Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Страховий ринок

Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Тема 4. Страховий ринок
 
4.1 Поняття страхового ринку та його структура
4.2 Страхові посередники, та їх роль на страховому ринку
4.3 Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні
4.4 Сутність маркетингу в страхуванні
 
4.1 Поняття страхового ринку та його структура
 
Страховий ринок - це особливе соціально-економічне середовище, визначена сфера економічних відносин,
де об'єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, а його ознаками є попит і пропозиція на цю послугу.
Основна  задача страхового ринку - забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення шляхом
здійснення матеріальної компенсації  постраждалим  в  разі  отримання  ними  шкоди  або  збитку,  в  результаті
непередбачених несприятливих обставин. Страховий ринок розглядають як особливу систему по формуванню і
розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства за допомогою системи організації
грошових відносин, що роблять відповідні послуги.
Страховий ринок має структуру, що складається  з елементів.
До основних елементів страхового ринку відносять страховиків, страхувальників, страхових посередників. Головне місце серед них займають страховики та страхувальники. Іншими учасниками страхових відносин є: застраховані особи, об'єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, органи державного нагляду за страховою діяльністю, професійні оцінювачі ризиків (андеррайтери, сюрвейєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери).
Крім елементної класифікації, страховий ринок структуризують за інституціональною, територіальною та галузевою ознаками.
Інституціональна структура базується на  розмежуванні  приватної,  публічної і комбінованої  форм власності. Відповідно  до  такого  підходу  розрізняють ринки  акціонерних,  корпоративних,  взаємних  та  державних страхових компаній. В Україні їх діяльність регламентується Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням  вимог  Закону   України   «Про   страхування».  У  територіальному   аспекті виділяють місцевий (регіональний) страховий   ринок,національний   (внутрішній)   і   міжнародний   (зовнішній) страхові   ринки. Розвиток ринкових відносин посилює інтеграційні процеси, що ведуть до включення  національних  страхових ринків  у  світовий.  Прикладом  такої  інтеграції  служить  створення  загальноєвропейського  страхового  ринку країн-членівЄС.
По галузевій  ознаці виділяють  ринки: особистого,  майнового  страхування,  страхування  відповідальності  і страхування економічних ризиків. Кожний з них можна розділити на відособлені сегменти (ринок страхування від нещасливих випадків, ринок страхування домашнього майна і т.д.).
 
