Соціологія: тези лекцій

Включення особистості у суспільство здійснюється через її входження до різноманітних соціальних спільнот, прошарків і груп; саме вона є основним шляхом сполучення суспільства і людини протягом усього її життя. Особистостями стають у спільнотах, але і сама людина-особистість згодом утворює нові спільноти відповідно до власних інтересів та умов, що змінюються.

Соціальна структура та типологія особистості.

До ідеї виокремлення соціально-психологічної структури особистості звертається чимало дослідників. Підсумовуючи аналіз досліджень, можна стверджувати, що базу соціально-психологічної структури особистості складає сукупність внутрішніх особливостей, властивостей і станів особистості. В основу соціально-психологічної структури особистості покладено комунікативний світ особистості, який спричиняє соціально-психологічне відображення реального соціуму, обмін інформацією, уміннями, цінностями, нормами. При цьому перехід зв'язків між соціальними відносинами індивіда та його внутрішніми спонуками опосередковується активністю особистості.

Серед внутрішніх властивостей і поведінкових проявів особистості виокремлюємо її „Я-характеристики”, ментальність, ціннісно-смислову, потребово-мотиваційну й когнітивну сфери, емоційно-психічні стани, локус контролю, соціально-психологічний досвід, соціальні установки, статусно-рольові характеристики, соціально-психологічну компетентність, соціальну позицію.

“Я-характеристики” передусім охоплюють „Я-концепцію”, „Я-образ”, самооцінку. Йдеться, таким чином, про відносно стійку, більш чи менш усвідомлену систему уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він вибудовує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе. „Я-концепція” – цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх суперечностей, образ власного „Я”, формування якого відбувається поступово, через цілу низку етапів аж до самосвідомості.

Ментальність – це спосіб сприймання і розуміння етносом свого внутрішнього світу й зовнішніх обставин. Вона відображає внутрішній стан людини, її світобачення. Саме тому її часто визначають як „душу народу”.

Ціннісно-смислова сфера представлена ціннісними орієнтаціями, які формуються в процесі засвоєння соціального досвіду, проявляються в цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах і слугують важливим чинником соціальної регуляції взаємин людей і поведінки індивіда. У спілкуванні та взаємодії ціннісні орієнтації тісно пов'язані з пізнавальними й вольовими особливостями комунікативного процесу, де утворюють змістовий аспект спрямованості особистості й виражають її готовність, внутрішню основу ставлення до дійсності. При цьому під соціальними установками розуміють суб'єктивну орієнтацію індивідів як членів групи на ті чи інші цінності

Названі орієнтації диктують людині певні, соціально прийняті способи поведінки.

Пізнання й перетворення людиною соціуму, що її оточує, характеризує когнітивну сферу особистості, яка несе велике навантаження в плані побудови картини світу. До пізнавальних процесів належать відчуття, сприймання, мислення, пам'ять, уява та увага.

Стосовно емоційно-психічних станів, то вони представлені уподобаннями та емоціями, волею й почуттями. Емоція є психічним способом ставлення людини до навколишнього світу, до інших людей, до самої себе, до процесів взаємодії. Це суб’єктивна форма вираження потреб особистості. Емоції передують діяльності з задоволення потреб, спонукаючи і спрямовуючи стосунки. Соціальні контакти породжують почуття та емоції. Основні емоційно-психологічні стани, які відчуває людина в процесі взаємодії, поділяються на власне емоції, почуття й ефекти. Розвиток та вдосконалення вищих емоцій і почуттів передбачає особистісний розвиток людини.

На відміну від емоцій і почуттів вольові акти особистості пов'язані з докладанням зусиль, прийняттям рішень та їх реалізацію. Тобто воля виражається в дії.

Серед основних психологічних функцій волі вчені виокремлюють такі: вибір мотивів і цілей; регуляція спонукання до дій за недостатньої чи надлишкової їх мотивації; організація психічних процесів у систему, адекватну певній людській діяльності; мобілізація психічних і фізичних можливостей у ситуації подолання перешкод на шляху до поставлених цілей.

Потребово-мотиваційна сфера особистості являє собою складне психологічне утворення. Активно взаємодіючи з іншими, людина прагне досягти взаєморозуміння, з’ясувати як свої власні причини поведінки, так і партнерів у спілкуванні. У всіх цих процесах наявний мотив. Мотив є стійкою властивістю особистості, який вбирає в себе потреби, наміри щось зробити, а також спонукання до цього. Потреба регулює поведінку особистості в соціумі, визначає спрямованість мислення, емоцій, почуттів і волі людини. Серед основних потреб особистості виділяють: біологічні (потреба в їжі, повітрі тощо) ; матеріальні (потреби в одязі, житлі та ін) ; соціальні (потреба в діяльності, усвідомлення свого місця в суспільстві) ; духовні (потреба в пізнавальній, моральній та іншій інформації). В цілому мотивація є сукупністю причин психологічного характеру, які пояснюють поведінку і вчинки людини, їх початок, спрямованість і активність.

Соціально-психологічний досвід – це єдність комунікативних знань, умінь і навичок. Він одночасно виступає і як процес практичного впливу індивіда на соціально-психологічні явища, і як результат цього впливу у вигляді комунікативних знань та вмінь.

Соціальні установки відображають соціальну ідентичність і адекватність зв'язків і контактів між різними соціальними типами людей, представниками різних соціальних груп; це соціальні орієнтації на контакти з приводу діяльності соціальних суб'єктів та їхнього неоднакового становища в суспільстві, неоднакової ролі в суспільному житті. Всередині соціальних відносин формуються конкретні, персоніфіковані міжособистісні стосунки.

Соціально-психологічна компетентність особистості передбачає досконалі знання в царині спілкування (ділового, неформального тощо), здатність індивіда ефективно взаємодіяти з людьми, які його оточують.

Соціально-психологічну компетентність поділяють на життєву і професійну. Життєва − є результатом соціалізації: життя потребує вміння розбиратися в питаннях спілкування. Соціалізація охоплює побутові картини світу, стереотипи, художні образи, багаторічні спостереження, народний досвід, знання в тій чи іншій галузі. Щодо професійної соціально-психологічної компетентності, то вона складається з науковий картин світу і знань у царині спілкування.

Статусно-рольові характеристики особистості