, автономії волі і майнової відповідальності, самостійності учасникам договірних відносин. Тільки в цьому випадку можна вести мову про цивільні права й обов'язки чи про цивільно-правове зобов'язання.

Характерною рисою договору є те, що кожна зі сторін за договором має право вимагати від іншої сторони виконання його умов та зобов‘язань, але одночасно несе перед нею і визначені договором обов’язки.

Істотною умовою кожного договору є ціна, тому надзвичайно важливе значення будуть мати положення, що регулюють умову договору про ціну. Оскільки за умов нестабільності та зростання цін можливо, одна зі сторін договору може зазнати збитків від взятого на себе зобов‘язання. Тому обов‘язково потрібно зазначати в договорі, що при зміні цін на матеріали та комплектуючі, енергоносії та інше ціна договору може змінювати. Але одночасно така зміна має бути оформлена у письмовій формі.

Сторони договору можуть встановлювати для регулювання своїх взаємин правила, що відрізняються від тих, котрі передбачені нормами права і не є обов’язковими, а, отже, визначити свої права й обов’язки. Це дає можливість партнерам в підприємницькій діяльності самостійно визначати умови та обов‘язки по договору.

Слід відзначити – укладений договір або угода не повинні суперечити чинному законодавству України. Оскільки такий договір буде недійсним, а відповідно сторони такого договору будуть зобов‘язані повернутись до попереднього становища.

 

 

1. Ареф’єв О. В., Санаєв В. Г. Економіка підприємства. – К. : Видавництво Європейського університету, 2004. – 268с.

2. Бойчук І. М., М. С. Харів, М. І Хопчан, Ю. В. Піга., Економіка підприємства. -К. : «Каравела» 2001. – 292с.

3. Буряк П. Ю., Римар М. В. Фінансово-економічний аналіз: Підручник. – К. : ВД «Професіонал», 2004. – 528с.

4. «Економічний аналіз»: Навч. посібник. – 3-тє вид. / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбатюк; за ред. акад.. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченко. – К. : КНЕУ, 2007. – 560с.

5. Іванова В. В. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 472с.

6. Кіндрацька Г. І., Білик М. С., Загородній А. Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник. – Львів: «Магнолія2006», 2007. – 440с.

7. Мельничук В. Г., Ковальчук Г. О. Економіка: Підручник, 3-тє видання перероблено і доповнено. – К. : «Навчальна книга», 2005. – 352с.

8. Мних Є. В. Економічний аналіз: Підручник. – К. : «Центр навчальної літератури», 2003. – 412с.

9. Москалюк В. Є. Планування діяльності підприємства. Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2005. – 284с.

10. Мошенський С. З., Олійник О. В. Економічний аналіз: Підр. / за ред. д. е. н., проф. Ф. Ф. Бутинця. – 2-ге вид. – Житомир: ПП «Рута», 2007. – 704с.

11. Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник. – К. : Скарби, 2002. – 336с.

12. Пасічник В. Г., Акіліна О. В. Планування діяльності підприємства. Навч. посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 256с.

13. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства. 3-тє вид., без змін – К. : КНЕУ, 2006. – 528с.

14. Прокопенко І. Ф., Ганін В. І., Петряєва З. Ф. Курс економічного аналізу: Підручник/ за редакцією І. Ф. Прокопенка. – Харків: Легас, 2004. – 384с.

15. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – Львів: «Новий Світ-2000», 2004. – 344с.

16. Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства: Навчальний посібник. – К. : ЦУЛ, 2002. – 656с.

17. Цигилик І. І., Кропельницька С. О. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства: Навч. посібник. – К. : центр навчальної літератури, 2004. – 123с.

18. Череп А. В. Економічний аналіз: Навч. посібник. – К. : Кондор, 2005. – 160с.

19. Швайка Л. А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2004. – 268с.

20. Ареф’єва О. В., Харчук Т. В. Економічні засади формування потенціалу підприємства// Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №7. – 71-77с.

21. Гарачук Ю. О. Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок управління конкурентоспроможністю // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №5. – 135-141с.

22. Жуковський М. О. Трудові ресурси як складова конкурентоспроможності підприємства // актуальні проблеми економіки. – 2007. – №2. – 54-60с.

23. Косарєв О. Й., Захаров О. І. Людський капітал як ключовий чинник забезпечення економічної безпеки підприємства // актуальні проблеми економіки. – 2008. – №9. – 104-114с.