4.2 Страхові посередники, та їх роль на страховому ринку
 
Під інфраструктурою страхового ринку розуміють систему посередників, прямо або побічно  здійснюючих на страховому ринку роботу, спрямовану на обслуговування продавців і покупців страхових послуг, тобто страхувальників і страховиків. Посередники можуть виконувати  роботу безпосередньо  пов'язану з  продажем страхових продуктів і обслуговуванням договорів страхування або надавати послуги необхідні як страховикам, так і страхувальникам для здійснення ними іншої не страхової діяльності.
Робота першого напрямку виконується прямими страховими посередниками (страхові агенти і страхові брокери)
- безпосередньо беруть участь у продажі  страхового  продукту  і непрямих страхових  посередників (актуарії,
диспашери, сюрвейори, аварійні комісари) - беруть участь в організації страхової послуги і її використання, але
не в її продажі.
При виконанні роботи другого напрямку посередників називають звичайними або нестраховими, що роблять
консультаційні,  інформаційні,  рекламні,  кредитно-банківські,  фінансові,  валютні,  аудиторські,  нотаріальні,
юридичні, біржові й ін. послуги. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в
Україні    може    проводитись    за   участю   страхових    посередників.    Діяльність    страхових    посередників
регламентується            також            Положенням «Про            порядок             провадження             діяльності
страховими посередниками», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від  18 грудня  1996  р.  №
1523. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери та страхові агенти.
Діяльність страхових агентів і страхових брокерів дуже схожа між собою, але їхній юридичний статус чітко
розрізняється.
Страховими брокерами можуть бути юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
Посередницька діяльність страхових та перестрахувальних брокерів здійснюється як виключний вид діяльності і може включати:
-  консультування;
-  експертно-інформаційні послуги;
-роботу,   пов'язану  з   підготовкою,   укладанням   та  виконанням  (супроводом)   договорів  страхування
(перестрахування);
-   інші  посередницькі  послуги  у страхуванні  та  перестрахуванні  за  переліком,  встановленим  Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
До діяльності страхових брокерів застосовують такі обмеження:
-   страховий  брокер  не  може  проводити  інші  види   діяльності,   у  тому   числі   посередницької,   крім посередницької діяльності на страховому ринку;
-  страховий брокер може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35 % загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними цим брокером протягом року;
-   розмір  отримуваних  страховим  брокером  -  юридичною  особою  страхових  платежів  протягом  кожного кварталу не повинен перевищувати розмір сплаченого статутного капіталу страхового брокера;
-  страховий брокер мас право отримувати страхові платежі, якщо він забезпечує набрання чинності договором страхування не пізніше одного дня після отримання ним страхових платежів. В іншому разі такі операції здійснює страховик.
Перестрахові  брокери -  це  юридичні  особи,  які  здійснюють  за  винагороду  посередницьку  діяльність  у перестрахуванні  від   свого   імені  на   підставі   брокерської  угоди  зі   страховиком.,   який  має  потребу  в перестрахуванні як перестрахувальник.
Законодавство дозволяє здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання вимог щодо здійснення такої діяльності. Порядок діяльності страхових та перестрахових брокерів  регламентується  Положенням"Про  особливі  умови  діяльності  страхових   брокерів'", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. № 747. Особливі умови діяльності страхових брокерів передбачають їх сертифікацію та включення до державного реєстру страхових брокерів відповідно до Інструкції про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру страхових брокерів та регулювання їх діяльності (1999 р.). Станом на 1 липня 2009 р. в Україні 60 страхових брокерів, однак реально працюють з них тільки 20.
Страховими агентами можуть бути  громадяни  або  юридичні  особи,  які  діють  від  імені та  за  дорученням страховика  і  виконують  частину  його  страхової  діяльності  (укладання  договорів  страхування,  одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).
 
Страхові агенти, на відміну від страхових брокерів, які у більшості випадків є уповноваженою особою покупця
- страхувальника (згідно з письмовим або усним узгодженням) або страхової компанії як їхній представник чи
консультант, є представниками продавця – страховика і діють в його інтересах за винагороду згідно з агентською
угодою (договором доручення). На 1 січня 2009 р. в Україні на страховому ринку працювало близько 34,3 тис.
осіб,       з       яких      9,6      тис.       страхових       агентів.       Зазначимо,що       під       терміном "страховий
агент" і "страховий брокер" потрібно  розуміти  не  тільки  фізичну  особу,   а   й   страхові   агентства,   які  є
структурним  підрозділом  страхової  компанії  з  певною  кількістю  агентів,  і  брокерські  контори  з  найманим
персоналом. У страховій практиці посередницькі функції можуть виконувати також банки, туристичні агентства,
транспортні  підприємства,  відділення  зв'язку,  нотаріальні  контори,  казначейства,  універмаги,  будівельні
компанії та ін.  Водночас, незважаючи на те, що основною загальною функцією страхових агентів і страхових
брокерів є сприяння продажу страхових послуг, їм притаманні свої, специфічні функції (табл.4.1).
 
Таблиця 4.1
Функції страхових посередників
 
Страховий агент Страховий брокер
Від імені та за дорученням страховика укладає договори страхування та продає страхові полісіВизначає об'єкт страхування та страхові ризики, які необхідно застрахувати клієнту
Оформляє страхову документаціюПроводить порівняльний аналіз послуг і фінансового стану страховиків
Має право проводити страхові виплатиПідбирає клієнту кращого, зі своєї точки зору, страховика
Виконує представницькі функції Оформляє договір страхування
Забезпечує своєчасне перерахування страхових внесків страховику
Здійснює контроль за своєчаснім надходженням внесків
 
Страхувальники через мережу посередників можуть довідатися про ту чи іншу страхову компанію та скористатися її послугами. Посередники, як правило, оперативно реагують на зміни ринкової кон'юнктури страхових послуг, що дозволяє страховику пропонувати такі види страхування, які користуються найбільшим успіхом на ринку. За допомогою посередників страховик отримує можливість користуватися джерелом первинної інформації про те, чого прагнуть страхувальники, як вони сприймають ті чи інші види страхування, що пропонують/їм посередники. Це дає змогу страховій компанії розширити коло страхувальників та удосконалити страхові продукти. З метою  створення  відповідних умов  та  розвитку  брокерської  та  агентської діяльності в Україні створено Асоціацію професійних страхових посередників.
 
