Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціологія особистості

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
21
Мова: 
Українська
Оцінка: 

максимальною зацікавленістю, повнотою і швидкістю. Компоненти цієї системи – і батьківська любов, і безмежне довір’я до батьків, і загальний психологічний клімат сім'Ї та її функціонування як своєрідної мікромоделі суспільства (див. тему «Соціологія сім’ї»).

В громадському вихованні величезне значення має трудовий колектив (див. тему «Соціологія і управління»).
Основними механізмами впливу колективу на особу є співробітництво і колективізм, здорове суперництво та змагальність, громадська думка і сила позитивного прикладу, обмін досвідом і наявність певних соціальних норм поведінки, морально-психологічний клімат та традиції тощо. Дієвість цих та інших чинників посилюється, якщо працівник творчо і матеріально зацікавлений в роботі, задоволений нею, якщо реалізуються його особисті інтереси і потреби (звісно не на шкоду суспільним, колективним). Колективність не повинна поглинати індивідуальність, а навпаки – сприяти її розвитку. Не меншу роль ніж форми виховання у виховному процесі відіграють методи виховання. Передусім метод переконання. Уміння переконувати людей – найголовніша якість виховання, в т. ч. і керівника виробничого колективу. Серед інших методів виховання назвемо позитивний приклад. Створення орієнтуючих умов на ту чи іншу поведінку людини, змагання, покарання та інші. Використовуючи ці методи необхідно комплексно і гнучко. Це одна із вимог комплексного підходу до виховання. І ще одна вимога такого підходу–органічне поєднання слова і діла, словесного впливу зі створенням адекватних умов життєдіяльності людини, матеріальних, соціальних культурних, політичних утворень і соціальної справедливості. Без цього ніякі пропаганда і повчання не дадуть бажаних результатів.
Тепер зупинимось на самовихованні. Воно є однією із головних умов формування особистості. Самовиховання можна визначити як діяльність людини з метою змінювання своєї особи. Таке розуміння самовиховання в самому загальному вигляді відображає два основних моменти, які складають його сутність; по-перше, робота над собою є особливою діяльністю; по-друге, самовиховання є вищий рівень самозміни особи. Самовиховання може бути систематичним і планомірним, але може бути і епізодичним.
Спонукою до самовиховання є усвідомлення людиною суперечності між бажанням себе повніше реалізувати, самоутвердитись та неможливістю це здійснити із-за відсутності, або браку необхідних для цього якостей, чи із-за якихось негативних рис, слабостей.
Самовиховання дозволяє індивіду досягти більшої відносної самостійності від зовнішніх умов. Воно відкриває новий етап у формуванні особистості, його ефективність у дорослих людей вище, бо усталений світогляд, самосвідомість і воля дозволяють їм більш успішно, систематично і всебічно розвивати свої здібності. Життя не стоїть на місці: постійно розвивається наука, техніка, суспільні відносини і т. д. Досягнення успіхів у виробничій, науково-технічній, художній та інших областях людської діяльності неможливе без напруженої роботи людини для самовдосконалення своїх особистих якостей. Інакше вона безнадійно відстане від життя.
Самовдосконалення відбувається інколи немов би непомітно для самої людини. Вона розвиває сильні сторони своєї натури, долає недоліки і не завжди усвідомлює факт самовиховання. Неусвідомлений самовплив, як правило, має епізодичний характер, здійснюється без чіткого плану і програми. Це дещо знижує результативність самовиховання. Така стихійність самовиховання досить поширена, про що свідчать такі дані:
Існують різноманітні методи самовиховання. Серед них: розробка програми самовиховання і самозобов’язання, самоконтроль за реалізацією даної програми і самопереконання, самонаказ, самонавіювання, самозаохочення і навіть самопокарання та інше.
Життя також переконливо свідчить, що виховна робота тільки тоді досягає мети, якщо – здійснюється на основі наукових принципів, вироблених теорією і практикою виховання. Це такі основні принципи:
  1. Індивідуальний, диференціальний підхід до особи.
  2. Зв’язок виховної роботи з практикою, життям
  3. Єдність слова і діла.
  4. Систематичність і послідовність
  5. Комплексний підхід до виконання.
 
