Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціально-економічні чинники формування інвестиційного потенціалу України на етапі трансформування її економіки

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 

на етапі трансформування економіки зумовлена нестабільністю інвестиційних процесів, що спричинені кризовим станом економіки. Крім загальної стабілізуючої інвестиційну діяльність функції, держава має виконувати також роль регулятора потоків капіталів, забезпечуючи інвестування розвитку конкурентоспроможних галузей, формувати національний інвестиційний потенціал, управляти внутрішніми та зовнішніми (іноземними) інвестиційними потоками, формуючи складові національного інвестиційного клімату та створюючи сприятливе інвестиційне середовище. Загалом, стратегічне завдання держави на етапі трансформування економіки полягає у формуванні раціональної суспільної структури, яка дасть змогу оптимально поєднати державне управління суспільно-економічними процесами з механізмами ринкового саморегулювання на всіх рівнях: глобальному, макро- та мікроекономічному.

Розділ 2. “Особливості формування інвестиційного потенціалу України”. Спираючись на теоретико-методологічні принципи аналізу, сформульовані у попередньому розділі, та зважаючи на особливості розвитку національної економіки, в цьому розділі проаналізовано динаміку складових інвестиційного потенціалу України, визначено напрями вдосконалення державної інвестиційної політики щодо формування національного інвестиційного потенціалу та шляхи створення відповідного інвестиційного середовища.
Автором визначено, що в сучасних умовах стрімкого розвитку нових технологій інвестиції є найважливішим засобом забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці, поліпшення якісних показників діяльності на мікро- і макрорівнях. Чим масштабніші обсяги і вища ефективність інвестицій, тим швидше відбувається відтворювальний процес, здійснюються позитивні ринкові перетворення. Проте, недостатнє інвестування веде до втрати конкурентоспроможності національної економіки, занепаду основного капіталу, спаду виробництва та збільшення собівартості продукції, що, в свою чергу, обумовлює загострення проблеми інвестиційних ресурсів, відтак – подальше недоінвестування. Отже, не відмовляючись від необхідності здійснення стабілізаційної політики, слід змістити її акцент на стабілізацію фінансового становища підприємств та сприяння акумуляції національного інвестиційного потенціалу.
Інвестиційні ресурси як такі – важливий економічний фактор, але ще важливіше аби вони трансформувалися в інвестиційний потенціал. Це запорука розвитку інвестиційного процесу. Він формується із багатьох складових (вкладення інвестицій, використання вкладених коштів тощо). Усі вони однаково важливі, проте кожна виконує свою специфічну функцію. Від початку до закінчення інвестиційного циклу різні складові взаємоперетворюються одна в одну, в результаті чого інвестиційний потенціал або зростає, або зменшується. Безперервність інвестиційних циклів, за інших рівних умов, сприяє зростанню економіки. Однак, функціонування інвестиційної сфери ускладнюється наявністю наступних проблем: капітальні вкладення складають незначну частку у валовому внутрішньому продукті (ВВП) ; має місце дефіцит власних інвестиційних ресурсів підприємств; недосконалою є амортизаційна політика; відсутній дієвий інститут коротко- середньо- та довгострокового кредитування; недосконалим є ринок капіталів; потребують корекції організаційно-правові засади підприємницької та інвестиційної діяльності; високим є коефіцієнт “тінізації” економіки; відсутні чіткі пріоритети в здійсненні державної інвестиційної політики.
Вирішення цих проблем з метою досягнення стабільного соціально-економічного розвитку потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послідовного збільшення частки капітальних вкладень у ВВП, поліпшення структури інвестиційних джерел та оптимізації напрямів їх вкладення.
Перебудова національної економічної системи України з орієнтацією на створення вільного ринку не повинна ігнорувати той факт, що ринковий механізм сам по собі не в змозі забезпечити стійкої економічної рівноваги між інвестиційним попитом та пропозицією і автоматично не створює системи акумулювання вільних інвестиційних коштів. Він також не підтримує оптимального рівня процентних ставок і не сприяє подоланню інфляційних явищ та бюджетного дефіциту, що у багатьох випадках призводить до глибоких економічних криз, високих темпів інфляції, зростання безробіття, падіння життєвого рівня населення та інших негативних явищ у суспільстві. Особливо загострюються суперечності економічного розвитку у періоди трансформацій. Тому саме у ці періоди завданням держави має бути формування мобілізаційної політики у сфері інвестиційної діяльності.
Для стимулювання процесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсів відповідно до пріоритетів економічного зростання, перспектив інноваційного розвитку уряд має забезпечити ефективну реалізацію довготермінової стратегії розвитку інвестиційного потенціалу. Передумовою цього має стати макроекономічна стабільність, яка сприятиме акумулюванню внутрішніх і зовнішніх ресурсів шляхом підвищення довіри інвесторів до економічної політики та зниження рівня ризику інвестування.
З метою формування сприятливого інвестиційного клімату і механізму регулювання інвестиційної діяльності в реальному секторі економіки автором пропонуються наступні напрями вдосконалення макроекономічного регулювання щодо створення сприятливих умов для проведення активної промислової політики з позицій інвестування реального виробництва: вдосконалення інвестиційного аспекту бюджетної та податкової політики; вдосконалення грошово-кредитної політики; посилення інвестиційної орієнтації приватизації, стимулювання розвитку лізингових відносин; вдосконалення амортизаційної політики; формування механізму залучення іноземних інвестицій з метою поповнення національного інвестиційного потенціалу.
Щодо активізації факторів капіталоутворення на мікроекономічному рівні пропонуються наступні напрями реформування суб’єктів господарювання, спрямовані на забезпечення їх інвестиційної привабливості: зміна форми власності і господарювання шляхом приватизації та акціонування; визначення оптимального розміру і ринкової спеціалізації підприємств, їх реструктуризація; реформування системи управління і підвищення рівня менеджменту; визначення стратегії розвитку та активізація інноваційно-інвестиційної діяльності.
Проведення виважених, обгрунтованих заходів раціональної інвестиційної політики, в якій чільне місце займе система державного регулювання, реформування структури власності на основі приватизації та концепція технічного переозброєння промислового виробництва з залученням коштів іноземних інвесторів сприятиме підвищенню інвестиційної активності та досягненню значних результатів в економічному розвитку України.
 
Висновки
 
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо розкриття сутності та соціально-економічних чинників формування національного інвестиційного потенціалу. Результати дослідження дають можливість зробити такі висновки та пропозиції щодо вдосконалення механізму формування інвестиційного потенціалу України на етапі трансформування її економіки:
1. Формування конкурентоспроможної економічної структури суспільства вимагає мобілізації всіх національних ресурсів, абсолютного використання національних переваг. Основні принципи формування політики
Фото Капча