Соціологічне дослідження, принципи його організації та проведення

Серед різновидів власне випадкового відбору поширеним є такі форми вибірки: вибірка “першого зустрічного”; поштове опитування; метод “снігової кулі”. Наприклад, методом опитувань першого зустрічного досить часто користуються журналісти теле- і радіомовлення. Нерідко вдаються до опитувальних листів у періодичних виданнях (поштове опитування).

Метод “снігової кулі” використовують тоді коли потрібно опитати декілька сот представників громадських організацій, а реальна можливість дає змогу проінтерв’ювати лише 10 з них. Тоді пошук інших респондентів можна вести за допомогою цих 10. Припустимо, що кожен з них погодився повідомити додатково двох своїх знайомих, ті ще по двоє і т. д. Таким чином, вже на п’ятому етапі вибіркова сукупність дорівнюватиме: 10 + 20 + 40 + 80 + 160 = 310 [1. 309].

Метод механічної вибірки полягає у тому, що всі елементи генеральної сукупності зводять в єдиний список, і вже з нього через рівні інтервали відбирають відповідну кількість обстежуваних. Крок відбору (К) розраховують за формулою, де   величина генеральної сукупності, а   величина вибіркової сукупності.

Наприклад, загальна кількість одиниць генеральної сукупності 1000 одиниць, планується обстежити 250 чол.

Значить, 1000: 250 = 4; отже зі стану має бути відібрана кожна четверта одиниця з початку або кінця списку.

Методом серійної вибірки–відбір здійснюється з кожної серії однорідної частини генеральної сукупності пропорційно загальній кількості її елементів.

Наприклад, припустимо, що в досліджуваній генеральній сукупності 2000 осіб, із них 300 – висококваліфіковані робітники, 1000 – мають середні розряди, а 700 – малокваліфіковані. Якщо до вибірки планується включити 200 осіб, що із кожної серії слід відібрати необхідну кількість згідно з формулою:

 

 

1.  Із висококваліфікованих робітників   осіб.
2.  Із робітників з середнім розрядом   осіб.
3.  Із малокваліфікованих робітників   осіб.

Загальний показник вибіркової сукупності розраховують за формулою:(30 + 100 + 70 =200 осіб) [1.309-310]. 

При гніздовій вибірці генеральна сукупність розбивається на однакові групи (“гнізда”), всередині яких містяться різнорідні одиниці спостереження. Такими гніздами можуть бути школи, підприємства, сім’ї, колективи, виборчі дільниці та інші організації, які тим чи іншим чином інтегрують групи людей.

При використанні гніздової вибірки у межах “гнізда” можна проводити суцільне опитування, а можна-вибіркове, залежно від чисельності та однорідності сукупностей “гнізд”.

Цілеспрямована вибірка. Найпоширенішими видами цілеспрямованого підходу є: типовий і квотний.

Типовий підхід полягає в тому, що відбір одиниць репрезентації здійснюється не випадковим способом. Дослідник свідомо обирає те чи інше “гніздо” (населений пункт, школу, підприємство тощо). При відборі конкретних “гнізд” він керується головним чином тим, щоб це “гніздо” було найтиповішим серед усіх одиниць репрезентації.

Основу квотної (пропорційної) вибірки становлять відомості про найважливіші пропорції генеральної сукупності, наприклад, розподіл за віковими, професійними групами, за статтю, національністю, типом населених пунктів та іншими характеристиками генеральної сукупності. Приміром, якщо відомо, що населення України становить 54% жінок і 46% чоловіків, то й у вибірці населення України чоловіки та жінки повинні бути репрезентовані у тій самій пропорції; або, наприклад під час опитування населення України вибірка має включати 32% сільського населення і 68% міського, оскільки саме така пропорція притаманна для населення України.

