Спеціальна економічна зона: ефективність прийняття управлінських рішень

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданні кафедри економіки і фінансів Української Академії державного управління при Президентові України, у різноманітних директивних органах і формуваннях Автономної Республіки Крим, Кримському центрі стратегічних досліджень. 

Результати досліджень доповідалися на Міжнародних науково-практичних конференціях у Саратові (1997 р.), у Москві (1998 р.), у Сімферополі (1998 р.), у Тернополі (1998 р.) на Всеросійській науково-практичній конференції у Саратові (1998 р.), спільно з іншими депутатами Верховної Ради України підготовлений проект Закону України «Про вільну економічну зону «Південний берег Криму». 

Публікації. Результати наукових досліджень знайшли відображення в 3-х наукових працях та в матеріалах 2-х Міжнародних науково-практичних конференцій, загальним обсягом 85 сторінок авторського тексту. 

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 175 сторінок друкованого тексту, 13 таблиць та 15 рисунків, в т. ч. 9 додатків на 17 сторінках, які включають 4 таблиці та 2 рисунки. Список використаних джерел містить 151 найменування. 

 

 

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, сформульовано його мету, завдання, визначено методику дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість отриманих результатів та їх апробації. 

У першому розділі «Теоретичні та методологічні аспекти управлінських рішень» розглядаються теоретичні основи управлінських рішень, спеціальні (вільні) економічні зони як форма ефективного господарювання. При структуруванні системи управління виділена система управлінського вирішення проблем. Розкривається суть, утримання цієї системи, основні положення її ефективного функціонування та конкурентоспроможного вирішення бізнесових проблем. Для СЕЗ розроблено алгоритм створення конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем. 

У другому розділі «Ефективність управлінських рішень при створенні СЕЗ» пропонується методика визначення якості та ефективності управлінських рішень, аналізується їх рівень у промислових, агропромислових, сільськогосподарських та рекреаційно-курортних формуваннях; виявляються резерви його підвищення; досліджується організація системи вирішення проблем; висвітлюються організаційно-правові основи управління створенням та функціонуванням СЕЗ. 

У процесі проведення досліджень використовувалися діалектичний метод, системний підхід, аналіз систем і елементів управління системами. З конкретних методів застосовувалися: статистико-економічний, соціологічний, математичний, експериментальний. 

Гіпотеза полягає у припущенні, що створення такої моделі конкуренто-спроможної системи управлінського вирішення проблем у спеціальній економічній зоні стане основою формалізації, моделювання та алгоритмізації процесу вирішення організаційно-управлінських та біржових проблем. 

У третьому розділі «Організація конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем у СЕЗ» визначаються основні напрямки та шляхи підвищення конкурентоспроможності системи управлінського вирішення проблем; розробляються: алгоритм створення СЕЗ, формування конкурентоспроможного організаційно-управлінського механізму вироблення ефективних рішень у СЕЗ, технологія вирішення проблем. 

Управлінські рішення в широкому аспекті виступають як одна з форм суспільних відносин людей у сфері виробництва, підприємництва, бізнесу, обміну та розподілу. Суттєвим їх змістом є реалізація вимог економічних законів, закономірностей та принципів управління, а також загальнолюдських цінностей. Розробка великомасштабних державних рішень взаємопов’язана та визначається організацією й функціонуванням суспільно-політичної та економічної системи. Ціль, сутність та зміст управлінських рішень визначається перебігом суспільно-економічних процесів, розвитком економіки, організацією державного управління, рівнем ефективності виробничо-бізнесової діяльності, культури та духовності людей. 

Управлінські рішення – це основа управління виробництвом, підприємництвом і бізнесом, тому їх роль та значення в управлінському процесі значна. Без рішень не може бути управління, бо у змістовному аспекті вони складають управлінський процес. Водночас рішення – сутність та виразники закономірностей, принципів і функцій управління. Управлінські рішення мають свою якість, що на наш погляд, визначає її властивості: моральність, духовність, цілеспрямованість, наукову обгрунтованість, компетентність, еластичність, своєчасність прийняття, несуперечливість та наукову форму викладення. Управлінські рішення виконують наступні функції: аналітичні, планові, організуючі, регулюючі та оцінювальні. 

Використовуючи розроблену методику визначення якості, ефективності управлінських рішень у різних економічних формуваннях Автономної Республіки Крим, встановили, що керівники підприємств та об'єднань за рік напрацьовують 5. 5 – 7 тисяч рішень, головні спеціалісти – 5. 3 – 5. 7 тисяч, керівники внутрігосподарських формувань понад – 10 тисяч Одночасно з'ясовано, що вони здебільшого дозволяють прості визначення (прості, детерміністські, статичні) проблеми – 32 – 57% від усіх проблем, що вирішуються і лише 1. 5 – 4. 3% становлять складні стохастичні та високо ризиковані проблеми. Частина цих рішень із створенням спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ), з ускладненням бізнесової діяльності та їх залежністю від зовнішніх факторів збільшується. Причому, коли зазначені проблеми не вирішуються, то вони породжують нові проблеми, які зменшують ефективність діяльності. 

Функціональна структура управлінських рішень у формуваннях, які досліджуються, представлена за загальними функціями наступним чином: аналіз – 10-17%, розроблення стратегій, цілей, завдань – 8-15%, складання прогнозів, планів, цільових програм та взагалі планування – 10-13%, організація виробництва, маркетингу, управління, фінансової, господарської та іншої діяльності – 20-30%, регулювання та координація – 15-18%, контроль виконання планових програм, процесу виробничої та бізнесової діяльності – 5-10%, оцінка (економічна, організаційно-функціональна, соціальна) – 5-10%. 

У