Соціальні аспекти розвитку рекреації і туризму як значущого сегменту світового господарства: теоретико-методологічні засади

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

відпочинок, пов’язаний із культурно-розважальними заходами, та відвідування оздоровчо-лікувальних процедур. До третьої групи відносяться особи з високим рівнем доходів, які виявляють зацікавленість до вивчення природи, культури, традицій інших народів і спроможні витрачати на туризм і рекреацію значні кошти. На структуру ринку туристично-рекреаційних послуг впливає також вік населення. Відповідно, у рекреації і туризмі вирізняють наступні три сегменти: «молодіжний» – особи у віці 15-29 років; «дорослий» – 30-59 років; «третього віку» – 60 років і старше.

Економічні передумови та ресурси – це туристично- рекреаційні підприємства, трудові ресурси, транспортна доступність, розвиненість соціальної інфраструктури та матеріального виробництва, яке безпосередньо чи опосередковано працює на туристично-рекреаційну сферу, вигідність економіко-географічного положення, характер розселення в рекреаційних зонах та туристичних центрах, їх зв’язок із зовнішніми пунктами матеріально-технічного і продовольчого постачання, розміщення відносно рекреаційних зон та туристичних центрів, використання додаткової робочої сили в місяці максимального розгортання.

Провідна роль серед економічних умов та ресурсів належить туристично-рекреаційній інфраструктурі. За функціональним призначенням вона поділяється на виробничу (транспорт, зв’язок, будівельна індустрія, водо-, енергопостачання) і соціальну (підприємства торгівлі, ресторанного господарства, побутового обслуговування, культури, дитячі та медичні установи). Також виділяють об’єкти ринкової інфраструктури, які стосуються туристично-рекреаційної діяльності та пов’язані з охороною довкілля і відтворенням рекреаційних ресурсів.

Передумовою розвитку рекреації і туризму є туристично-рекреаційні потреби, які поділяються на суспільні, групові й особисті. Суспільні потреби – це потреби суспільства у відновленні фізичних і психологічних сил, а також всебічному розвитку усіх його членів. Групові потреби виникають у формальних та неформальних групах. Особливі групові потреби в туристично-рекреаційній діяльності визначають територіальні групи людей (населення міст, селищ, областей, регіонів). Особисті потреби – це потреби конкретної особи в лікуванні, оздоровленні, спілкуванні з природою, пізнанні духовних і матеріальних цінностей, розваг та ін.

На туристично-рекреаційні потреби населення впливають як суб’єктивні фактори (смаки, переваги, мода на різні види та райони відпочинку; реклама, яка стимулює попит на рекреаційні послуги; проведення культурних, спортивних, ярмаркових та інших заходів), так і об’єктивні фактори, наприклад, зміна доходів населення. Нині платоспроможність населення України різко впала, унаслідок чого лише незначна частина населення має можливості для повноцінного задоволення своїх туристично-рекреаційних потреб. Тому сьогодні в умовах транзитивної економіки насамперед має бути приділено більшу увагу до розвитку приміського відпочинку, відпочинку в сільській місцевості, з використанням інфраструктури турбаз, кемпінгів, мотелів тощо, призначених для низько- і середньодоходних верств [16].

Можливість задоволення туристично-рекреаційних потреб також залежить від обсягу і структури вільного часу населення. Сьогоденню властиве поглиблення розбіжностей між структурою вільного часу й економічними можливостями населення. З одного боку, велика кількість підприємств надає своїм співробітникам неоплачувані відпустки. Однак більшість населення, маючи вільний час, не може скористатись туристично-рекреаційними послугами у зв’язку з відсутністю необхідних коштів. З іншого боку, працівники комерційних структур, маючи матеріальні можливості для відпочинку, у багатьох випадках позбавлені навіть короткострокової відпустки.

Зазначені вище фактори, у свою чергу, поділяються на екстенсивні, інтенсивні та стримуючі. До екстенсивних факторів відносяться зростання кількості працівників, зростання обсягу матеріальних ресурсів, що включаються у господарський обіг, будівництво нових туристично- рекреаційних об’єктів; до інтенсивних – підвищення кваліфікації персоналу, удосконалення професійно-кваліфікаційної структури та техніко-технологічної бази, раціональне використання матеріальних ресурсів тощо. До стримуючих факторів, які негативно впливають на розвиток туристично-рекреаційної сфери, відносяться: економічні кризи, зростання зовнішньої заборгованості, політична і фінансова нестабільність (інфляція, стагнація валют), зростання цін на предмети споживання, безробіття, скорочення обсягів особистого споживання, незадовільна екологічна ситуація, банкрутство туристичних фірм тощо.

