Соціологія: тези лекцій

Структурно-функціональний аналіз як теорія суспільства. Т. Парсонс вважав одним із центральних завдань соціології аналіз суспільства як системи функціонально взаємопов'язаних змінних. На практиці це означало, що аналіз будь-якого соціального процесу – це частина дослідження певної системи з усталеними межами. Система – сталий комплекс повторюваних і взаємопов'язаних дія. Парсонс та інші дослідники намагалися виробиш правила функціонування системи, визначити сукупність необхідних умов для всіх соціальних систем.

Кожна система має задовольняти певні фізичні потреби своїх елементів, має виробити певний процес соціалізації людей (сформувати мотиваційну сферу, виробити норми і цінності властиві даному суспільству), мати певну організацію видів діяльності та інституційні засоби, мають бути відносно сумісні один з одним суспільні інститути.

Теорії соціального конфлікту. Різноманітні теорії вважають конфлікт одним із найважливіших чинників соціального розвитку. Авторитетними щодо вивчення соціального конфлікту вважають праці К. Маркса і Г. Зіммеля.

Прихильники цієї теорії не згідні з твердженням, що нерівність – природний спосіб забезпечення виживання суспільства.

Американський соціолог Л. Козер вважає, що в кожному суспільстві є певні елементи напруження і потенційного соціального конфлікту, який спричиняє руйнування або зміцнення соціальних зв'язків і відкривають можливість впровадження нових форм організації праці та управління.

Німецький соціолог Р. Дарендорф у своїй концепції „теорія конфлікту” протиставляє її як марксистській теорії класів, так і концепціям соціальної злагоди. Він вважає соціальний конфлікт наслідком опору відносинам панування і підкорення. Придушення конфлікту веде до його загострення.

Теорії соціального конфлікту, визнаючи конфлікт одним із головних рушіїв соціального прогресу, одночасно розглядають явища – „злагода”, „стабільність”, „порядок”, „спокій”. При цьому злагода вважається нормальним станом суспільства, конфлікт – тимчасовим.

Концепція соціального обміну. Фундатором цієї теорії вважають Дж. Хомакса. Згідно цією теорією, люди взаємодіють між собою на основі аналізу свого колишнього досвіду і потенційних винагород і покарань. Існують два вихідні засновники теорії. Один виходить із припущення, що у поведінці людини переважає раціональне начало, яке спрямовує її на одержання певних „вигод”, таких як гроші, товари, послуги, престиж, успіх, повага, дружба, кохання та ін. Другий розкриває зміст назви цієї концепції: процес соціальної взаємодії тлумачиться як постійний обмін між людьми різними „вигодами”.

Психоаналітичні теорії. Поштовх до їх розвитку дало психологічне вчення австрійця 3. Фрейда, який висунув гіпотезу про домінування в житті людини несвідомих імпульсів, переважно сексуального характеру.

Послідовники Фрейда, часто не погоджувалися з основними його твердженнями щодо ролі сексуального чинника в соціальному житті. Американська дослідниця К. Хорні займалася вивченням соціальних аспектів появи неврозів. Вона вважала рушійною силою неврозів „страх”, породжений ворожим середовищем.

Е. Фромм – соціолог і психолог виділяв три концептуальні підходи до вивчення суспільства: психологічний, економічний, ідеалістичний. Він змалював механізм взаємодії економічних, психологічних та ідеологічних чинників: людина реагує на зміни зовнішньої обстановки тим, що змінюється сама, а ці психологічні чинники, у свою чергу, сприяють розвитку економічного і соціального процесу.

Феноменологічна соціологія. Вона розглядає суспільство як явище, створене і постійно відтворюване у духовній взаємодії індивідів. Основоположник – Альфред Шюц.

Прикладна соціологія – це соціологічна робота, виконана для когось. Замовниками можуть бути державні установи, федеральні органи влади, приватні фірми тощо.

 

 

Тема 4: Соціальна структура суспільства та соціальна стратифікація.

1. Зміст поняття „суспільство”.

2. Соціальна структура суспільства: основні види та елементи.

3. Теорія соціальної стратифікації

 

Тема 5: Соціологічна концепція особи. Соціалізація

Поняття і сутність соціології особистості.

Співвідношення понять “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.

Соціальна структура та типологія особистості.

Соціальний статус особистості, соціальна роль.

 

Зміст поняття „суспільство”.

Суспільство – це сукупність всіх способів взаємодії та форм об'єднання людей, в якій знаходить прояв їх взаємозалежність один від одного і які склалися історично. У більш вузькому сенсі суспільство виступає структурно або генетично визначеним типом спілкування людей, посталим як певна історична цілісність або система.

Найбільш характерними ознаками суспільства є:

• спільність території, на якій проживають люди, що взаємодіють і спілкуються між собою;
• цілісність і сталість суспільства як певного єдиного цілого;
• автономність і самодостатність, самовідтворення, саморегуляція і саморозвиток;
• здатність підтримувати і відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків;
• певний рівень розвитку культури з уставленою системою норм і цінностей, які лежать в основі соціальних зв'язків між людьми.

Отже, ці суттєві ознаки суспільства трактують його насамперед як систему. Соціальна система – це цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії і відносини. Суспільство складається з безлічі індивідів, але не являє собою простої суми чи сукупності людей; це не сумативна, а цілісна система з якостями, яких немає у жодного і