+3 8(066) 185-39-18
fсучасного грошового господарства. Знаходячись у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки виступають пов’язуючою ланкою між виробником і споживачем. В умовах ринку неминуче банки входять в число основних, ключових елементів економічного регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись, власне кажучи, у єдине джерело додаткових грошових ресурсів національної економіки.
Основною формою кредитних відносин є банківський кредит. Це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання, де у ролі посередника виступає банк [7, с. 142].
Кредитна діяльність банку пов’язана з отриманням найбільшого прибутку та появою найбільших втрат внаслідок настання несприятливих подій. Держава і банки за допомогою інструментів регулювання кредитної діяльності можуть впливати не тільки на її прибутковість та ризикованість, але й на ділову активність суб’єктів господарської діяльності, спрямовуючи кредитні ресурси, насамперед, у ті сфери економіки, розвиток яких найбільше потрібен суспільству.
Світова фінансова криза стала довготерміновим явищем і негативно вплинула на функціонування фінансового ринку України та економіки загалом. Одним з її найтяжчих проявів стала криза кредитування в банківському секторі України. Кредитування стало достатньо ризиковою операцією банків. Тому проблеми кредитної діяльності і шляхи їх вирішення для покращення діяльності банківської системи стало актуальним питанням на сьогоднішній день.
Проблеми розвитку кредитної діяльності банків розглядалися багатьма вченими-економістами: О. Вовчак, В. І. Грушко, О. І. Лаврушиним, О. В. Прилуцьким та іншими [9, 14, 34, 46].
На сьогоднішній день у зв’язку зі світовою фінансовою кризою українські банки опинилися в скрутному становищі. Необхідність повертати залучені за кордоном кошти (близько 17 млрд. доларів), які вже роздані як довгострокові кредити, через відсутність інших джерел фінансування примушує банки і саму державу вживати заходів для забезпечення фінансової спроможності української банківської системи. Вчасно не скоригувавши свою політику та не вживши ефективних заходів для мінімізації впливу кризи, банки розраховують на компенсацію втрат за рахунок держави і власних клієнтів. Банки переживають кризу ліквідності; їм потрібні гроші, які вони намагаються залучити всіма можливими методами. Кредитні операції банку є найбільш дохідними, але разом з тим і найризикованішими. Аналіз сучасних тенденцій розвитку банківської системи України свідчить, що обсяги кредитування починають відновлюватися як в абсолютних, так і у відносних показниках [33].
Так, доходи банків на 1 січня 2013 року порівняно з відповідним періодом 2013 року зросли на 4,3% і склали 142778 млн. грн. Витрати банків за 2011 – 2013 роки скоротились на 20,6% і склали 150486 млн. грн. Від’ємний фінансовий результат по системі банків склав 7708 млн. грн., що значно менше, ніж за аналогічний період 2013 року (13027 млн. грн.). Кредитна діяльність сучасних банків досить багатогранна і включає різні форми та види позичок, наданих юридичним або фізичним особам для одержання доходів, а також банківські послуги кредитного характеру.
Так, у 2012 році збільшилась сума міжбанківських кредитів на 9299,88 млн. грн., кредити юридичним особам теж збільшилися на 128374,58 млн. грн. Однак, по кредитах фізичних осіб спостерігається зменшення на 70728,84 млн. грн.
Незважаючи на ознаки симптомів оздоровлення, стан банківської системи продовжує залишатися складним. Ускладнення доступу до кредитних ресурсів, невизначеність перспектив кон’юнктури ринків та економіко-правового середовища в Україні, значний рівень політичних ризиків дестимулюють інвестування в Україні, сповільнюють темпи кредитування економіки та погіршують якість кредитів, що посилює низхідну динаміку економічного зростання. Також важливим чинником, що обмежує обсяги кредитування, а також конкурентоспроможність банківської системи України за сучасних умов є недостатній рівень їх капіталізації, який проявляється в тому, що попри зростання капіталу, темпи збільшення капіталу банків не встигають за розширенням їх зобов’язань та активів. Низький рівень капіталізації також сприяє зростанню кредитних ставок та знижує конкурентоспроможність банків [11, с. 39].
Отже, очевидно, що найбільш значними проблемами банківського кредитування в Україні можна виділити наступні:
–зростання частки проблемних кредитів у сукупному кредитному портфелі банків України, що призводить до зростання непрацюючих активів та скорочує можливості фінансування національної економіки. Так, у листопаді частка проблемних кредитів становила 11,9% у загальному обсязі виданих позик, що на 2,5% більше ніж за аналогічний період 2011 року (9,4%);
–акцент на оздоровлення балансів банку і обережність надання кредитів, що призводить до зменшення активності кредитної діяльності (резерв під заборгованість банків у 2012 році становив 1736,52 млн. грн.., а під кредити та заборгованість клієнтів – 115844,74 млн. грн..). Одна з основних причин збиткової діяльності банків у 2012 – формування резервів під раніше видані кредити. На 1 листопада 2012 банки сформували таких резервів на 115,099 млрд. грн. (на 1 січня 2012 показник становив 99,238 млрд.).
–слабка ресурсна база кредитування, що характеризується низькою часткою довготермінових ресурсів у депозитному портфелі банківської системи України;
–зростання вкладень банків у цінні папери, що з однієї сторони сприяє покриття дефіциту бюджету, а з іншої – стримує кредитування банками реального сектору економіки тощо.
Особливу роль у вирішенні існуючих проблем має Національний банк України, а також інші органи державної влади [45].
Так, потрібно продовжувати вжиття заходів з фінансового оздоровлення банків та стабілізації їх роботи. Удосконалення кредитної політики вітчизняними банками повинно забезпечити оздоровлення фінансового сектору та відновлення темпів економічного зростання в Україні.