Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Шизофренія. Основні гіпотези патогнезу. Клінічні форми та типи перебігу. Загальні принципи лікування шизофренії.

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЛЕКЦІЯ
 
Тема: ШИЗОФРЕНІЯ. ОСНОВНІ ГІПОТЕЗИ ПАТОГНЕЗУ. КЛІНІЧНІ ФОРМИ ТА ТИПИ ПЕРЕБІГУ. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ШИЗОФРЕНІЇ.
 
ПЛАН
 
  1. Загальне уявлення, визначення, історія. Епідеміологія
  2. Діагноз і симптоми. Критерії за Е. Крепеліним, Е. Блейлерем, К. Шнайдерем
  3. Етіологія, патогенез. Форми, типи перебігу
  4. Лікування. Прогноз
Актуальність теми: Впродовж тривалого часу шизофренія залишається найбільш складною проблемою психіатрії. Такий стан справ обумовлюється складним патогенезом захворювання, важким хронічним перебігом, високою інвалідизацією хворих. Економічні дослідження показують, що шизофренія є найбільш «дорогим» для суспільства психічним захворюванням.
 
1. Шизофренія – це ендогенне прогредієнтне психічне захворювання, яке характеризується дисоціацією психічних функцій, або рзщепленням психіки, тобто, втратою єдності психічних процесів, різноманітними продуктивними психопатологічними розладами, і яке призводить до змін особистості особливого типу (знихення енергетичного потенціалу, прогресуюча інтраверсія, емоційне збідення).
Дві людини відіграли ключову роль в дослідженні шизофренії в історичному аспекті: Еміль Крепелін (німець, 1856-1926) та Еуген Блейлер 1857-1939). Однак слід відмітити, що ще три людини внесли значний вклад в дослідження цього захворювання в період, що передував дослідженням Крепеліна та Блейлера. Бенедикт Морель (1809-1873), бельгіець, застосував термін demence precoce для описання хворих, що знаходяться в стані деградації, і захворювання почалось в підлітковому віці. Карл Кальбаум (1828-1899) описав симптоми кататонії, а Евальд Геккер (1843-1909) описав в у вищому ступені аномальну поведінку хворих гебефреніею. Крепелін поділив психічно хворих з важкими розладами на три основні групи з наступними діагнозами: недоумство (dementia praecox), маніакально-депресивний психоз і паранойя. Раннє недоумство Крепелін описував як хронічне захворювання, що призводить до деградації, при якому також іноді спостерігаються маячення і галюцинації. Крепелін відмічав, що при цій формі захворювання приблизно у 4% випадків мало місце повне виздоровлення, а в 13% значна ремісія. Термін маніакально-депресивний психоз відносився до тих хворих, які переносили хворобливі афективні епізоди, між якими спостерігалась майже повна ремісія. Діагноз параної ставився пацієнтам, в яких основним стійким симптомом було маячення переслідування. Блейлер ввів новий термін шизофренії, що означає розщеплення психіки, засновуючись на теоретичнному “схизмі” (розколу) між мисленням, емоціями та поведінкою. На превеликий жаль, цей термін вніс деяку плутанину між даним захворюванням та розщепленням особистості (що зараз ідентифікується як множинний розлад особистості) і є розладом, що не має нічого спільного з шизофренією. Визначення шизофренії, що дав Блейлер, відрізняється від раннього недоумства крепеліна двома основними аспектами: по- перше, блейлер не вважав, що деградація є обовязковим виходом цього захворювання, по друге, Блейлер розділив симптоми на основні (первинні) і допоміжні (вторинні). Найбільш важливим (фундаментальним) симптомом є розлад мислення, що характеризується порушенням асоціативного процесу, його незмістовністю. Іншими основними симптомами є афективні розлади, аутизм і амбівалентність (так звані 4 А по Блейлеру: асоціації, афект, аутизм, амбівалентність). Допоміжними симптомами є галюцинації і маячення. Як Блейлер, так і Крепелін вважали, що в основі захворювання лежать біологічні фактори. Чотири сучасних психіатра, що займались теорією шизофренії: Адольф Мейер, Гаррі Стек Саллівен, Габріель Ленгфельдт, Курт Шнейдер. Мейер, основоположник психобіології, вважав, що шизофренія та інші психічні розлади є реакцією на різні життєві стреси, і тому він дав назву даному синдрому шизофренічна реакція. Саллівен, засновник школи психоаналітиків міжособистісних стосунків, підкреслював, що соціальна ізоляція є і причино. І симптомом захворювання. Ленгфельдт, на відміну від Блейлера, вивів свої критерії емпірично з досвіду, а не з теоретичних побудувань. Він поділив цей розлад на істинну шизофренію та шизофренічний психоз. Діагноз істинної шизофренії ставиться при наявності деперсоналізації, аутизма, емоційного сплощення, раптового початку і відчуття дереалізації і нереальності того, що відбувається. Істинну шизофренію часто визначають як ядерну шизофренію, або процесуальну, або неремітуючу. Курт шнейдер описав цілий ряд так званих симптомів першого рангу при шизофренії, які він ні в якій мірі не вважав специфічними для даного захворювання, однак надавав їм великого практичного значеннч для постановки діагнозу. Першоступеневими по значимості симптоми включають наступні: коли хворий чує, що його думки говоряться вголос, слухові галюцинації, що коментують його поведінку, соматичні галюцинації, стан, при якому хворий відчуває, що його думки контролюютьчся або передаються іншою людиною, маячення і відчуття, що його дії знаходяться під контролем, або на них є вплтив ззовні. Шнейдер підкреслював, що діагноз шизофренії може бути поставлений і на основі вторинних по значимості симптомів, якщо вони спостерігаються разом з іншими характерними клінічними проявами. Вторинні по значимості симптоми включають інші галюцинації, розгубленість, розлади у вигляді депресії або ейфорії, емоційне сплощення. Шнейдер не вважав, що ці симптоми є необхідними, але він попереджав психіатрів, що деяким хворим варто ставити діагноз навіть якщо відсутні симптоми першого рангу. На жаль, це попередження часто ігнорується, і якщо подібні симптоми не виявляються в єдиній бесіді з хворим, це є доказом відсутності шизофренічного розладу у хворого.
У шизофренії немає патогномонічних симптомів, діагноз ставиться на основі результатів всебічного обстеження психічного стану пацієнта. В наш час зазвичай використовують діагностичні критерії МКХ-10.
Епідеміологія
Поширеність шизофренії. серед населення складає 1-1, 5% і не залежить від віку. За оціночними данними 2 млн. нових випадків кожен рік реєструється в світі. Поширеність, захворюваність і вираженість клінічних проявів у міського населення вище ніж у сільсбких жителів.
 
2. Діагноз і симптоми
 
Ці симптоми
Фото Капча