Шизофренія. Основні гіпотези патогнезу. Клінічні форми та типи перебігу. Загальні принципи лікування шизофренії.

Емоційне зниження проявляється в різній ступені. Починається з наростаючої холодності по відношенню до близьких та значимих інших людей, безучасності до подій, які безпосередньо стосуються хворого, втрати попередніх інтересів і захоплень. Прояви емоцій згасають і спрощуються. На одній ноті хворий говорить про речі, до яких раніше був небайдужим і про те, що мало б його хвилювати. Обличчя стає гіпомімічним, втрачається тонка виразність міміки, іі заміняють утровані гримаси. Зявляється неадекватне, не до ситуаціі хіхікання. В крайніх випадках ці порушення стають вираженими аж до “емоційноі тупості”. Однак на початку захворювання ці порушення є стертими, проявляються, наприклад, лише у вибірковій неприязні до тих, хто його любить і піклується про нього (наприклад, мати). Зустрічається також “емоційна амбівалентність”- спочатку хворий сам говорить, що відчуває до кого-небудь одночасно любов та ненависть, або інтерес і відразу водночас. В біль виражених випадках це відображається в поведінці.

Формальні порушення мислення отримали таку назву тому, що вони стосуються не змісту думок, а самого процесу мислення, перш за все, логічного зв’язку між думками, а також у важких випадках, навіть всередині однієї фрази. Коли це досягає крайньої вираженості, мові стає абсолютно розірваною, такою, що складається з сумбурного набору уривків фраз (“мовний салат”). Однак, частіше порушення є вираженими значно менше: у вигляді “зісковзування” (нелогічного преходу з однієї думки на іншу, чого хворий сам не помічає), “неологізмів” (створення нових, дивних слів, наприклад “тягофон”) і схальності до пустого резонерства, безплідного мудрування та вичурних виразів, які раніше не були властиві хворому. На початку подібні порушення мислення взагалі можуть бутии непомітні, однак вдається виявити патопсихлогічними методами викривлення процесу узагальнення, яке здійснюється за несуттевими ознаками. Самі хворі, крім цього, можуть самі скаржитись на некерований потік думок, або раптові перерві або на паралелбно протікаючі два потоки думок.

Абулія (дослівно безвілля) проявляється падінням активності, бездіяльністю, втратою інтересу до всього. У важких випадках хворі нпвіть не можуть себе обслуговувати, не миються, цілі дні лежать у ліжку або сидять в одній позі. Почмнається з того, що закидають роботу, запускають домашні справи, ні за що не можуть взяться, ніяк не мохуть зібратись щось зробити. Все це пов’язане з відсутністю спонукань до дії, і називається “падінням енергетичного потенціалу”.

Аутизм – втрата контактів з оточуючими, заглиблення у внутрішній світ, відгородженість, замкнутість – не завжди включається до числа основних симптомів, оскільки може бути при шизоїдній психопатії. Вижлива поява цієї ознаки, коли вана раніше була відсутня. Втрачаються зв’язки зі знайомими, друзями, а інші не з’являються.

Критерії Е. Крепеліна: Порушення уваги і розуміння, галюцинації, особливо слухові (голоси), звучання думок (ехо думок), відчуття впливу на думки, порушення протікання думок, перш за все непослідовність, розірваність мислення, порушення когнітивної функції і здатності до суджень, збіднення афекту, ознаки порушення поведінки: зниження спонукань, пасивна підкоряємість, ехо-лалія, ехо-праксія, агресивність, кататонічне збудження, стереотипії, негативізм, аутизм, порушення вербального вираження думок

Симптоми-критерії Е. Блейлера

Основні, або фундаментальні порушення: Розлади мислення (або асоціативного процесу). Афективні порушення. Порушення самосприйняття

Порушення вольової сфери і поведінки. Амбівалентність. Аутизм

Додаткові симптоми

Розлади сприйняття (галюцинації). Маячення. Деякі порушення пам’яті. Зміни особистості. Зміни мови і письма. Соматичні симптоми. Кататонічні симптоми. Гострий синдром (меланхолічний, маніакальний, кататонічний)

Критерії К. Шнайдера

Симптоми першого рангу: Звучання думок. Голоси, що сперечаються або обговорюють. Коментуючі голоси. Відчуття соматичної безпорадності. Відчудження думок і інші відчуття вплмву на думки. Передача думок на відстані. Маячне сприйняття. Інші відчуття, що включають зроблений вольовий акт, зроблений афект, зроблені бажання.

Симптоми другого рангу: Інші розлади сприйняття. Раптово виникаючі маячні ідеї. Розгубленість. Депресивні і ейфоричні зміни настрою. Відчуття емоційного виснаження. Інші деякі симптоми

 

 

В силу гетерогенності симптоматики і прогнозу при ш не існує єдиного етіологічногот фактору, який можна було б вважати основним. Етіологія ш невідома. Скорше за все ш є гетерогенним розладом і основною моделлю, яка інтегрує ці можливі етіологічні фактори є модель стрес-діатезу (stress-diathesis model). Вона постулює, що субєкт може мати специфічну чутливість (діатез), яка стикаясь з певними стресовими впливами оточуючого середовища, сприяє розвитку симптомів ш. В найбільш загальній формі цієї моделі чутливості до впливу стресів мається на увазі, що стрес або діатез можуть бути викликані біологічними факторами або факторами оточуючого середовища, або тіми та іншими разом. Фактор, або компонент, пов’язаний з впливом оточуючого середовища, може бути біологічним (н-д інфекція, вірус) або психологічним (н-д ситуація в сім’ї, що викликає стрес, смерть близької людини, інше). До тих пір, доки не буде знайдено специфічний етіологічний фактор, що зумовлює ш, модель чутливості до стресу є найбільш прийнятний спосіб для узагальнення тих клінічних даних і теорій, що існують.

Розглянемо деякі з них:

Генетичні фактори. Висунута полігенна теорія наслідування і теорія наслідування із залученням одного гена. Ні одна з них немає достатнього наукового підтвердження, але є підстави вважати, що полігенна теорія більш узгоджується з особливостями клінічних проявів ш.

Ознаки, які є зумовлені полігенним наслідуванням.