Соціологія як наука. О. Конт про соціологію як науку.

Постіндустріальне суспільство. У зв'язку зі зростанням ваги знань та інформації, наука перетворюється на безпосередню виробничу силу суспільства – все зростаючу частину доходів передові країни отримують не від продажу промислової продукції, а від торгівлі новими технологіями і наукоємною та інформаційною продукцією (як-от: кіно, телепрограми, комп'ютерні програми тощо). Як зауважив Деніелл Белл, «постіндустріальне суспільство не заміщує індустріальне, так само як індустріальне суспільство не ліквідовує аграрний сектор економіки». Але людина у постіндустріальному суспільстві уже перестає бути «людиною економічною». Домінантними для неї стають нові, «пост матеріалістичні» цінності

19. Психологічний напрям розвитку соціологічної теорії кінця XIX- початку XX ст.

Психологічний напрям в соціології утворилося в кінці 19 – початку 20 в. на тлі загальної тенденції до психологічного обгрунтування наукового знання. На зміну примітивним біолого-натуралістичним теоріям, характерним для індивідуальної психології, прийшли теорії, що вимагають обліку складної сукупності соціальних факторів.

Найбільш відомим представником психологічного напрямку в західній соціології є Габріель Тард (1843-1904), французький соціолог і один з основоположників соціальної психології. Він вніс значний внесок у розвиток науки про міжособистісних відносинах і їх механізмах. Тард досліджував проблеми громадської думки, психології натовпу, механізми психологічного зараження і навіювання.

Суть психологізму можна коротко звести до наступного

У природі людини закладені певні психічні особливості у вигляді потреб, інтересів, бажань, різного роду емоцій та ідей, реалізація яких неминуче пов'язана зі спілкуванням людей один з одним.

20. Сім’я як соціальний інститут. Історико-соціологічні типи і форми шлюбно-сімейних відносин.

Сучасні дослідники виділяють чотири основні характеристики сім’ї: мала соціальна група; важлива форма організації особистого побуту; соціальний інститут, заснований на шлюбному (подружньому) союзі; багатосторонні відносини подружжя з родичами.

Характеризуючи інститут сім’ї, ми вказуємо на його функції:

• відтворення населення,
• господарсько-економічну,
• виховну,
• рекреаційну,
• соціального контролю.

соціології прийняті різні підстави виділення типів сім’ї. Залежно від форми шлюбу виділяють такі типи сімейних організацій:

1. Моногамія (тип шлюбу, в який вступають чоловік і жінка, при цьому їм не дозволяється вступати одночасно більше, ніж в один шлюб).

2. Полігамія (форма шлюбу, яка передбачає наявність більше одного партнера в шлюбі) історично виступає в двох формах: полигинии (багатоженство) і поліандрії (в однієї дружини кілька чоловіків).

В залежності від структури родинних зв’язків (під структурою сім’ї розуміють сукупність відносин між її елементами) виділяють різні типи сімей:

1) нуклеарна (проста) сім’я (її складають батьки з дітьми, не перебувають у шлюбі) ;

2) розширена або родинна (складна) сім’я (з батьками або родичами одного з подружжя).

Типи сімей за наявністю подружжя: повна і неповна.

Типи сімей за наявністю та кількістю дітей: багатодітна, среднедетной, однодетная, бездітна.

З точки зору ієрархії, престижу, структури влади в сім’ї виділяють: традиційні (з такими історичними типами, як патріархальні і матріархальні) і сучасні.

Поряд зі структурою спорідненості і структурою влади в сім’ї виділяють структуру комунікацій та рольову структуру.

Відомий вітчизняний дослідник А. Г. Харчев виділяв такі основні функції сім’ї [2]:

- репродуктивна (біологічне відтворення населення в громадському плані та задоволення потреби в дітях – в особистісному) ;

- виховна (соціалізація підростаючого покоління, підтримку спадкоємності культури в суспільстві) ;

- господарсько-побутова (підтримання фізичного здоров’я членів суспільства) ;

- духовного спілкування (розвиток особистісних якостей членів сім’ї) ;

-соціально-статусна (відтворення соціальної структури) ;

- економічна (отримання матеріальних засобів одними членами сім’ї від інших) ;

- сфера первинного соціального контролю (регламентація поведінки членів сім’ї в різних сферах життєдіяльності) ;

- досуговая (організація спільного відпочинку) ;

- емоційна (одержання психічної захисту та підтримки) ;

- сексуальна (сексуальний контроль, задоволення сексуальних потреб).

21. Соціологічна теорія К. Маркса.

Марксистські ідеї будувалися на принципах ідеального суспільства Т. Мора і Т. Кампанелли, у якому була відсутня приватна власність, проте їхні соціалістичні ідеї Маркс вважає утопічними, у той час, як його соціалізм – науковий. Фундаментом марксистського вчення є діалектичний підхід Г. Гегеля, який К. Маркс взяв за основну, відкидаючи у ньому ідею абсолютного духу і втілюючи замість неї матеріалізм. Категорія абсолютного духу у Маркса змінюється на людську предметну діяльність, основою якої є матеріальне виробництво.

К. Маркс зазначає, що окрема наука про суспільство не потрібна (це й дає привід заперечувати вчення Конта і Спенсера), адже уже існує наука, що висвітлює соціальні процеси в суспільстві. Це – політекономія. Такий підхід Маркса не видається дивним, оскільки в основу соціальних відносин він, як уже зазначалося ставив матеріальне виробництво. Саме економіка (матеріальне виробництво) є основою (базисом) функціонування і розвитку суспільства, а політичні, правові, ідеологічні інститути є лише надбудовою над таким базисом. Логіка Маркса проста: найпершим і життєво необхідним для людини є задоволення не духовних чи політичних потреб, а потреб матеріальних. Задоволення