Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Соціологія як наука. О. Конт про соціологію як науку.

Предмет: 
Тип роботи: 
Доповідь
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 

всередині такого інституту супроводжується загальним просуванням соціальною драбиною.

Організації по створенню матеріальних цінностей. В наш час є простим і дієвим способом соціального просування. Якщо людина багата, то вона знаходиться на вершині соціальних сходів, незалежно від свого походження чи джерела прибутку.
3. Основні стратифікаційні тенденції в українському суспільстві на сучасному етапі.
Соціа́льна стратифіка́ція – диференціація суспільства на соціальні класи та верстви населення. Стратифікація – це розташування індивідів і груп згори вниз горизонтальними шарами (стратами) за ознакою нерівності в доходах, власності, рівні освіти, обсягу влади, професійному престижі, стилі життя.
В Україні наявний процес демократизації та лібералізації соціальної структури, зумовлений руйнуванням старого су­спільства, відсутністю провідних ідеологічних важелів колиш­ньої соціальної структури. Наслідком цих процесів є урізно­манітнення соціальних груп, вільний вибір місця проживання, працевлаштування, способу життя, права власності тощо. Для України характерна ситуація паралельного існування двох різних соціальних структур: старої, що проявляється в традиційних солідарних утвореннях (робітничий клас, селян­ство й інтелігенція), котрі також зазнали певних змін, та нової соціальної структури, що склалася внаслідок інституційних змін і проявляється в таких соціокультурних одиницях, як підприємці, банкіри, фермери, особи вільних професій, безробітні, групи протиправної поведінки тощо.
Суттєві зміни відбулися також у системі визначальних чин­ників соціального статусу індивідів. За даними соціологічних досліджень, самоідентифікація соціального статусу від­бувається переважно за єдиним критерієм – економічним -за умов зниження ролі інших критеріїв – освітніх, кваліфіка­ційних, престижних тощо. Як відомо, тенденція зведення багатоманітних чинників соціальної стратифікації до еконо­мічного є провідною ознакою саме бідних країн.
Наслідком стрімкої висхідної соціальної мобільності у сфері матеріального добробуту є поява страти багатих. Вона має свої особливості, оскільки багатство вони набули за дуже короткий історичний період. Сучасна бізнес-еліта формується за рахунок поєднання носіїв капіталу й бюрократії та форму­вання фінансово-промислових груп.
Формування страти бідних унаслідок спадної мобільно­сті більшості населення – ще одна суттєва тенденція в соціаль­ній структурі українського суспільства. Бідність визначається як неможливість через брак коштів підтримувати спосіб життя, що вважається нормальним і звичним для цього су­спільства.
Середній клас в Україні формується переважно від обслуговування багатих, а не від реального виробництва. Той середній клас, а фактично його зародок, який є в Україні, неспроможний ефективно виконувати роль буфера в дихотомії «багаті-бідні».
Ще одна суттєва тенденція в соціальній структурі України -це маргіналізація суспільства як наслідок посилення спад­ної соціальної мобільності. Маргінал – це людина на пере­тині шляхів, яка перебуває між двома культурами, не інтегру­ючись у жодну з них. Отож характерні риси такої людини: невизначеність соціального статусу, посилені рольові конф­лікти, амбівалентність поведінки, психологічний дискомфорт тощо.
4. Технократичні концепції суспільного розвитку
Технокра́тія (грец. τέχνη, «майстерність» + грец. κράτος, «влада») – ідеологія створення мерітократичного суспільства, де влада належить науково-технічним спеціалістам[1] та суспільство, створене на її основі. Ідею технократії, як влади науково-технічних спеціалістів, описав Торстейн Веблен у соціальній утопії «Інженери та Цінова Система» (1921) та інших творах.
Либеральные теории. Их авторами являются по преимуществу американские социологи: Дэниэл Белл, Джон Гелбрейт, Збигнев Бжезинский, Герман Кан, Элвин Тоффлер и др. Отличительной чертой этих теорий является отрицание классовой борьбы и социальных революций как движущих сил развития общества.
Радикальные теории. Их авторами являются европейцы (в основном французские социологи) – Раймон Арон, Ален Турен, Жан Фурастье, признающие роль классовой борьбы и революций в общественном прогрессе (очевидно, сказалось влияние так называемой «студенческой революции» 1968 г.).
Концепция постиндустриального общества представлена в теориях Д. Белла, З. Бжезинского и Э. Тоффлера.
5. Предмет, методи та специфіка соціології як науки.
Предметом соціології є явища та процеси сусп. життя.
Методи соціології – це науково-обгрунтовані способи дослідження соц. процесів.
Три головні умови реалізації в соціології вимог наукової методології:
1. принцип емпіризму – використання емпіричних процедур з метою встановлення достовірності одержаних у дослідженні фактів та узагальнень;
2. теоретичне обґрунтування (пояснення) одержаних результатів, які дають змогу розкрити причини, що лежали в основі емпіричних фактів, і водночас включити ці факти в систему теоретичного знання;
3. нейтральність соціології, незалежність її від будь-яких заангажованих установ, які зазвичай пропонують різні класи і партії.
Ознаки методу соціологічного дослідження:
1. введення часового параметру в саму методологію мислення, гіпотези і концепції. В цьому випадку важливо від вивчення станів на конкретний момент часу переходити до вивчення процесу соціального розвитку;
2. це врахування змін структури соціального простору: простежується ефект просторової трансформації суспільств, переростання локальних соціальних процесів у регіональні, регіональних у глобальні. Глобалізм – важлива ознака сучасної соціології.
3. активна участь соціології, як науки, а реальному житті, в соціальному процесі. Звідси посилюється тенденція до пошуку шляхів розв’язання соціальних проблем і конфліктів, прогнозування і проектування соціальних рішень.
6. Теорія цивілізацій (Дж. Гейблерд. Ален Турен, Жан Фурастье..)
7. Особистість у системі соціальних відносин. Соціальний статус та соціальні ролі особистості.
Основним елементом суспільства, будь-якої форми соціальності є людина. Оскільки особистість є продуктом соціуму, то особливе місце серед соціально-психологічних дисциплін посідає соціологія особистості. Соціологія особистості – це галузь соціології, яка вивчає особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин крізь призму суспільно-історичного прогресу, ціннісних суспільних систем, взаємозв'язків особи і
Фото Капча