Соціально-психологічна адаптація п’ятикласників до навчання

Доцільно уточнити думку В. Н. Грибова: “Рівновага між організмом і середовищем є підсумок процесу адаптації. Сам же цей процес є механізм забезпечення гомеостазу, тобто процесу, що забезпечує рівновагу між організмом і середовищем”. Оскільки існує, на наш погляд, ще одна важлива точка зору на адаптацію як на процес взаємодії суб'єкта та об'єкта, суб'єкта і суб'єкта, в результаті якого неминуче відбуваються зміни в обох взаємодіючих частинах.

Зміни стосуються появи нових ознак, нової комбінації ознак, часткового зникнення або повної втрати частини ознак. Взаємодія завжди веде до якої-небудь домінанту, домінування будь-чого: одного суб'єкта над іншим, суб'єкта над об'єктом або навпаки, і відповідно, до пристосування до цієї домінанту. У теж час поява домінанти як неминучий момент еволюції всього живого являє, по суті, другу і провідну, активну сторону адаптаційного процесу - пристосовування.

Ми акцентуємо увагу на тому, що механізм адаптації, вироблений в еволюційному розвитку, дозволяє організму існувати в постійно мінливих умовах середовища. Але і організм теж не перебуває в статичному стані, тобто система “організм – середовище” перебуває у стані динамічного нерівноваги,  отже, процес адаптації має здійснюватися завжди. Завдяки адаптації досягається збереження гомеостазу в даній системі.

Г. О. Балл підкреслює, що при дослідженні адаптації необхідно враховувати багатошаровість компонентів системи “індивід – середа”, так як одні й ті ж, в об'єктивному прояві події можуть трактуватися по-різному [44, c.65]. Реалізацію суб'єктом його цілей можна розглядати як специфічний вид асиміляції, тобто адаптаційний процес, що забезпечує рівновагу суб'єкта з середовищем.

Прийняття та рішення особистістю завдань, запропонованих їй ззовні, можна трактувати як прояв акомодації, тобто пристосування до середовища. Але якщо завдання прийнята особистістю, стала її завданням, то дії, спрямовані на її вирішення, виступають як прояв асиміляції. Г.А. Бал відзначає, що якщо мова йде про акомодації, тобто адаптація розглядається у вузькому сенсі, тоді можливе використання виразу "адаптація до середовища", але коли адаптація характеризується в широкому сенсі, слід застосовувати термін “адаптація у середовищі” [44, c.47 ].

Адаптаційні процеси відбуваються на різних рівнях: молекулярному, клітинному, на рівні окремих функцій, органів, цілого організму і певних систем. В залежності від цього автори, досліджуючи проблеми адаптації, виділяють наступні її види: біологічна, соціальна, психологічна.

Біологічна адаптація — пристосування організмів протягом життя багатьох поколінь до змін середовища.

Психологічна — система заходів, спрямованих на формування в особи здатності пристосуватися до існуючих у колективі вимог та критеріїв за рахунок присвоєння їй норм і цінностей даного колективу.

Соціальна — активне пристосування індивіда до умов середовища і результату цього процесу. Адаптація соціальна має дві форми: активну  (індивід  прагне вплинути на середовище, змінити його, тобто активно входить у процес соціалізації); пасивну ( не взаємодіє із середовищем, не прагне змінити його, присосуватися до особистих норм, оцінок, засобів діяльності)

Ми детальніше будемо досліджувати саме розвиток психологічної адаптації п’ятикласників до нового середовища, нового учнівського та педагогічного колективів.

Суміжно з поняттям ”адаптація”розглядається таке поняття як ”адаптаційний синдром” - це сукупність реакцій дитини, що має захисний характер і виникає у відповідь на значні за силою і тривалістю несприятливі впливи. Саме від періоду адаптаційного процесу залежить розвивається чи не розвивається адаптаційний синдром дитини.

Позитивний адаптаційний процес відповідно багатьом дослідженням та спостереженням формується протягом 3 — х місяців і в свою чергу ділиться на певні етапи:

Орієнтовний — коли у відповідь на комплекс нових впливів, пов'язаних зі змінами умов, усі системи організму відповідають бурхливою реакцією і значно емоційною напругою. Відбувається так звана ”психологічна буря” - це сльози, небажання йти до школи, імітовані хвороби. Триває ця реакція перші 3 — 4 тижні.

Нестійке пристосування — коли організм починає шукати і знаходить певні оптимальні варіанти  на негативний вплив. ” Буря” починає вщухати. З'являються  нові товариші, підвищується впевненість  та зацікавленість в навчанні. Це впродовж наступних 2 — 3 тижнів.

Період відносно стійкого пристосування — коли організм дитини знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження та проблеми. Відбувається це протягом наступних 3 — 4 тижнів.

Якщо всі ці етапи проходять легко і не несуть ніяких негативних проявів в поведінці чи здоров'ї дитини, то можна сміливо говорити про нормальне проходхення адаптаційного процесу, якщо ж ні — то з'являється загроза дезадаптації, внаслідок чого проявляються непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади різного ступеня, що виявляються в:

• підвищенні тривожності та емоційної збудженості;
• зниженні комунікабельності, самоконтролю;
• з'являється почуття неповноцінності у стосунках з товаришами, педагогами;
• спостерігається зниження успішності;
• можливі скарги на постійне погане самопочуття;
• втрачається інтерес до навчання.

Дезадаптовані діти — ті, хто за словами В.Е.Кагана, ” не змогли знайти своє місце в просторі спілкування, на якому вони б були прийняті такими, які вони є, в людській ситуації, зберігаючи і розвиваючи свою ідентичність, людський потенціал та можливості самореакції”.

   Перехід з початкової школи до гімназії — один з найскладніших та найвідповідальніших моментів у житті дитини як у фізіологічному, так і в соціально — психологічному сенсі.

У житті змінюється все: обов'язково, режим, оточення.

Багаторічне спостереження психологів та педагогів свідчать про те, що