Соціально-економічні чинники формування інвестиційного потенціалу України на етапі трансформування її економіки

Публікація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження викладені автором у 11 публікаціях загальним обсягом 1, 87 друкованих аркушів, з них 7 – у наукових фахових виданнях, 4 – тези доповідей на конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 180 сторінках комп’ютерного тексту, містить 10 таблиць на 10 сторінках, 1 ілюстрацію на 1 сторінці. Список використаних джерел налічує 158 найменувань. Дисертація має також додатки, що складаються з 5 таблиць, 5 схем, 1 графіку, 1 діаграми, які розміщені на 12 сторінках.

 

 

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її розробки в економічній літературі, визначається мета, задачі, об’єкт і предмет дослідження, теоретична і методологічна основа роботи, інформаційна база, наукова новизна, практичне значення та апробація результатів.

Розділ 1. “Соціально-економічний зміст національного інвестиційного потенціалу”. В цьому розділі здійснено теоретико-методологічний аналіз підходів щодо визначення сутності та складових національного інвестиційного потенціалу, розкрито соціально-економічну характеристику сприятливого інвестиційного середовища, сформульовано закономірності та принципи державного регулювання інвестиційних процесів на етапі трансформування економіки.

Досліджуючи сутність національного інвестиційного потенціалу автор звертає увагу на те, що еволюція сучасної політичної економії здійснюється на основі синтезу різноманітних напрямків, що зумовлено нинішнім етапом розвитку суспільства і необхідністю його всебічної характеристики. Найважливішими її рисами стали: поєднання комунітарних тенденцій, виразником яких є держава, та індивідуалізму, носієм якого є інші суб'єкти економічної діяльності. Саме теоретичній проблемі раціонального поєднання інтересів держави (суспільства) та господарюючих індивідів з метою досягнення оптимальних суспільно-економічних результатів у політекономічних дослідженнях відводиться суттєве місце. Здійснюються вони за допомогою новітнього інструментарію, що має на озброєнні економетричні концепції, макроекономічне моделювання, сучасні прийоми регулювання і програмування економіки. Проте, на особливу увагу заслуговують ці дослідження у контексті висвітлення чинників економічного зростання, які знаходяться не лише у виробничій, а й поза виробничою сферою і впливають на активізацію кумулятивних ринкових процесів. Йдеться про свідоме формування сприятливого середовища для формування внутрішнього економічного потенціалу розвитку.

Саме на основі загальнотеоретичних висновків про сутність загальносуспільних (а не лише суто економічних) процесів, формується економічна політика, що гармонійно пов'язана з політичними та соціальними цілями.

Автор прийшов до висновку, що основні методологічні засади, на які необхідно спиратися при дослідженні інвестиційних процесів, аналізі складових національного інвестиційного потенціалу та визначенні основних напрямків державної інвестиційної політики на етапі трансформування економіки України мають зводитись до наступного:

- інвестиційна діяльність повинна розглядатись як базова складова моделі економічного зростання та суспільної трансформації;

- модель економічної трансформації суспільства є мобілізаційною, тому засадний принцип ринкового індивідуалізму при її формуванні має поступитися місцем принципу комунітаризму, за якого інвестиційна модель розвитку економіки і, відповідно, ступінь та напрямки міжнародної відкритості визначаються інтересами суспільства, а не окремих осіб;

- дослідження змісту і напрямків регулюючої діяльності держави, як основи трансформаційних процесів, необхідно здійснювати з точки зору їх соціальної доцільності та ефективності і на цій основі визначати параметри сприятливого інвестиційного середовища для економіки, що знаходиться у стадії трансформування, маючи на увазі, що ці параметри є не лише економічними, а й соціально-політичними, глобальними, цивілізаційними, екологічними тощо;

- джерела інвестування трансформаційних процесів слід визначати користуючись неокласичними та альтернативними (зокрема, інституціональними) підходами, які урізноманітнюють характеристику параметрів інвестиційної діяльності;

- при формуванні теоретичної економічної моделі інвестиційної поведінки суспільства у сучасному глобальному середовищі необхідно виходити із принципу пріоритетності національних інтересів і застосовувати комплексний підхід до визначення її основних складових.

Національний інвестиційний потенціал визначається, перш за все, наявністю коштів для внутрішніх валових інвестицій, які згодом матеріалізуються у новостворюваних факторах суспільного виробництва та суспільній інфраструктурі, але лише тоді перетворюються на потенціал, коли достатньо сил, умов, енергії для їх використання та отримання бажаного результату. Інвестиційний потенціал країни є відображенням взаємодії різних складових інвестиційного процесу і характеризується сукупністю макроекономічних показників, зокрема, темпами економічного зростання, співвідношенням споживання і нагромадження, ставкою процентів за кредити, нормою прибутку, рівнем і динамікою інфляції, споживчим попитом населення, наявністю і співвідношенням чинників виробництва, ступенем розвитку інфраструктури тощо. Саме тому соціально-економічний зміст інвестиційного потенціалу слід розкривати через аналіз соціально-економічних чинників його формування. Проблема чинників інвестиційної діяльності залишається актуальною в економічній теорії. Вона вирішується з двох позицій: ринкового саморегулювання та державного втручання, тобто свідомого впливу на напрямки та інтенсивність процесів інвестування, на формування джерел інвестицій, створення сприятливого інвестиційного клімату.

Досягнення стабільного соціально-економічного розвитку потребує нарощування інвестиційних ресурсів, поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення. Для цього необхідно забезпечити ефективну реалізацію довготермінової стратегії розвитку інвестиційного потенціалу та його ефективного використання. Це має бути досягнуто через стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до пріоритетів економічного зростання, перспектив інноваційного розвитку. Передумовою цього має стати макроекономічна стабільність, яка сприятиме акумулюванню внутрішніх і зовнішніх ресурсів шляхом підвищення довіри інвесторів до економічної політики та зниження рівня ризику інвестування.

Необхідність державного регулювання