Відтак, сукупність соціально-економічних факторів (передумов) пріоритетного розвитку рекреації і туризму в Україні та світі включає:

покращання (погіршення) економічної та фінансової ситуації;
збільшення (зменшення) доходів населення;
підвищення (зниження) туристично-рекреаційної активності населення в залежності від частини доходів, яку воно спрямовує на відпочинок;
зростання (зниження) частки суспільних коштів на покриття витрат на лікування, оздоровлення та туризм;
попит і пропозиція на ринку туристично-рекреаційних послуг;
просування, реклама та реалізація туристично- рекреаційних послуг;
зростання ролі кадрів у туристично-рекреаційній діяльності (збільшення чисельності зайнятих, удосконалення професійно-кваліфікаційної структури, покращання умов праці тощо) ;
посилення ролі приватного рекреаційного та туристичного бізнесу;
залучення інвестицій і пожвавлення інноваційної діяльності;
налагодження механізмів державного регулювання (фінансово-економічного, організаційного, правового та
інформаційно-аналітичного) туристично-рекреаційної сфери.

ВИСНОВКИ

Туристично-рекреаційна індустрія виступає однією з найдинамічніших сфер у світі та Україні, вона розвивається дуже швидкими темпами, стає вагомою частиною національної економіки та потужним наповнювачем державної скарбниці. Розвиток рекреації та туризму виступає важливим пріоритетом соціально-економічного розвитку України, вагомим чинником стабілізації та структурної перебудови національної економіки, суттєво впливаючи і на розширення можливостей людського розвитку, і вирішення соціальних проблем населення, зокрема забезпечення оздоровлення та відпочинку населення, проведення змістовного дозвілля.

Саме тому перспективними є подальші дослідження соціальних аспектів розвитку рекреації і туризму як складової стратегії підвищення соціальної ефективності відповідної підсистеми національної економіки.

Наголос на соціальних аспектах відтворення і використання національного туристично-рекреаційного потенціалу обґрунтує комплексність розв’язання проблем функціонування рекреації і туризму в Україні та світі в контексті пріоритетів сталого людського розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

Туризм і охорона культурної спадщини: український та польський досвід: [монографія] / В. Вакуленко, І. Валентюк, В. Грибан, С. Коротич [та ін. ]. – К. : К. І. С., 2003. – 176 с.
Мироненко Н. С. Рекреационная география / Н. С. Мироненко, И. И. Твердохлебов. – М. : МГУ, 1981. – 207 с.
Бейдик О. О. Географія туризму. Тлумачний словник термінів / О. О. Бейдик. – К. : Київський університет, 1993. – 56 с.
Веденин Ю. А. Динамика территориально-рекреационных систем / Ю. А. Веденин. – М. : Наука, 1982. – 260 с.
Долишний М. И. Карпатский рекреационный комплекс / М. И. Долишний, М. С. Нудельман, К. К. Ткаченко [и др. ]. – К. : Наукова думка, 1984. – 148 с.
Гидбут А. В., Мезенцев А. Г. Курортно-рекреационное хозяйство (региональный аспект) / А. В. Гидбут, А. Г. Мезенцев. – М. : Наука, 1991. – 94 с.
Розміщення продуктивних сил України / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник [та ін. ]. – К. : КНЕУ, 2000. – 364 с.
Стеченко Д. М. Передумови і напрями формування туристичного ринку в Україні / Д. М. Стеченко // Туризм: теорія і практика. – 2005. – № 1. – С. 10-12.
Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) / О. О. Любіцева. – К. : Альтерпрес, 2002. – 436 с.
Герасимчук З. В. Регіональна політика розвитку рекреаційної сфери: механізм формування та реалізації: [монографія] /
З. В. Герасимчук, М. В. Глядіна. – Луцьк: Надстир’я, 2006. – 164 с.
Фоменко Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія / Н. В. Фоменко. – К., 2007. – 312 с.
Мальська М. П. Міжнародний туризм і сфера послуг / М. П. Мальська. – К. : Знання, 2008. – 661 с.
Економічні та гуманітарні напрями розвитку соціальної інфраструктури: [монографія] / В. М. Новіков, Н. М. Дєєва, Г. А. Дмитренко [та ін. ]. – Вінниця: ПП Балюк І. Б., 2012. – 512 с.
Трансформація соціальної інфраструктури в контексті забезпечення гуманітарного розвитку: [монографія] / В. М. Новіков, Н. М. Дєєва, І. С. Каленюк [та ін. ]. – Вінниця: ПП Балюк І. Б., 2015. – 384 с.
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 18. 11. 2003 р. № 1282-ГУ // Відомості Верховної Ради України – 2004. – № 13. – Ст. 180.
Богуш Л. Г. Розвиток доступного масового і спеціалізованого туризму: можливості та пріоритети в контексті наповнення регіональних і муніципальних бюджетів / Л. Г Богуш, Т. М. Котенко // Ефективна економіка. – 2015. – № 11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Мір: //м'М'% г. есопоту. паука. сот. иа/? п=11&у=2015.