+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Дипломна робота
К-сть сторінок:
65
Мова:
Українська
у 27,1%, наявність шкільної дезадаптації у 27,1% дітей, це говорить про те, що такі діти відчувають серйозні труднощі в школі. Вони не справляються з навчальною діяльністю, спостерігається підвищена збудженість, тривожність, агресивна поведінка до вчителів та однокласників, надмірна активність і рухливість. Часто у таких учнів відзначаються порушення нервово — психічного здоров'я. Отримані наші дані з проведеного експерементального дослідження, показують, що дезадаптація школяра коливається не більше від 20% до 27%.
Рисунок 2.3. Результати методики “Експертна оцінка адаптованості дитини до школи” (Батьки)
Ми бачимо, що на Рисунку 2.4 відсоток шкільної адаптації, який відзначив вчитель 47,6% він трохи нижчий, ній який відзначили батьки. Зона неповної адаптації 23,8% і у 28,6% наявність шкільної дезадаптації. Слід зазначити, що в аналізі особистих якостей адаптованих і дезадаптованих учнів до уваги бралися тільки ті учні, яких було оцінено як класним керівником так і батьками. Отримані наші дані з проведеного дослідження показують. Що дезадаптація коливається не більше від 23,8% до 28,6%.
Рисунок 2.4. Результати методики “Експертна оцінка адаптованості дитини до школи” (Вчитель)
Висновки
Процес соціально-психологічної адаптації п’ятикласників реалізується через систему соціальних інститутів, одним з яких є школа, де соціальні якостей особистості коригуються і формуються відповідно до суспільно значущими цінностями.
Соціально-психологічна адаптація п’ятикласників може полягати в позбавленні від почуття страху, самотності чи скороченні термінів соціального навчання, коли, спираючись на громадський або груповий досвід, учні позбувається необхідності проб і помилок, відразу вибираючи більш відповідну програмну поведінку.
Значення соціальної адаптації зростає в умовах кардинальної зміни діяльності і соціального оточення людини. У ситуації новизни у п'ятикласників виникає емоційний дискомфорт і збільшується ризик шкільної дезадаптації, коли внутрішні психологічні проблеми ускладнюють процес навчання. У цих умовах перехід з початкової школи в середню є складним, але при правильній організації він може сприяти психологічному, соціальному зростанню дитини, в іншому випадку - може стати болючим процесом пристосування, звикання.
Важлива роль в успішному проходженні періоду адаптації відводиться особистісним особливостям дітей, що сформувалися на попередніх етапах розвитку: вмінню контактувати з іншими людьми, володінню необхідними навичками спілкування, здатності визначити для себе оптимальну позицію у відносинах з оточуючими.
Тому сенс адаптаційного періоду в школі полягає в тому, щоб забезпечити його природне протікання і благополучні результати. У цих умовах метою роботи педагога-психолога є створення умов для успішного навчання випускників початкової школи в середній ланці, щоб забезпечити його подальший поступальний розвиток і психологічне благополуччя.
Ми припустили, що адаптація учнів при переході з початкової до основної школи буде ефективна за умови впровадження системи науково-методичних рекомендацій призначених вчителям і психологам з адаптації молодшого підлітка до навчально-виховному процесу в середній ланці загальноосвітньої школи.
Розроблена і реалізована на практиці корекційна програма була спрямована на створення умов для успішної адаптації п'ятикласників до навчальних і життєвих ситуацій.
Мета дослідження досягнута. Завдання, які стоять на початку роботи, виконані.
Список використаних джерел
1. Соціальна адаптація // Соціальний педагог. – 2011. – №3. – С.36.
2. Бабіч В. Соціально-побутова адаптація дітей із вадами зору / В. Бабіч // Дефектолог. – 2012. – №12. – С.33-36.
3.Борисова Л. Адаптація школяра // Борисова Л. Психолог. – 2002. – №13
4. Брежко З.О. Діагностика соціальної адаптованості вихованців і визначення рівнів мотивації спілкування. / З. О. Брежко // Дошкільний навчальний заклад. – 2009. – №5. – С.2-11.
5. Баранюк С. Особливості адаптації п’ятикласників до нових умов навчання та виховання // Баранюк С.: Психолог. – 2009. – № 3-4.
6. Булгару Л.В. Непроста це справа - робота з батьками / Л. В. Булгару // Дошкільний навчальний заклад. – 2010. – №4. – С.29-33.
7. Гаврись С. Соціальна адаптація школярів з особливими потребами / С. Гаврись, Н. Каптенко // Дефектолог. – 2010. – №9. – С.3-23.
8. Головіна Г. Соціально-побутове орієнтування: Програма / Г. Головіна // Дефектолог. – 2013. – №3. – Вкладка.
9. Голота Н. Психологічна готовність старших дошкільників до викликів початкової освіти / Н. Голота // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2012. – №5. – С.50-54.
10. Демчук Н. Соціальна адаптація дітей з особливими потребами: Програма комплексного підходу в умовах різновікової групи школи-інтернату / Н. Демчук // Дефектолог. – 2013. – №1. – С.5-8.
11. Добрянська І. Формування груп у молодшому шкільному віці / І. Добрянська // Початкова школа. – 2011. – №6. – С.32-34.
12. Коган І. Психологія морального виховання / І. Коган // Психолог дошкілля. – 2013. – №3. – С.11-14.
13. Котляр І. Соціальна адаптація дітей з обмежиними можливостями: Розвиток творчих здібностей в умовах освітнього округу / І. Котляр // Дефектолог. – 2011. – №11. – С.38-40.
14. Кон И.С. Ребенок и общество. М.: София,/ Кон И.С 2008-209с.
15. Ломакіна О. Профілактика шкільної дезадаптації у дітей молодшого шкільного віку / О. Ломакіна // Вихователь-методист дошкільного закладу.