Сім’я як найважливіша соціальна інституція відтворення населення

Причини виникнення сімейних конфліктів може бути абсолютно різною. В. А. Сисенко виділив наступні причини конфліктів:

незадоволеність потреби в цінності і значущості свого «Я» (порушення відчуття власної гідності з боку іншого партнера, його зневажливе, неповажне ставлення, образи, образи, постійна критика) ;

незадоволеність сексуальних потреб одного з подружжя;

пристрасть одного з подружжя до спиртних напоїв, азартних ігор і тому подібних речей, що призводить до великих витрат грошових коштів;

фінансові розбіжності подружжя (питання взаємного бюджету, утримання сім'ї, вкладу кожного з партнерів у її матеріальне забезпечення) ;

незадоволеність потреби одного або обох членів подружжя у позитивних емоціях (відсутність ласки, ніжності, турботи, уваги і розуміння, психологічне відчуження подружжя один від одного, емоційна холодність) ;

незадоволеність потреби у взаємодопомозі, взаємної підтримки, потреби в кооперації і співробітництво, незадоволеність веденням домашнього господарства.

Часто конфлікт супроводжується сваркою між подружжям, яка ніколи не проходить безслідно. Дуже важливо усвідомлювати, що конфлікт – це не битва, і що у кожного чоловіка повинна бути можливість висловитися. Певну роль відіграє і спільне проживання молодого подружжя з батьками, яка має свої плюси і мінуси. Основна проблема полягає в тому, що батьки вже після укладення шлюбу їх дітьми продовжують бачити в своєму синові або дочці дитини, намагаються керувати молодятами, нерідко втручаються в їх взаємини, що може реально вплинути на подальше життя молодих. Тому молоде подружжя повинно бути готове не тільки до того, що їм доведеться звикати один до одного, але й до того, що доведеться адаптуватися і до чужих батьків. Дух сім'ї, характер відносин в ній прийнято називати сімейної атмосферою, яка є основним джерелом радості чи неприємностей, відчуття повноти подружжя або його неповноцінності.

Основні проблеми сучасного шлюбу.

Проблеми – це деякі перешкоди в житті подружжя, які призводять до тривалих розладів, викликають глибоке почуття незадоволеності своїм сімейним життям. Проблеми шлюбу характеризуються своєю поширеністю і силою дії. Наприклад, одна проблема може бути досить загальної для шлюбу і створювати перешкоди протягом всього сімейного життя, не зруйнувати його, у той час як інша, з якою стикається тільки частина сімей, виявляється для них згубною. Збільшення числа розлучень, роздільне проживання подружжя з причини міграції в пошуках заробітку, поширення фіктивних шлюбів та позашлюбних народжень, свідома і вимушена бездітність подружніх пар, зростання насильства над дітьми, жінками і людьми похилого віку – найбільш часто обговорювані на сьогодні проблеми.

Інститут шлюбу вже не виконує, як раніше, свою роль у врегулюванні взаємин між статями, про що свідчить факт розповсюдження сожительств без реєстрації. Традиційний життєвий цикл сім'ї – шлюб, народження і виховання дітей проживання подружжя разом до смерті збігається з життєвим шляхом лише частини жінок і чоловіків 12. Так, позашлюбна народжуваність в Росії в 2004 році склала 29, 8% від загальної кількості народжених. А за підрахунками демографів 35% дітей, народжених у шлюбі, були зачаті до реєстрації. А в 2004 році, зокрема в Москві, 35% всіх молодят чоловіків і 32% жінок робили це повторно.

Аналіз даних дослідження дозволяє виділити головні проблеми сучасного шлюбу:

неблагополуччя сімей;

нерівність сімейного статусу подружжя;

перевантаження жінки, її ділова активність;

дисгармонія інтимних відносин;

неадекватність престижності подружжя;

внутрішньосімейне насильство;

мотиви мати або не мати дітей.

 

 

За даними Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків та жінок, які перебували у шлюбі, склала 23, 7 млн. осіб.  Розподіл населення за сімейним станом виглядав наступним чином:

 

 

Впродовж багатьох століть шлюбні традиції україн- ців характеризувались значною сталістю і були типовими для населення аграрного (доіндустріального) суспільства. Жорстка регламентація всіх аспектів сімейної по- ведінки, у тому числі міцність шлюбних стосунків, були важливими елементами у механізмі забезпечення високої народжуваності, на якій базувалось самовідтворення населення в умовах високої смертності, особливо дитячої. Дуже мала вірогідність розірвання шлюбу була обумовлена, насамперед, різким осудом церкви, громади; розлучення сприймалось сімейним і соціальним оточенням як відхилення від со- ціально прийнятних норм поведінки. Відповідно до шлюбного законодавства Ро- сійської імперії, до якої входила більша частина українських земель, шлюб міг бути розірваний тільки духовним судом у випадках: 1) доказу перелюбства або нездатності до шлюбного співжиття (позов приймався тільки через три роки після укладання шлюбу) ; 2) один із подружжя засуджений до покарання з позбавленням всіх прав; 3) безвісна відсутність одного з подружжя 5 і більше років. Тому ще на рубежі ХІХ-ХХ століть розлучення в Україні були рідкісним явищем, про це свідчать дані перепису населення 1897 р. : на момент перепису менше 0, 4% осіб шлюбного віку 9 губерній України мали статус розлучених. Однак протягом ХХ століття українське суспільство пройшло шлях індустріалізації та відповідної модернізації демографічної поведінки населення в специфічній формі, обумовленій принципами організації суспільного життя в роки соціалізму. Вже у 1920-ті роки, внаслідок форсованої індустріалізації, докорінної зміни соціально-економічного середовища, морально-ідеологічних та правових норм, розлучення стало нормою