Досить складним питанням є розрахунок об’ єму вибірки, тобто визначення кількості респондентів, щоб можна було робити висновки про всю досліджувану сукупність. Навіть не спокуслива у дослідженнях людина розуміє, що, з одного боку, “чим більше опитано, тим краще”, а з іншого – “чим більше людей потрібно опитати для одержання вірогідної інформації, тим дорожчою буде загальна вартість дослідження”. І все ж однозначної відповіді в соціологічній літературі на поставлене запитання немає. При масових опитуваннях, якщо величина генеральної сукупності становить менше 5000 осіб, достатнім є об’єм вибіркової сукупності не менше 500 осіб. Якщо ж величина генеральної сукупності 5000 осіб і більше, то доцільно обстежити 10% її складу, що гарантує одержання достатньо достовірних результатів дослідження.

У найпростіших дослідженнях, як вважає Є. Б. Тихомирова, можна обмежитись 5% – вим відбором, тобто вибіркова сукупність повинна складати не менше 5% обсягу генеральної сукупності. При цьому бажано, щоб кількість опитуваних була не меншою, ніж 100 чоловік.

Припустима помилка вибірки. Коли людина, що не володіє достатніми соціологічними знаннями, ознайомившись із результатами опитування громадської думки, бачить, що припустимо, на запитання. “Чи схвалюєте ви політику президента у галузі проведення політичних реформ? ” 33% опитуваних відповіли “Так”, 40% – “Ні”, а 27% – “Вагаюсь відповісти”, то вона кожну цифру переносить на все населення буквально. Фахівець ці дані “читає” приблизно так: “Так відповіли 33% (плюс – мінус 3%, чи плюс – мінус – 5%, чи плюс – мінус 10% і т. д.). Це означає, що коли б на це запитання відповіла не лише опитана частина населення, а все населення, то результат з певною ймовірністю перебував би у зазначених межах.

Величина, що визначає у цьому випадку розкид можливого значення даних, одержаних у результаті опитування, має назву припустима помилка вибірки, яку завжди слід врахувати, коли дані опитування частини населення переносяться на населення загалом.

 

1. Соціологія. / В. Г. Городяненко, О. В. Гілюн, А. В. Демічева та ін. / За ред. В. Г. Городяненко – К. : “Академія”, 2002. – 384 с.
2. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Випуск 6. – Львів: “Кальварія”, 1996. – 78 с.
3. Соціологія / Андрущенко В. П., Волович В. І., Горлач М. І. та ін. / За ред. Андрущенка В. П., Горлача М. І.- К. : Наукова думка, 1996. – 624 с.
4. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. – К. : Наукова думка, 1996. – 232 с.
5. Шаленко В. М. Программа социологического исследования. – М. : Наука, 1987. – 230 с.

 

1. Місце і роль соціологічних досліджень у вивченні соціальної реальності.
2. Соціологічне дослідження: поняття, функції, види.
3. Програма соціологічного дослідження: поняття, функції, призначення.
4. Особливості програм у різних видах соціологічних досліджень.
5. Значення методу вибірки у соціологічній практиці.
6. Вимоги до забезпечення якості та надійності вибірки.

 

1. Назвіть етапи проведення соціологічного дослідження та проаналізуйте їх щодо послідовності, призначення, змісту, особливості здійснення.
2. Що таке проблема?
3. Подайте основні характеристики виробничої проблеми.
4. Яке місце посідає програма соціологічного дослідження у підготовці та проведення соціологічного дослідження?
5. Охарактеризуйте основні компоненти програми соціологічного дослідження.
6. Що таке гіпотеза в соціології?
7. Які види гіпотез ви знаєте?
8. У чому полягають особливості основних підходів до побудови вибірки?
9. Що являє собою генеральна та вибіркова сукупність?
10. Які типи вибірок вам відомі?
11. Поняття репрезентативності.
12. Наведіть приклад проблемної ситуації на виробництві, яка може дати поштовх до соціологічного дослідження.
13. Назвіть основні вимоги до складання програми конкретно–соціологічного дослідження.
14. Як пов’язані між собою суб’єкт і предмет конкретно–соціологічного дослідження?
15. Здійсніть інтерпретацію поняття “молодіжні проблеми”.
16. Назвіть основні функції програми конкретно–соціологічного дослідження.

 

1. Поняття та види соціологічного дослідження.
2. Програма соціологічного дослідження: поняття, призначення, функції.
3. Вибірка у соціологічному дослідженні.
4. Генеральна та вибіркова сукупність. Поняття репрезентативності.