4.3 Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні
 
Становлення України як самостійної та незалежної держави зумовило створення і розвиток страхового ринку. Перші приватні страхові компанії, які завершили період монополії Держстраху, виникли в Україні на початку 90-х років XX ст. Саме цей період вважають початком створення страхового ринку України. У вітчизняній економічній літературі до 2001 року виділяли три етапи розвитку страхового ринку в Україні (табл.4.2)..
 
Таблиця 4.2
Етапи розвитку страхування в Україні
І етап (1991-1993 рр.)
Законодавча основа - Закон України «Про господарські товариства»
 
Основні характеристики
Нерегульований розвиток недержавного страхування, усунення монополії Укрдержстраху і, як наслідок, поява великої кількості (приблизно 800) різноманітних страхових товариств та перших великих страхових компаній: НАСК «ОРАНТА», «АСКО» та ін.
Головний висновок
Інститут страхування як елемент ринкової економіки не сформувався.
Причини гальмування
1. Відсутність методологічної бази страхування, у тому числі невизначеність таких базових категорій, як страхова сума, платіж, тарифна ставка, нетто-ставка, навантаження та ін.
2. Відсутність методологічної бази економіки страхування, тобто невизначеність таких понять, як собівартість, дохід, прибуток страховика та джерел їхнього формування призвела до грубих викривлень в оподаткуванні страхової діяльності.
3. Недосконалість методологічної бази бухгалтерського обліку страхових операцій.
II етап (1993-1996 рр.)
Законодавча основа - Декрет Кабінету Міністрів України „Про страхування"
Основні характеристики
1. Виділення страхування в окрему галузь
2. Утворення контролюючого та регулюючого органу - Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю
(Укрстрахнагляду).
3. Утворення лобіюючого органу - Ліги страхових організацій України (ЛСОУ).
Головні висновки
1. Здійснено першу спробу створення цивілізованого страхового ринку.
2. Підірвано довіру широких кіл населення до страхування та економічних реформ у країні.
Причини гальмування
1. Методологічну базу страхування в Декреті так і не було розроблено.
2. Учасникам страхового ринку бракувало достатнього досвіду.
ІІІ етап (1996-2001 рр.)
Законодавча основа - Закон України «Про страхування» (від 7 березня 1996 р.)
Основні характеристики
1. Утворення професійних об'єднань страховиків.
2. Реорганізація Укрстрахнагляду.
3. Удосконалення законодавчої бази зі страхування.
Головні висновки
1. Стабілізація кількості страхових компаній.
2. Наближення страхового ринку до міжнародних стандартів.
Причини гальмування
1. Недосконалість нормативно-правового регулювання у сфері страхування;
2. Нерозвиненість ринку страхування життя та інших видів особистого страхування;
3.  Низька   платіжоспроможність   потенційних  споживачів  страхових   послуг   та  їх   недовіра   до  інституту
страхування;
4. Факти шахрайства та нехтування правами страхувальників з боку окремих страховиків;
5. Нестача інформації щодо страхових компаній та послуг, що вони надають.
ІV етап (2001р.- до теперішнього часу)
Законодавча основа - Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (від 12.07.2001 р.) та Закону України "Про внесення змін до  Закону  України  "Про  страхування" (від
4.10.2001 р.)
Основні характеристики
1. Посилення вимог до статутної діяльності страховиків з боку державних регулюючих органів;
2. Реорганізація органів страхового нагляду;
3. Розширення кількості обов'язкових видів страхування та страхових продуктів загалом.
Головні висновки
1. Удосконалено систему правового забезпечення, регулювання, нагляду і контролю за діяльністю учасників страхового ринку.
2. Підвищено капіталізацію страховиків та конкурентоспроможність національного страхового ринку
Визначальними чинниками розвитку страхового ринку України є дві групи показників (табл. 4.3).
Таблиця 4.3
Чинники впливу на розвиток страхового ринку
Фінансові Не фінансові
Річний збір премій та виплати відшкодувань Кваліфікація та досвід працівників
Частка кожної окремої страхової компанії в зібраних преміях тау виплатах відшкодуваньДосвід роботи страхових компаній на внутрішньому та міжнародному страховому ринку
Загальна сума адміністративно-технічних витрат
Правові, організаційні, трудові ресурси
Загальний капітал компанійЕфективність регулювання страхового ринку
Величина технічних резервів Асортимент страхових продуктів
Економічна ефективність інвестицій Культура обслуговування клієнтів компаній
Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків, особливо зважаючи на зменшення капіталізації в таких фінансових секторах економіки, як кредитна кооперація.
Окреслені проблеми розвитку страхового ринку дають підстави для розробки таких концептуальних напрямів його розвитку, здійснення яких дозволить підвищити роль страхування в економічному житті України та сприятиме його інтеграції у світовий економічний простір.
Розвитку страхового ринку в Україні мають сприяти:
§  стабілізація фінансового становища всіх суб'єктів економіки і населення;
§  розвиток законодавчої бази страхування, яка б враховувала сучасну ситуацію на страховому ринку;
§   формування стійких і надійних страхових компаній;
§  активізація ролі держави та її органів у зміцненні і розвитку страхового ринку, формуванні державних пріоритетів у розвитку страхування, створенні конкурентного середовища на страховому ринку;
§   удосконалення організаційної структури та створення інфраструктури страхового ринку на рівні світових вимог;
§    інтеграція  страхового  ринку  України  до  світового  ринку  страхування  і  створення  сучасної  моделі ефективного управління страховими резервами;
§   подальший розвиток перестрахування;
§   розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в страховій діяльності.
 
