Соціально-історичний досвід управління професійно-технічним навчальним закладом

У 60-70-х рр. XIXст. створюються відділи народної освіти губернських земських управ на селі і шкільних відділень міських управ. Основним завданням цих структур було створення і підтримування умов для розвитку освіти (розширення матеріальної, забезпечення дидактичної бази, оплата роботи вчителів тощо). [8]

Серйозним періодом реформування загальної сучасної освіти й органів управління нею були роки після революції 1917 року. [8]

Аналіз архівних, організаційно-методичних, науково-педагогічних матеріалів щодо розвитку теорії та практики управління свідчать про невпинний процес розвитку та оновлення функцій керівника. Основними рушійними силами, що обумовлюють розвиток функцій управління, є зміни соціально-економічного стану в країні, характер та особливості управління суспільством на різних історичних етапах розвитку держави, нові суспільні замовлення щодо навчання та виховання громадян, зміна освітньої парадигми та розвиток ПТНЗ як соціальної системи. [8]

У Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXIст.) було визначено стратегічні завдання реформування управління освітою: «перехід від державного до державно-громадського управління, чітке розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами управління; забезпечення самоврядування навчально-виховних закладів і наукових установ; утвердження в сфері освіти гармонійного поєднання прав особи, суспільства і держави» та пріоритетні завдання шкільної освіти: «формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного та морального здоров'я, забезпечення пріоритетності розвитку людини, відтворення й трансляція культури і духовності в усій різноманітності вітчизняних та світових зразків». Одним із основних шляхів реалізації цих завдань є «наукове обґрунтування нової системи управління освітою, відпрацювання інноваційних моделей управління галуззю та важливих управлінських рішень» [9].

В середині 90-х років поряд із поняттям «керівник» почав широко вживатися термін «менеджер». Розвивається менеджмент освіти. «Менеджмент освіти – це вид управлінської діяльності, який складається із сукупності засобів, методів та форм впливу на індивідуумів та колективи з метою ефективного функціонування даної галузі». А людина, яка володіє цими знаннями та уміннями, – менеджер. [8]

Однією з основних функцій директора ПТНЗ стає управління розвитком освітнього закладу. [8]

Зрозуміло, що ПТНЗ майбутнього потрібен і керівник майбутнього. Головна його риса – постійна готовність до саморозвитку та самовдосконалення, бо відмова від традиційного навчально-виховного закладу, вибір мети розвитку та місії школи вимагають і відмови від використання сталої моделі управління та потребують постійного оновлення менеджерських знань та умінь. Відтак підвищувати рівень свого професіоналізму вимагає саме розвиток професійно-технічного навчального закладу.

 

 

Основна мета педагогічного менеджменту у сфері професійної освіти – це забезпечення максимальної ефективності процесу професійної освіти людини за допомогою цілісної єдності управління даним процесом, а також керівництва педагогами професійної школи і учнями, студентами, слухачами.

До основних завдань педагогічного менеджменту можна віднести:

в області ухвалення і реалізації рішень:

планування діяльності підлеглих на різних ступенях ієрархії закладу освіти і протікання учбово-виховного процесу – розробка стратегії діяльності;

оформлення управлінських рішень: складання відповідних планів і програм з чітким визначенням змісту роботи, термінів виконання, відповідальних і т. д. ;

підготовка і ухвалення управлінських рішень, інструктаж підлеглих, підбір кадрів, розподіл обов'язків відповідно до їх психологічних особливостей;

з метою регулювання проведення інструктажів в ході здійснення рішення, зборів, нарад, педрад і т. д. ;

здійснення поточного і підсумкового контролю і обліку ходу виконання управлінського рішення;

аналіз роботи учнів, колективу учнів, педагогів, всього закладу освіти, і так далі згідно ієрархії системи освіти;

в області створення умов, необхідних для виконання рішень:

створення сприятливого морально – психологічного клімату в педагогічному і учнівському колективах, сприяючого ефективному досягненню мети освіти;

здійснення педагогічного і ділового спілкування в ході реалізації управлінського рішення;

в області підвищення ефективності управління:

розробка перспективних напрямів і відбір способів самоудосконалення, управління педагогами, учнями, учбово-виховним процесом, і, відповідно, постановка нових цілей і завдань;

формування індивідуального стилю діяльності, менеджера, що оптимально враховує всі особливості педагогічного і (або) учнівського колективу, яким він управляє.

Успіх в досягненні основної мети і вирішенні завдань педагогічного менеджменту залежить від ряду умов, які можна розділити на чотири групи:

Особовий чинник керівника (ступінь його підготовленості і професіоналізму, його цільові установки і ціннісні орієнтації і потреби).

Морально – психологічний клімат в системі суб'єкт – суб'єктних відносин (стиль взаємин і ступінь зацікавленості в спілкуванні).

Тимчасові характеристики і умови його діяльності.

Просторові характеристики і умови його діяльності (матеріально – технічне забезпечення, гігієнічні і естетичні умови, в яких протікає діяльність).

Основними критеріями ефективності професійної праці менеджера сфери освіти є:

оптимальність (необхідність і достатність) зусиль, що витрачаються, засобів і часу для досягнення поставлених цілей, обумовлених доцільністю поставлених і вирішуваних завдань;

раціональність способів і прийомів діяльності суб'єктів в її органічній єдності, взаємозв'язку і взаємообумовленості;

конкретність мети як відповідність всіх дій характеру цілеспрямованості діяльності суб'єкта менеджменту, обумовлених його цільовою програмною установкою і системою управлінських дій;

перспективність як виняток можливості малозначимого підсумку здійснюваної діяльності, її обмеженого, тупикового результату, який неможливий при правильній організаторській діяльності суб'єкта менеджменту;

актуальність діяльності як повна відповідність всіх дій і операцій поставленим цілям і завданням;

активність і самостійності діяльності що вчаться в учбово-пізнавальному процесі.

Залежно від задоволення вищеназваним критеріям