Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціологія особистості

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
21
Мова: 
Українська
Оцінка: 

розвитку її етичних та інтелектуальних устремлінь.

 
За радянських часів проблема структури особистості найґрунтовніше була розроблена в працях Л. Виготського, С. Рубінштейна, Б. Ананьєва, М. Когана, К. Платонова та ін. Приміром, К. Платонов розкриває структуру особистості за допомогою чотирьох видів особливостей:
  • соціально обумовлені особливості–здебільшого моральні якості та спрямованість;
  • біологічно обумовлені–темперамент, здібності та потреби;
  • досвід–обсяг та якість знань, навичок, умінь та звичок;
  • індивідуальні особливості психічних процесів [2, 147].
Крім таких комплексних підходів до структури особистості були і однобічні, які визначальну роль при формуванні якостей індивіда надавали соціальному факторові, не враховуючи психічного чи біологічного.
Наприклад, М. Коган вважає, що особистість визначається не стільки своїм характером, світоглядом і т. п.,скільки тим:
  • що і як вона знає;
  • що і як вона цінує;
  • що і як вона творить;
  • з ким і як вона спілкується;
  • які її художні потреби і як вона їх задовольняє.
Відповідно цим критеріям особистість має і певну структуру, яку складають п‘ять потенціалів.
  1. Гносеологічний потенціал особистості. Це обсяг і якість інформації і знань.
  2. Аксіологічний потенціал особистості. Він складається із системи оцінок і вартісних орієнтацій людини в різних сферах життя.
  3. Творчий потенціал особистості. Це її вміння і навички, здібності до дії в різних сферах життєдіяльності.
  4. Комунікативний потенціал особистості. Це форми її спілкування, характер контактів з людьми.
  5. Художній потенціал визначається рівнем і змістом її художніх потреб і тим, як вона їх задовольняє.
Слід наголосити, що в структурі особистості серед її властивостей та якостей домінуючу роль відіграють духовна культура і соціальна діяльність.
Духовна культура особистості являє собою сукупність соціальних норм та цінностей (морально-етичних, політичних правових, наукових та ін.), якими індивід володіє і керується в своїй діяльності.
Велику роль в структурі особистості, її поведінці відіграють переконання людини. Вони постають як глибоке усвідомлення, внутрішньо-мотивованого прийняття особистістю певних цінностей і установок, згідно з якими вона виконує соціальну діяльність.
Соціальна діяльність–це головний чинник формування особистості. Соціальну діяльність можна визначити як цілеспрямовані дії, активність, що породжується певними потребами і інтересами як самої людини, так і інших людей а також існуючими в суспільстві соціальними нормами.
Щоб зрозуміти особистість, не достатньо з’ясувати тільки її структуру. Необхідно дослідити і те, як ця особистість формується, розвивається, проходить процес соціалізації і виховання. Часто ці явища ототожнюються в буденній свідомості, хоча між ними є суттєві відмінності.
 
10.3.Формування і розвиток особистості
 
Коли вживається категорія “формування особистості”, то мається на увазі єдність об’єктивних і суб’єктивних умов, що визначають її процес становлення і розвитку.
Коли йдеться про категорію “розвиток особистості”, то розуміють послідовність і поступовість змін, які відбуваються в свідомості і поведінці особистості.
Серед вчених існують різні погляди щодо процесу формування особистості. Одні роблять акцент на вроджених якостях і здібностях, а соціальному оточенню відводять досить незначну роль. Інші–відкидають вроджені якості і здібності, вважаючи, що особистість формується в ході соціального досвіду. З нашої точки зору,–це крайнощі. Вивчаючи людину, необхідно враховувати як її біологічні особливості, так і соціальний досвід. Дуже багато людина успадковує від своїх далеких тваринних предків, але і від своїх нинішніх батьків та батьків батьків. Але тільки людська істота, народжуючись безпомічнішою ніж потомство тварин, спроможна до засвоєння соціального досвіду. Ступінь біологічно закріпленої соціальної готовності людини дуже високий, а все ж його не можна перебільшувати. Навіть якщо все необхідне для засвоєння суспільного досвіду закладено в людських генах, все ж таки це лише потенційна можливість, тільки задатки, які вимагають для своєї реалізації певних умов. Ці думки підтверджуються зустрічами із так званими феральними людьми.
Феральні люди–істоти, котрі виросли в ізоляції від людей в тваринному світі. Термін цей належить шведському вченому Карлу Лінею (18 ст). Здичавілих, нецивілізованих людей називають ще “мауглі” і “дітьми джунглів”. Із соціологів першим їх вивчив американець Кінгслі Девіс в 1940 році. В Індії були знайдені дві дівчинки – восьмирічна Камала і півторарічна Амала, вирощені вовками. В 1938 році на фермі в Пенсільванії (США) виявили п’ятирічну дівчинку Анну. Всі троє мали нормальні біологічні передумови для повноцінного індивідуального розвитку, але відсутність соціального середовища привела до того, що у них не була розвинута мова, мислення, людські почуття. Ці діти добре пересувалися на чотирьох кінцівках; доторкуючись до їжі вони попередньо її обнюхували; почуваючи спрагу, вони облизували зуби; діти дуже боялися вогню і ніколи не сміялися. “Мауглі” довели, що без людського оточення людина не стає людиною, а тим більше особистістю. Їм не допомагає запас генів, успадкований від батьків.
Коли дітей–“звіряток” повернули в суспільство, вони змогли засвоїти лише елементарні навички, навчитися усної мови, що складалася із 30 слів. Але вони так і не навчилися дружити, сміятися, абстрактно мислити, вести бесіду. В суспільстві вони прожили не більше 10 років.
Отже, феральні люди–продукт соціальної ізоляції людини, а звідси висновок–і біологічні, і соціальні чинники важливі при формуванні особистості. Розглянемо одну із теорій, яка ґрунтується саме на такому, біосоціальному підході. Її пропонує російський вчений С. Фролов [3, 77-78]. До факторів, що формують особистість, він відносить наступні:
  • біологічна спадковість;
  • фізичне оточення;
  • культура;
  • груповий досвід;
  • унікальний індивідуальний досвід.
Проаналізуємо вплив цих факторів на особистість.
Біологічна спадковість. Якщо групові відмінності пояснюються соціальним
Фото Капча