Статистичне дослідження інфляції і цін в україні

Зростання цін на транспорт в цілому склало 1, 7%, що, в першу чергу, обумовлено подорожчанням палива та мастил на 4, 7%, а також підвищенням плати за пасажирські перевезення автодорожнім транспортом.

У травні 2010 р. споживчі ціни впали на 0, 6% у порівнянні з квітнем 2010 року. В цілому, ціни на продукти харчування й безалкогольні напої знизилися на 1, 4%. Найбільше, на 29, 8%, подешевшали яйця. У той же час на 5, 3% подорожчало м'ясо птиці.

Алкогольні напої та тютюнові вироби подорожчали на 0, 4%, у тому числі алкогольні напої – на 0, 4%, тютюнові вироби – на 0, 5%. Ціни на житло, воду, електроенергію, газ та інші види палива підвищилися на 0, 2%. Підвищення цін у сфері охорони здоров'я на 0, 5% обумовлено, перш за все, подорожчанням санаторно-курортних (на 2, 2%) послуг, при цьому подешевшали фармацевтичні препарати.

У серпні зростання споживчих цін стало ще одним поштовхом для девальвації національної валюти. Показник зростання індексу споживчих цін (ІСЦ) на 91, 7% сформувався за рахунок зростання тарифів на житлово-комунальні послуги. Після чотирьох дефляційних місяців, на споживчому ринку спостерігалося зростання цін на 1, 2%.

За інформацією Міністерства економіки України, зростання споживчих цін в першу чергу було викликане внутрішніми чинниками – підвищенням тарифів на природний газ, який використовується для потреб населення, в 1, 5 разу [8]. Зростання цін на хліб і хлібопродукти було через підвищення цін на пшеницю на світовому ринку, а також збільшення попиту населення на деякі крупи, зокрема гречану.

Відбулось підвищення цін на молочну продукцію внаслідок зростання відпускних цін в умовах скорочення пропозиції й дії аномально високих температур – ціни на молоко підвищилися на 4, 2%, кисломолочну продукцію – на 2%, сири – на 1, 4%.

Отже, протягом січня-серпня ціни зросли на 4, 3%. Об'єктивними факторами для цього стали: сезонність, адміністративне підвищення цін на газ для населення, невисокий врожай зернових в Україні та значні проблеми з зерновими у світі.

За даними Державного комітету статистики, лідерами зростання споживчих цін за підсумками вересня стали Крим, Севастополь – 3, 6%, Донецька, Луганська, Херсонська області – 3, 5%, Миколаївська і Одеська області – 3, 3%.

Таким чином, ключовими прискорювачами зростання інфляції залишалися продукти харчування та житлово-комунальні послуги. За офіційними даними, інфляція в Україні за підсумками 2011 року становила 4, 6%.

 

Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих краiн свiту i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються.

Інфляція майже завжди приводить до важких наслідків. Головні з них: перерозподіл доходів, прихована державна конфіскація грошей у населення через податки, прискорена матеріалізація грошей, падіння реальної процентної ставки на капітал, падіння рівня життя народу.

Таким чином, і експансійна, й рестрикційна політика стосовно до умов України мають свої переваги та недоліки. В умовах пікових темпів інфляції доцільною є рестрикційна політика – політика стримування. Її характерні риси: скорочення витрат бюджету та позичкового процента, стримування експорту і грошової емісії, підвищення податкових ставок. У кінцевому результаті, зазначені заходи дають скорочення сукупного попиту.

На закінчення вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що суттєво поліпшити ситуацію можна лише за умов комплексного впровадження заходів анти інфляційного регулювання. Адже економіку будь-якої країни слід розглядати як систему, організм з обмеженою кількістю прямих та опосередкованих зв’язків. Механізм дії інфляційних факторів залежить від співвідношення багатьох економічних процеів – внутрішніх і зовнішніх. Він неоднорідний на часовому проміжку становлення ринковоїекономіки в Україні. Також неоднакова активність конкретних інфляційних факторів. Це обумовлено тим, що інфляція – це, пердусім, динамічний иакронкономічний процес. У більшості випадків ті негативні процеси, які проглядаються на рівні макроекономіки, є наслідком значних деформацій внутрішніх економічних процесів, як макроекономічних, так і мікроекономічних.

Саме тому без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, що мають бути узгоджені з конкретними національними особливостями, конкретними зміеами процесів у кожній ланці економічної системи країни, їх розвитком протягом незупинного плину часу. Інакше, якщо засоби щодо оздоровлення економічної ситуації використовуються частково, то результат нагадуватиме лише тимчасову “косметичну” операцію.

Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці – падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету – та забезпечити передумови для подальшого економічного росту.

Країни, що рішуче піти шляхом ринкових перетворень, частково вже мають певні позитивні результати, які відображуються, передусім, у стримування інфляційних процесів, зростанні обсягів виробництва, підвищенні рівня життя населення. Безперечно, що й Україна, маючи значний економічний потенціал, не лише стабілізує фінансову ситуацію в країні, але й забезпечить умови “керованості” інфляційним факторам, що надасть їй змогу зайняти належне місце серед інших економічно та соціально розвинутих країн Європи.

