Шляхи покращення договірних відносин суб’єктів комерційної діяльності в ринкових умовах

- покупець споживач) – відповідно другим.

Основна частина договору складається зі специфічних і загальних умов.

До специфічних належать лише ті умови, котрі є характерними для конкретної угоди (наприклад, ціна товару).

Як правило, специфічні умови договору охоплюють таке:

- предмет договору і кількість товару;

- якість товару;

- знижка з ціни або надвишка до ціни (якщо вони застосовуються) ;

- базові умови поставки;

- форма оплати;

- термін поставки;

- маркірування, пакування, тара;

- здавання-приймання товару;

- відповідальність сторін;

- наявні застереження (наприклад, заборона перепродажу товару).

Саме специфічні умови договору становлять тему і зміст обговорення партнерами. Ось чому конкретну форму можної зі специфічних умов ретельно обмірковує підприємець при підготовці до переговорів про укладення угоди (договору).

До загальних умов договору належать ті його змісту. Такими положеннями є:

- арбітражний припис (застереження) ;

- форс-мажорні обставини тощо.

У заключній частині договору містяться:

- юридичні адреси сторін (партнерів) ;

- усі додатки, що є невід’ємними частинами договору (ескізи товару, зразки тощо) ;

- підписи сторін (партнерів) ;

- місце і дата укладення договору (якщо це не було зафіксовано у преамбулі).

У більшості випадків для укладення договору достатньо згоди сторін. Інколи укладенню договору передують складні і тривалі переговори. В деяких випадках договори укладаються майже автоматично, коли партнери навіть не відчувають договірного характеру своїх взаємин.

Залишок на позабалансовому рахунку “Товарні зобов’язання” по договору означає наступне: кредитовий – активну сторону угоди і відповідно обов’язок поставити продукцію або послуги; дебетовий – безпідставне перевиконання договору. Залишок на позабалансовому субрахунку “Зобов’язання з авансів” означає: кредитовий – обов’язок сплатити аванс; дебетовий – переплату авансу за окремим договором.

Як свідчить проведений огляд спеціальної літератури, питанням аналізу договірної роботи та стану дебіторської (кредиторської) заборгованості і за радянських часів приділялась увага. В той же час вони або розглядались окремо одне від одного, без певного узагальнення, або це робилось на недостатньому рівні. Сьогодні вимоги до аналізу з боку менеджерів та інвесторів змінились, а тому такий аналіз потребує доповнень. Аналіз повинен бути орієнтований, в першу чергу, на прийняття управлінських рішень, а не тільки на контроль, тобто повинен мати перспективний характер.

З іншого боку, фінансовий аналіз в сучасному розумінні прийшов до нас із розвинутих країн, де логіка його структурування, зміст і послідовність розглядаються виходячи з бухгалтерського балансу. Це призвело до того, що позабалансові зобов’язання та права не враховуються при аналізі вітчизняними аналітиками. Рішення ж про надання комерційних і фінансових позик повинні прийматись та коригуватись з врахуванням неухильних консенсуальних договорів, що обліковуються на позабалансових рахунках.

Аналіз фінансового стану суб’єкта господарювання з врахуванням договірних зобов’язань і прав необхідно здійснювати за двома напрямками, які мають певні особливості. Аналіз фінансового стану контрагента (покупця, постачальника, позичальника) потрібен для визначення його плато- та кредитоспроможності. Аналіз, проведений на власному підприємстві – для розкриття потенціалу щодо надання комерційних позик за умови дотримання визначеного рівня ліквідності, що безпосередньо пов’язаний з аналізом та управлінням грошовими потоками [8, 74].

На підставі аналізу динаміки дебіторської заборгованості на підприємстві і складеного прогнозу її стану керівники приймають рішення щодо стратегії кредитної політики підприємства. В подальшому вагомого значення набуває питання, чи спроможне підприємство надати таку позику і в якому обсязі. При цьому прогнозну ліквідність і платоспроможність підприємства потрібно постійно коригувати на суму позабалансових прав та зобов’язань.

В будь-якому випадку при визначені ліквідності і, особливо, платоспроможності підприємства необхідно враховувати договірні зобов’язання і права, що випливають із консенсуальних, неухильних договорів. При цьому прогнозну ліквідність і платоспроможність потрібно визначати з врахуванням авансів, що повинно сплатити наше підприємство, натомість одержати товарно-матеріальні цінності і навпаки. Вплив договірних зобов’язань на прогнозний фінансовий стан підприємства стає відчутним на прикладі підприємств із сезонним характером виробництва, що укладають форвардні контракти, або будь-яких інших, що мають подібні угоди.

Збільшення кількості рахунків та інформаційного навантаження на бухгалтерію не буде обтяжливим, якщо використовувати комп’ютерні програми. Для таких програм в роботі запропоновано структуру синтетичного та аналітичного обліку із використанням позабалансових рахунків і відповідних довідників аналітичного обліку (див. рис. 3).

 

Рис. 3. Структура синтетичного та аналітичного обліку в комп’ютерних програмах для обліку договірних зобов’язань та прав

 

В комп’ютерних програмах для обліку розрахунків потрібно створити наступні об’єкти нормативно-довідкової інформації: перелік агентів (структурний підрозділ або відповідальна особа, що несе відповідальність по укладанню і виконанню договору) ; перелік контрагентів (юридичні або фізичні особи, що мають договірні відносини з підприємством) ; масив інформації про укладені договори (документ, що є підставою здійснення операцій).

Укладання договору – введення первинного документу “Договір постачання” в базу даних програми; надходження коштів на поточні рахунки підприємства за договором на підставі банківських документів – формування записів по дебету рахунків грошових коштів із кредиту відповідних рахунків; формування звіту по договорах, завершених як до настання встановленого строку, так і своєчасно.