Стальний каркас одноповерхової промислової будівлі

 

Рис.3 В’язі по верхнім поясам ферми

               

Рис.4 В’язі по нижнім поясам ферми         Рис.5 Вертикальні в’язі між колонами

 

Вертикальні в’язі між колонами (рис.5) забезпечують загальну стійкість та незмінність споруди. А також сприймають зусилля від поздовжнього гальмування кранів і тиску вітру на торець будівлі. Нижні в’язі між колонами розміщують посередині температурного блоку або близько до неї в площині підкранової та зовнішньої вітки колони. Верхні в’язі між колонами, які розташовані вище підкранових балок влаштовують двоярусними (рис.5). Нижній ярус (між низом ферми і підкрановою балкою) виконують у вигляді хрестової або трикутної решітки. Роль в’язей верхнього ярусу виконують вертикальні в’язі між фермами. Верхні в’язі між колонами встановлюють посередині блоку та в його торцях.

 

 

В курсовому проекті постійне розрахункове навантаження на ригель рами  .

Розрахункове погонне постійне навантаження на ригель рами  ,

де В=6м – поздовжній крок колон.

Опорний тиск ригеля від постійного навантаження відносно центру перерізу нижньої частини колони викликає момент Мq (рис.6).

 

Рис.6 До визначення величини згинаючого моменту

 

Опорний тиск ригеля від постійного навантаження  .

Ексцентриситет опорного тиску  .

Момент  .

Постійне навантаження від власної ваги верхньої та нижньої частини ступінчатої колони:

а) від нижньої частини колони  ;

б) від верхньої частини колони  .

Навантаження на раму від власної ваги підкранових конструкцій  ,

де  ,  ,   - дивись вихідні дані.

 

3.1.2 Снігове навантаження

Снігове навантаження приймають залежно від кліматичного району будівництва за нормами проектування СНиП 2.01.07-85 „Нагрузки и воздействия”. В курсовому проекті нормативне снігове навантаження  . Розрахункове погонне навантаження від снігу на ригель рами складає  ,

де С=1 – коефіцієнт, що враховує нерівномірність снігового навантаження по довжині ригеля за складної конфігурації покрівлі;

  – коефіцієнт надійності за навантаженням для снігового навантаження.

 ;

  

Вертикальне та горизонтальне кранове навантаження на раму визначають від двох найбільш несприятливих за впливом кранів. Кранове навантаження передається на раму підкрановими та гальмівними балками у вигляді вертикальних опорних тисків Vmax і Vmin та горизонтальної сили гальмування Т.

 ;

 ,

де ψС – коефіцієнт сполучень за сумісної роботи двох кранів легкого та середнього режимів роботи;

  – коефіцієнт надійності за навантаженням для кранового навантаження;

Fmax – нормативний максимальний тиск колеса крана, для кранів   Q = 80 т              Fmax = 0,5(350+370)= 360 кН;

Σy – сума ординат ліній впливу для опорного тиску на колону (МВ 051-53, рис.7 та табл.4);

G3=21кН – навантаження від власної ваги підкранових конструкцій  (див. п. 3.1.1);

Fmin – нормативний мінімальний тиск колеса крана.

 ,

де Q=80 т  – вантажопідйомність крана;

     G =110 т – повна вага крана з візком;

     n0 = 4 – кількість коліс з одного боку крана.

Горизонтальний розрахунковий тиск гальмівних балок на колону

 , 

де  .

Підкранові балки встановлюють відносно осі нижньої частини колони з ексцентриситетом, тому в рамі від їх опорного тиску виникають зосереджені моменти (рис.7).

 

Рис.7 До визначення величини зосереджених згинаючих моментів

 ;

 ,

де  .

 

Для розрахунку рами необхідно визначити вітрове навантаження як з навітряної сторони, так і з завітреної сторони. Вітрове навантаження по висоті будівлі розподіляється нерівномірно і його інтенсивність залежить від кліматичного району будівництва, типу місцевості, кроку рам і висоти будівлі.

Інтенсивність розрахункового вітрового навантаження на одиницю довжини на будь-якій висоті х над поверхнею землі:

а) з навітряної сторони  ;

б) із завітреної сторони  ,

де   – коефіцієнт надійності за навантаженням для вітрового навантаження;   – нормативний швидкісний напір вітру (див. завдання); С=0,8 і С′=0,6 – коефіцієнт аеродинаміки; КХ  – коефіцієнт, що враховує зміни швидкісного напору вітру залежно від висоти та типу місцевості; В=6м – крок рам.

В курсовому проекті інтенсивність розрахункового вітрового навантаження визначають на чотирьох рівнях:

  q1 – на висоті 5м від поверхні землі;

  q2 – на висоті 10 м від поверхні землі;

  q3 – на висоті низу ферми;

  q4 – на висоті верху ферми на опорі;

Відповідно: 

k1=0,75;

k2=1,0;

k3=1,25+0,015(х-20)=1,25+0,015(21-20)=1,265;

k4=1,25+0,015(х-20)=1,25+0,015(23,2-20)=1,298;

q1=1,4×0,7×0,8×0,75×6=3,53кН/м;

q2=1,4×0,7×0,8×1,00×6=4,7 кН/м;

q3=1,4×0,7×0,8×1,265×6=5,95 кН/м;

q4=1,4×0,7×0,8×1,298×6=6,11 кН/м.

Інтенсивність вітрового