Сім’я як найважливіша соціальна інституція відтворення населення

На жаль, немає можливості розрахувати сумарний коефіцієнт розлучуваності й індекс розлучуваності після 2009 р. через відсутність повної інформації щодо характеристик шлюбів, які розпались. За існуючою з 2010 р. практикою реєстрації розлучень та збору статистичної інформації щодо них, дані надають органи дер- жавної реєстрації актів цивільного стану і судова система України відповідно до місця оформлення розлучення. Однак якщо органи державної реєстрації надають інформацію щодо віку, тривалості шлюбу, громадянства, наявності дітей у осіб, які розлучаються (форми статистичної звітності Р-1 – Р-5), то судова система – тільки щодо загальної кількості розлучень. Питання про можливість одержання даних щодо шлюбів, що розриваються через суд, поки не вирішено. Слід зазначити, що, відпо- відно до Сімейного кодексу України, у судах відбуваються розлучення за наявності у сім’ї дітей і при майнових суперечках подружжя, тобто більшість розлучень (наприклад, у 2012 р. 70, 4% всіх розлучень). Важливим є аналіз розподілу розлучень за тривалістю шлюбів, що розпались, та наявністю у подружжя дітей, однак його можна зробити лише до 2010 р. За наявними даними, ми можемо стверджувати, що в Україні високою є вірогідність розпаду шлюбу на всіх його етапах. Більше половини розлучень припадає на шлюби тривалістю від 1 року до 15 років, тобто саме на той період, коли в сім’ї виховують неповнолітніх дітей. Разом з тим значна частка розлучень – це розпад шлюбів, в яких пара прожила разом понад 15 років; та і за такої значної тривалості шлюбу ймовірність розлучення є досить високою. Розпад шлюбу не тільки негативно впливає на шлюбну й дітородну ситуацію у країні, поширюючи безшлюбність і самотність, він погіршує морально-психологічний клімат, оскільки особа, яка пережила розлучення, у більшості випадків проходить через важку психологічну кризу. У розлучених осіб вище ризик передчасної смерті порівняно з тими, хто перебуває у шлюбі. Головною причиною розлучення на думку осіб, шлюб яких розпався, є напруження у морально-психоло- гічних, емоційних стосунках подружжя (конфлікт інтересів, відчуженість у сімейних стосунках), і це напруження посилює невирішеність матеріальних і житлових проб- лем. Крім того, однією з поширених причин розлучення залишається асоціальна поведінка одного з партнерів, як правило – алкоголізм чоловіка. Найбільшу проблему становить розпад сім’ї, у якій проживають неповнолітні діти, адже відбувається руйнація того природного осередку розвитку дитини, якою є повна сім’я з матір’ю та батьком. У більшості шлюбних пар, які розпадаються, є ISSN 2072-9480. Демографія та соціальна економіка, 2014, № 2 (22) 85 Розлучення в Україні в демографічному вимірі: минуле і сучасність спільні діти, і, відповідно, кожен рік тисячі дітей переживають розлучення батьків: у 2009 році (останній рік щодо якого є дані форми Р-5 у повному обсязі) це 96, 9 тис. дітей. Хоча є думка, що у розвиненому суспільстві, за наявності високого рівня життя та активної соціальної політики держави, склад сім’ї мінімально впливає на розвиток дитини (таку думку стосовно Швеції висловив Пол Кругман), однак численні дослідження свідчать про наявність підвищеного ризику для дітей, батьки яких розлучились. Прикладом є досить відоме дослідження молоді у Швеції, за даними якого емоційно-психологічний стан молодих людей, які пережили в дитинстві роз- лучення батьків, є гіршим, ніж у їх ровесників, серед них більш поширені депресія, психологічна нестабільність тощо. В умовах України ці ризики посилюються через низький рівень добробуту населення, невирішеність багатьох соціально-економічних проблем, слабкий соціальний захист сімей з дітьми. Нестабільність шлюбних відносин – фактор, що сприяє зниженню народжуваності: при розпаді шлюбу невеликої тривалості подружжя «не встигає» реалізувати свої дітородні плани. Ймовірність розлучення є причиною відмови від народжень, які планувались; в умовах загальної нестабільності шлюбних відносин подружні пари виявлять певну обережність у своїх дітородних прагненнях, особливо це стосується жінок. Результати вибіркових досліджень засвідчують, що дітородні установки сім’ї залежать від міцності й гармонійності відносин, які склались між шлюбними парт- нерами: дітородні плани чоловіків і жінок, які задоволені своїм шлюбом і ніколи не думали про розлучення, є вищими, ніж у тих, у кого з’являлось бажання розлучитись. Компенсатором зниження народжуваності внаслідок розпаду шлюбу є повторна шлюбність, оскільки вступ до нового шлюбу збільшує вірогідність новонародження, особливо якщо у чоловіка чи жінки не було раніше дітей. Однак повторна шлюбність лише частково компенсує втрачені дітородні можливості сім’ї внаслідок високої ймовірності розлучення подружжя. На нашу думку, нестабільність шлюбу, високий рівень розлучуваності населен- ня є найбільш складною соціально-демографічною проблемою стосовно розвитку сім’ї. Держава як