Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Становлення тоталітарних режимів в Європі (Італія, Німеччина)

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Реферат
 
з навчальної дисципліни:
«Історія сучасного світу»
 
на тему:
«Становлення тоталітарних режимів в Європі (Італія, Німеччина)»
 
Зміст
 
Вступ
1. Сутність та особливості тоталітарного режиму
2. Формування тоталітарних режимів у Європі
3. Особливості тоталітарного режиму Німеччини та Італії
Висновок
Список використаної літератури
 
Вступ
 
Тоталітарний режим характеризується абсолютним контролем держави над усіма областями людського життя, повним підпорядкуванням людини політичної влади і пануючої ідеології.
Поняття «тоталітаризм» (від латинського totalis) означає весь, цілий, повний. Воно було введено ідеологом італійського фашизму Дж. Джітіле на початку 20 століття. У 1925 р. це поняття вперше прозвучало в італійському парламенті. Лідер італійського фашизму Б. Муссоліні ввів його в політичний лексикон. З цього моменту починається становлення тоталітарного ладу в Італії, потім в СРСР в роки сталінізму і гітлерівської Німеччини з 1933 р.
Концепція тоталітаризму з'явилася на початку 50-х років, коли ще була жива пам'ять про фашизм, у СРСР існував сталінський режим, а нові комуністичні держави наслідували радянську модель правління. На політологічному симпозіумі, що відбувся в 1952 р. у США, тоталітаризм був визнаний як «закрита і нерухлива соціокультурна і політична структура, в якій будь-яка дія – від виховання дітей до виробництва й розподілу товарів – спрямовується й контролюється з єдиного центру». Якраз тоді американські політологи, здебільшого емігранти з Європи, почали розробляти цю концепцію. У 1951 р. X. Арендт опублікувала свою працю «Походження тоталітаризму». У 1956 р. виходить тепер уже класична праця К. Фрідріха і 3. Бжезінського «Тоталітарна диктатура й автократія», в якій давалися соціологічна й політична характеристики тоталітаризму.
 
1. Сутність та особливості тоталітарного режиму
 
Передумови виникнення й розвитку тоталітаризму в політичній практиці пов'язують з індустріальною стадією розвитку суспільства, з наявністю засобів масової інформації, колективістського світогляду, могутнього державного апарату, особливостей соціальної психології (певної ідеологічної та міжособистісної ситуації). Причому засоби масової інформації є необхідним моментом для існування тоталітаризму взагалі. Завдяки їм проводяться ідеологічне оброблення населення, насаджування уніфікованих стандартів побутового і загальнолюдського характеру, нівелювання загальноцивілізаційних і особистісних цінностей. Критерієм тоталітаризму є поглинання державою сфери громадянського суспільства, відсутність плюралізму.
Узагальнюючи різні погляди, можна виділити такі характерні риси тоталітарного режиму:
- сильно централізована, моністична структура влади, в якій панівна група не несе відповідальності перед виборчим органом і не може бути позбавлена влади інституційними засобами, влада на всіх рівнях формується через закриті канали, бюрократичним шляхом;
- монопольний політичний контроль над економікою та іншими сферами суспільства, в суто тоталітарному суспільстві жодна з його сфер не вільна від контролю;
- влада належить масовій політичній партії, організованій недемократично довкола лідера, влада партії забезпечується шляхом її зрощення з державними органами й повного одержавлення суспільства;
- політизація, регламентація й санкціонування всієї життєдіяльності суспільства, терористичний поліцейський контроль за поведінкою громадян;
- вимога до громадян активно виявляти відданість і підтримку режиму;
- громадсько-політичні, недержавні організації існують формально, стають продовженням тих чи інших державних або партійних організацій, їхня діяльність докладно регламентується;
- монопольна, деталізована ідеологія, що легітимує режим й обґрунтовує його історичну місію.
Тоталітарний режим проводить послідовну декласацію суспільства. Руйнуючи всі його органічні зв'язки, відчужуючи виробників від власності та влади, цей режим кожного індивіда підключає до суспільної системи поза горизонтальними чи будь-якими несанкціонованими зв'язками. Унаслідок цього суспільство з організму перетворюється на механізм, довільно сконструйований владними структурами, тобто на масове суспільство.
У масовому суспільстві, на думку американського політолога В. Корнгаузера, безліч індивідів пов'язані один з одним лише ставленням кожного з них до загального авторитету, особливо Держави. Тобто індивіди не співвідносяться всередині незалежних груп, не відмежовані від правлячої групи. Адже для відмежованості потрібна множинність незалежних форм об'єднань, які часто конфліктують одна з одною й кожна з яких є досить сильною, щоб відвернути від індивіда небезпеку. За відсутності їх людям бракує стримувальних основ у поведінці.
Характерним для тоталітаризму є харизматичний тип лідерства з обов'язковою опорою на репресивний апарат. Спосіб мобілізації (модель здійснення владою політичних рішень і залучення населення для виконання їх) за тоталітаризму може здійснюватись інтенсивно через створення внутрішньопсихологічного ентузіазму, а також екстенсивно – за допомогою репресивно-пропагандистського апарату. Лідерство за тоталітаризму має переважно індивідуалізований характер, причому навіть найближче оточення лідера значною мірою дистанційоване від нього.
Класичними тоталітарними державами вважають гітлерівську Німеччину і СРСР. Причому політичний режим у колишньому Радянському Союзі мав такі етапи: період воєнного комунізму 1917 – 1921 pp. (тоталітарно-авторитарний тип політичного режиму) ; 1921-1929 pp. (авторитарний режим) ; 1929-1956 pp. (тоталітарний режим) ; 1956-1985 pp. (зникли ознаки класичного тоталітаризму, але в основному режим залишався тоталітарним). Занепад епохи тоталітаризму в СРСР почався з часів так званої горбачовської перебудови, коли впала «залізна завіса» ідеологічного монізму й закритості суспільства.
 
2. Формування тоталітарних режимів у Європі
 
Тоталітаризм не виникає випадково, навіть будучи своєрідною аномалією, він має свої соціальні передумови і причини. До найважливіших з них відносяться:
• індустріальне суспільство, ускладнення суспільних зв'язків і взаємозалежності;
Фото Капча