Ціна як економічна категорія відображає умови або економічні відносини реалізації товарів. Вона є груповим виразом вартості, оскільки відображає рівень господарювання. Крім того, рівень цін на підприємстві може носити як обліково- аналітичний характер так і стимулюючий, що в свою чергу відіграє немаловажливу роль. Адже, це є прямим сприянням пошуку резервів для зниження собівартості, зменшенню конкурентної боротьби за ринки збуту та переливу капіталу з однієї галузі в іншу. А це в свою чергу призводить до численних змін (як в позитивну так і негативну сторону) загального становища підприємства та його становища на ринку. На мою думку в наш час було б варто прилити більше уваги ціноутворенню на підприємствах. Адже зазвичай підприємство опиняється в скрутному становищі аналізуючи всі фактори ціноутворення та власні витрати при встановлення ціни. Все це наслідки багатьох причин, але найбільшої шкоди, на мою думку, завдає податкова система. Тож насамперед при аналізі проблем ціноутворення слід було б переглянути підгрунтя державного оподаткування і узгодити його з усіма причетними чинниками.

Інфляція це дуже негативний фактор, на розвиток держави, бо він гальмує дуже багато чинників, які повинні допомагати державі, підвишувати економічний рівень.

В наслідок інфляції у соціальній сфері відбувається перерозподіл доходів та багатства між різними верствами суспільства, скорочуються заощадження населення, це призводить до зростання безробіття, зниження життєвого рівня всіх верств населення, посилення соціальної напруженості в суспільстві.

 

1. Закон України «Про ціни і ціноутворення»
2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – Київ: Знання прес. – 2003. – 581с.
3. Экономическая теория / Политэкономия / Учебник: Под ред. В. И. Видякина. – М. : Издательство Русской экономической академии. – 2000. – 592 с.
4. Загальна економічна теорія / І. В. Буян, П. Д. Гуменюк та ін. -Тернопіль: Лідер, 2000. – 379 с.
5. Ковальчук В. М. Макроекономіка: теоретичний аспект. – Підручник. Тернопіль: Астон. -2004. – 260 с.
6. Кравченко С., Теленик С. Інфляція в ринковій економіці: сутність, причини і взаємозв’язок з макроекономічними показниками // Економіка, фінанси, право. – 2002. – №7. – C. 9-12
7. Макроекономіка / За редакцією А. Г. Савченка. Підручник. – Київ: Либідь. -2001. – 207с.
8. Макроекономіка. Політична економія: принципи, проблеми і політика / Кемпбелл Р., Макконел і ін. – Львів: Просвіта, 2000. -671с.
9. Мельник О. Антиінфляційна політика, як фактор економічного зростання в Україні // Банківська справа. – 2000. – №3. – с. 11-17
10. Найман М. Теориретична політична економія імакроекономічна теорія: зайнятість, інфляція, платіжний баланс. – Мюнхен: Франц Вален. – 1996. – 369с.
11. Овод А. Інфляційні процеси в Україні: минуле й сьогодення // Наукові записки. – Чортків. – 2002. – Випуск 2. „Україна в умовах ринкової трансформації економіки і сучасних реформ господарювання”. – с. 17-19
12. Павловський М. А. Макроекономіка перехідного періоду. Український контекст. – Київ: Техніка, 2001. – 336с.
13. Римар Г. Аналіз наслідків інфляції, її вплив на перерозподіл фондів та на об’єм національного продукту// Наукові записки. – Тернопіль. – Економічна думка. – 2000. с. 111-119с.
14. Савчук В. П., Москаленко О. В. Вплив інфляції на оцінку показників прибутковості підприємств // Фінанси України. – 2002. – №1.
15. Соболев В. М. Макроэкономика: Учебное пособие для студентов економических вузов. – Харьков: НВД „Студцентр”. – 2000. – 319с.
16. Солонінко К. С. Макроекономіка: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей. – Київ. – 2002. – 320с.
17. Томашик А. С. Основні приципи антиінфляційної економічної політики // Фінанси Україні. – 1999. -№20. – с. 95-100
18. Угов В. В. Денги. Денежное обращение. Инфляция: Учебное пособие для вузов. – М. : Банки и биржа, ЮНИТИ. – 2001. – 554с.
19. Індекс споживчих цін: сприйняття та реальність (посібник для користувачів) [Електронний ресурс]. – Київ: Державний комітет статистики України, 2006. -56с. -Режим доступу: http: //www. ukrstat. gov. ua/operativ/operativ2007/ct/isc/posibnyk. pdf
20. Яблоновская Т. Индекс для бедных [Электронный ресурс] / Т. Яблоновская, А. Блинов // ксперт. – 2007. – №13 (111). – Режим доступа: http: //www. expert. ua/articles/9/0/3634/
21. Бойчак І. М., Харів Н. С., Хопчан М. І. Економіка підприємств. – Л. : Сполом, 1999.
22. Бороздин Ю. В. Ценообразование и потребительская стоимость продукции. – М. : Экономика, 1975.
23. Горфинкель В. Я., Швандар В. А. Экономика предприятия. -М. : Юнити, 1998.
24. Калиніченко І. В. Імпульсивні явища в економіці: природна поведінка цін. Економіка України. – № 11- 1998.
25. Калита Н. С., Спицына Т. Ю., Кожуховский К. Л., Цена и ценообразование. Состояние, проблемы, перспективы. – К. : Выща школа, 1988.
26. Корниенко В. Т. Цена и народное потребление. – М. : Знание, 1963.
27. Медведев В. А. Закон стоимости и материальные стимулы производства. – М. : Экономика, 1968.
28. Примак Т. О. Економіка підприємств. -К. : МАУП, 1999.
29. 29.Чаянов А. В. Избранные труды. -М. : Финансы и статистика, 1991.