10.6.Типологія особистостей
 
Важливою проблемою в соціології особистості є її типологізація, адже коли мова йде про якусь групу людей, то неможливо перерахувати якості кожного її індивіда, а потрібно знати типові риси цієї групи. Тому поняття “соціальний тип особистості” означає узагальнене відображення суттєвих соціальних якостей індивідів, які належать до певної соціальної спільності.
Типологізація особистостей буває психологічна і соціальна. Соціологію перед усім цікавить типологізація за соціальними ознаками, якими є: формаційно-класова, національна, професійна, соціально-культурна, ціннісно-мотиваційна, ідеальна, за ставленням до суспільно-політичного життя тощо.
Наприклад, за формаційно-класовим критерієм розрізняють тип особистості рабовласницького суспільства–патрицій, плебей, раб; феодального – феодал, дворянин, кріпак; капіталістичного–буржуа і пролетаріат; за соціалізму: робітники, селяни, інтелігенція. Є в цих суспільствах і інші типи осіб, але названі основні.
Заслуговує на увагу класифікація типів особистостей за критерієм ставлення до праці, творення.
Виходячи із цього критерію, першим типом особистості є людина – творець. Основною цінністю для такої людини є сама праця як смисл життя. Головний мотив її життєдіяльності складає творчість і усвідомлення суспільної користі власної праці. Споживання, особистий інтерес не чужий для особистості цього типу, але має вторинне значення.
Другий тип особистості–тип споживача. Основною цінністю таких людей є максимальне, доступне у їх становищі споживання матеріальних і духовних благ, а не праця як така. Цей тип особистості включає в себе два підтипи, а саме: споживач-трудівник і споживач-паразит. Перший живе своєю працею, його споживання чесно зароблене, хоча праця для нього є засіб, а споживання – метою. Споживач-трудівник може об’єктивно своєю діяльністю приносити користь суспільству, але це не є в його свідомості ведучим мотивом, як у особи-творця. Для споживача-паразита характерне негативне ставлення до праці, яка потребує зусиль і наполегливості, не говорячи вже про творчість. Тому в суспільстві існує паразитизм, дармоїдство і т. ін. Представники цього типу завдають матеріальної і моральної шкоди суспільству.
Третій тип особисті–руйнівник. В представниках цього типу творча сутність людини як суспільної істоти спотворюється найбільше. В ім’я корисливих інтересів окремих реакційних осіб чи груп ними можуть бути зруйновані цінності, які створені іншими.
Наприклад, характерні риси типу руйнівника виявилися в фашистських диктаторів, які не обтяжені мораллю, совістю, схильні до садизму і злочинів. До руйнівників відносяться також різного роду злочинці, садисти і ін.
Суспільною потребою є виділення ідеального типу особистості. Він полягає у вимозі соціального ідеалу, який фіксується у соціально-політичних і моральних концепціях, релігійних віруваннях, і до якого людство повинно прагнути.
Духовною суттю особистості ідеального типу є такі цінності, як: любов до ближнього і справедливість, чесність та співчуття, гуманізм і мудрість, добропорядність і благородство, волелюбство та сила духу, колективізм і любов до рідної землі, працелюбність і милосердя. Ці риси ідеального типу завжди доповнювалися фізичними якостями людей, які також цінувалися в народі. Народні герої завжди наділялися силою, красою тіла і міцним здоров’ям. Ідеальний тип особистості можна вважати і гармонійно розвинутим. Не потрібно в житті шукати людину, яка б повністю відповідала ідеальному типу, але риси ідеального типу мають бути прикладом для наслідування.
 
Список використаних джерел
  1. Соціологія: Підручник /За заг. ред. проф. В. П. Андрущенка, проф. М. І. Горлача. – Київ – Харків, 1998. -624 с.
  2. Соціологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. Городяненка В. Г. – К. : Академія. -1999. – 384 с.
  3. Фролов С. С. Социология. – 2-е. – М. : Логос. – 1996. – 360 с.
  4. Лутаєв В. В., Циганчук А. С., Циганчук Л. А. Соціально-політичні цінності та життєві орієнтації студентської молоді. За матеріалами конкретно-соціологічного дослідження РДТУ. – Рівне: РДТУ, 1999. – 55 с.
Теми рефератів
  1. Основні підходи до проблеми особистості в історії соціологічної думки.
  2. Соціалізація–стрижень соціального життя.
  3. Проблема ідентифікації особистості у сучасній соціології.
  4. Соціальна адаптація та її об’єктивні та суб’єктивні виміри.
  5. Рольові теорії особистості.
План семінарського заняття
Тема10.Соціологія особистості
  1. Сутність понять: “людина”, “особистість”, “індивід”, “індивідуальність”.
  2. Структура та типологія особистості.
  3. Соціалізація людини та її фази.
  4. Система виховання особистості.
Контрольні запитання та завдання
  1. В чому різниця між поняттями “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”?
  2. Що є предметом дослідження соціології особистості?
  3. Що являє собою структура особистості?
  4. Назвіть основні характерні риси особистості.
  5. Назвіть сутність соціального статусу і престижу особистості.
  6. Які відмінності між такими явищами як: формування, розвиток, соціалізація і виховання особистості?
  7. Із чого складається механізм соціалізації особистості?
  8. Які фазі має соціалізація?
  9. Назвіть основні елементи системи виховання особистості.
  10. Проаналізуйте нові тенденції виховання, що відслідковуються в умовах демократизації суспільства.
  11. Охарактеризуйте соціальні типи особистості.
  12. Складіть план і програму свого самовиховання.
  13. Розкрийте зміст понять “потреби”, “інтереси”, “мотиви”.
  14. Американський соціолог А. Маслоу розробив ієрархічну теорію потреб. Назвіть основні потреби особистості і розкрийте їх взаємозв’язки.
  15. Розкрийте соціологічний зміст понять “десоціалізація” і “ресоцалізація”.
  16. Які типи особистості ви можете назвати?
  17. Що означає термін “біхевіоризм” у соціології?
  18. Перелічіть основні типи соціологічних теорій особистості.
  19. За яким ознаками проводиться психологічна типологізація, соціальна?
  20. Що розуміють під адаптацією?
 
Фото Капча