Соціальна робота з сім’ями з дітьми з синдромом Дауна

Соціально психологічні методи роботи з сім’ями з дітьми з синдромом Дауна.

Соціально – психологічна допомога сім’ям, які виховують дітей з синдромом Дауна пов’язана з необхідністю нормалізації сімейних взаємодій, поверненням до соціальної активності і налагодженням корисних взаємозв’язків зі своїм соціальним оточенням. Вона спрямована на подолання кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, труднощів у життєдіяльності сім’ї, які з’являються внаслідок захворювання їхньої дитини.

Основна мета такої роботи – виведення членів родини зі стресового стану, надання соціально – медичної, соціально – правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свобод членів сім’ї. [23]

Важливою метою соціальної роботи є допомогти батькам дітей з синдромом Дауна відновити саморегуляцію, що внаслідок кризи психологічного стану, спричиненої народженням дитини з синдромом Дауна, потребують особливих методів відновлення сталості психологічної сфери, механізмів збалансування емоційних та інтелектуальних структур людського внутрішнього світу. [10]

Соціально – психологічна допомога батькам з дитиною з синдромом Дауна проводиться вже в пологовому будинку, коли батьки тільки побачили свою дитину.

Соціальні працівники при наданні допомоги батькам позиціонують себе такими, щоб батьки відчували, що все, що відбувається з ними, важливо для тих, хто надає їм допомогу.

Соціальний працівник повинен проінформувати батьків про існуючі можливості спеціалізованої допомоги та підтримки їхньої дитини й усієї родини, щоб забезпечити наступність супроводу сім’ї при виході з пологового будинку й показувати батькам, що вони не одинокі, є інші сім’ї зі схожими проблемами.

Важливо надати батькам інформацію, як можна розвивати дитину вже на ранніх етапах її життя. Спеціаліст повинен пояснити, що навчання дитини має свою специфіку, яку потрібно враховувати для того, щоб навчання було успішне. [64]

Головні завдання соціального працівника на цьому етапі:

Допомогти батькам зрозуміти, що всі їхні почуття, у тому числі й негативні, мають право на існування, їх необхідно зрозуміти й пережити;

Інформувати батьків про існуючі можливості спеціалізованої допомоги та підтримки їхньої дитини й усієї родини, щоб забезпечити наступність супроводу сім’ї при виході з пологового будинку;

Пропонувати батькам інформацію, заохочувати їхнє бажання задавати питання;

Допомогти батькам справитися з негативними емоціями із приводу зовнішнього вигляду дитини, повірити в можливість зміни ситуації в міру росту, розвитку і лікування дитини. [63]

Коли батьки починають усвідомлювати проблеми дитини вони переходять на другу стадію кризи – стадію заперечення.

На даній стадії соціальний працівник повинен:

Продовжувати підтримувати батьків у вираженні своїх почуттів і у бажанні отримувати додаткову інформацію;

Організовувати регулярні зустрічі з батьками для надання інформації;

Слухати батьків, надаючи їм можливість ділитися з фахівцем будь – якими припущеннями про здоров’я й прогноз розвитку дитини;

При наданні допомоги матері дитини з синдромом Дауна в пологовому будинку важливо розуміти, що вона одночасно має потребу в співчутті й фізичній присутності іншої людини, і хоче “ сховатися ”, залишитися на самоті, уникнути “ зайвих ”, хворобливих розмов.

Соціальний працівник в цій ситуації повинен врахувати потребу матері говорити про медичні проблеми, перспективи розвитку й лікування дитини, тому повинен розуміти медичну термінологію, щоб кваліфіковано але не замінюючи лікаря відповідати на запитання матері, що стосуються дитини і не обмежуватись в спілкуванні з матір’ю темами, що стосуються розвитку дитини; підтримувати і ініціювати обговорення будь – яких тем, допомагаючи матері почати розмову про власні почуття й переживання. [60]

При роботі ж з батьком дитини з синдромом Дауна соціальний працівник повинен дати можливість чоловікові отримати потрібну йому інформацію про можливості допомоги у розвитку дитини чи її стан взагалі, виразити свої почуття, одержати консультацію про те, якої підтримки потребує його дружина; одержати підтримку, що дозволяє полегшити власні важкі переживання. [41]

Після того, як соціальний працівник надав “ швидку ” допомогу батькам дітей з синдромом Дауна, завданням якої є психотерапевтична робота з матір’ю та батьком та перші поради – рекомендації, до кого звернутися – важливим стає створення груп взаємодопомоги батьків і інших членів сім’ї, виховання дітей, що передбачає заняття за програмами раннього втручання або навчання дітей в інтегрованих групах дитячого садка.

До обов’язків соціального працівника входить надання інформації та навчання батьків. Для того, щоб батьки могли прийняти відповідне рішення щодо надання послуг дитині, оформлення пенсії, пільг, домашніх занять тощо. Також надання інформації з приводу ведення переговорів з представниками різних державних структур з метою оформлення інвалідності, отримання допомоги, влаштування дитини до дитячого закладу тощо.

Також, соціальний працівник повинен наголошувати батькам на важливість процесу раннього втручання для розвитку їх дитини і надавати інформацію стосовно навчання дітей та корекції їхньої поведінки. [39]

Активно в напрямку соціальної роботи працюють клуби взаємодопомоги. Такі клуби створені з родин з аналогічними труднощами, що пом’якшує почуття соціальної самотності, комплекс забутості та своєрідної

“ виокресленості ” із людського суспільства. Вона збагачує відчуття міцності з’єднаних зусиль, наявності власного “ мікросвіту ”, сприятливого середовища, де не існує проблеми розуміння. Створення таких груп взаємодопомоги створює специфічну душевну підтримку, яка допомагає витримати