Соціальна робота з сім’ями з дітьми з синдромом Дауна

На початку, заходи та процедури експертних оцінок розроблялися головним чином для застосування футурологічної діяльності (передбачення, прогнозування), економічного планування, питань управління та наукознавства. Методологічна обумовленість застосування експертних оцінок в соціології найбільш проявляється при розгляді діагностичного аспекту експертизи. Тому, як правило, експертне оцінювання (опитування) широко використовується в розвідувальних та пробних дослідженнях для отримання попередніх даних про об'єкт, предмет аналізу, для уточнення гіпотез та завдань основного дослідження, для розробки прогнозу і доповнення та з'ясування певних процесів та явищ. Як правило, досліджують і такі ситуації, що пов'язані зі спробою прогнозувати зміну того чи іншого соціального явища, процесу, з необхідністю уявити стан предмета, який становить інтерес, або дати оцінку таким сторонам діяльності і характеристикам людей, за якими їхня самооцінка може виявитися хибною. Подібна інформація може надходити тільки від компетентних осіб – експертів, які мають глибокі знання про предмет або об'єкт дослідження.

Практика застосування експертних методик (як для вирішення проблем прогнозування, управління, так і в традиційних сферах соціологічного дослідження) показала, що вони такою ж мірою і важливі і надійні, як і метод масових опитувань з його розширеною методикою забезпечення репрезентативності. Експертні методики містять ряд експліційованих (спільних, схожих) понять: експертні системи, діагностика, експертне опитування та оцінювання, думки, сценарії. Але в соціології традиційно в експертизі акцентується на ролі опитування. Таким чином, експертне опитування посідає тут центральне місце. У свою чергу воно специфіціюється в двох основних формах експертної роботи: експертного опитування (з усіма різновидами – від індивідуального інтерв'ю до колективного генерування ідей та методу Дельфі) і діагностики.

Важливий момент при проведенні такого роду опитування – відбір експертів, передусім за рівнем їх компетентності. На першому етапі відбору як критерій доцільно використовувати дві ознаки: рід занять та стаж діяльності за профілем, що нас цікавить. За необхідності потрібно брати до уваги також і рівень, характер освіти, досвід, вік. Як завжди, перший список може бути досить широким, однак у подальшому його доцільно «звузити», оскільки не кожна людина здатна виступити в ролі експерта. Але основним серед усіх критеріїв відбору експертів є їх компетентність. Для її визначення застосовуються – з тим чи іншим ступенем точності – методи самооцінки експертів, оцінки результатів минулої діяльності кандидатів у експерти та колективні оцінки авторитетності експертів.

До експертної групи повинні входити спеціалісти, які здатні провести експертизу із врахуванням різних сторін досліджуваної проблеми. Тому до експертної групи бажано залучати спеціалістів, котрі представлять різні наукові напрями.

Експертне опитування – це опитування компетентних, тобто висококваліфікованих у певній галузі фахівців (експертів). Експертні опитування становлять окремий різновид і мають свою специфіку у доборі респондентів, організації проведення та інструментарії опитування, методах аналізу отриманої інформації.

Ми вважаємо, що експерт є висококваліфікованим фахівцем в певній галузі діяльності, що володіє технологіями проведення експертиз та відповідною нормативно-правовою базою. В процесі опитування експерт є повноправним його діячем, якому надається інформація про завдання дослідження. Експертне опитування має багато різновидів, починаючи від одноразового інтерв’ювання окремих експертів до складних багато інтеграційних групових опитувальних процедур. В процесі нашого дослідження ми обрали одноразове інтерв’ювання тому, що в нашому випадку ті завдання, які ми перед собою ставимо дізнались з одного інтерв’ю, і відповіді експертів були однозначними. Також, для того щоб проводити експертне опитування потрібно підібрати відповідні форми його проведення очна чи заочна, спосіб (усне чи письмове) спілкування, форма організації праці (індивідуальне, колективне), форма спілкування (безпосередня, опосередкована), форма зворотного інформаційного зв’язку (інформація узагальнена, додаткова, мотиваційна) ; процедура прийняття результатів (консенсус, більшість) ; вид експертної оцінки (думка, рекомендація, рішення). [57]

Ми обираємо очну форму, усне спілкування, індивідуальна форма організації праці, безпосередня форма спілкування, процедурою прийняття рішень є узагальнення відповідей респондентів та відповідних висновків. Питання розподіленні на два блоки. Ці форми, які ми обрали в експертному опитуванні найкраще підходять для нашого дослідження так як слугують для розкриття поставлених нами завдань.

Для проведення експертного опитування була вибрана форма не стандартизованого інтерв’ю. Інтерв’ю – метод збору інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.

Специфіка цього методу полягає у формі контакту дослідника та опитуваного. Під час інтерв’ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється з допомогою інтерв’юера, який ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує і спрямовує бесіду з кожною окремою людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. [36]

Для одержання одного і того самого обсягу інформації при використанні методу інтерв'ю дослідник витрачає більше часу і засобів, ніж при анкетуванні. Водночас розширюються можливості щодо підвищення надійності зібраних даних за рахунок зменшення кількості тих, що уникли опитування, і скорочення різноманітних технічних помилок.

За технікою проведення розрізняють вільне, формалізоване (стандартизоване) і нестандартизоване інтерв’ю.

Вільне інтерв’ю – тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації питань. Такі інтерв’ю доречні на стадії розвідки, уточнення проблеми дослідження. Найпоширенішим є формалізоване, або стандартизоване, інтерв’ю, коли спілкування інтерв’юера і респондента регламентоване детально розробленим опитувальником й інструкцією інтерв’юера. Інтерв’юер зобов'язаний точно дотримуватись сформульованих запитань і їх послідовності. У стандартизованому інтерв'ю, як правило,