4.4 Сутність маркетингу в страхуванні
 
Маркетинг розуміють, як метод управління діяльністю компаній і фірм. Термін "маркетинг" походить від англійського слова "market" - " marketing", що означає збувати, продавати продукцію на ринку. У страхуванні це означає реалізовувати страхові продукти (послуги). Розглядаючи суть цього поняття, слід звернути увагу на те, що існує багато визначень маркетингу. Разом з тим досі немає єдиного визначення цього терміну у страхуванні. Найбільш поширеними є такі підходи:
•     маркетинг - комплексний підхід до організації і управління всією діяльністю страхової компанії, направлений на надання таких страхових послуг і в таких розмірах, які відповідають потенційному попиту. Попит переважно формується самою страховою компанією і задовольняється нею;
•       маркетинг   -   комплекс функцій   страхової   компанії,   що   включає:   планування,   ціноутворення, рекламування, організацію мережі просування страхових полісів на основі реального і потенційного попиту на страхові послуги;
•маркетинг - це сукупність дій, які можуть бути зведенні до 2-х груп:
•формування попиту на страхові послуги;
• задоволення страхових інтересів клієнтів, що є економічним і соціальним обґрунтуванням існування страховика1-ша група знаходить реалізацію у використанні низки методів і засобів впливу на потенційних страхувальників  таких  як  реклама;  укладання  договорів  страхування;  диференціація  страхових   тарифів; поєднання страхових послуг з іншими формами обслуговування (юридичними, консультативними, торговими і т.п.)   2-га група реалізується через систему продажу страхових продуктів (полісів); покращення обслуговування клієнтів і підтримку іміджу страхової компанії
Маркетинг ґрунтується на таких принципах:
• глибоке вивчення кон'юнктури страхового ринку;
• сегментація страхового ринку (виділення секторів - особисте страхування, майнове страхування і т.п.);
• гнучке оперативне реагування на запити страхувальників інновації (постійне вдосконалення) страхових продуктів у відповідності з вимогами ринку.
Основними завданнями маркетингу у страхуванні є:
•досягнення максимально можливого високого споживання страхових продуктів;
•досягнення максимальної потреби задоволення попиту на страхові продукти;
• пропозиція максимально широкого вибору страхових продуктів;
•максимізація підвищення "якості" життя (середнього рівня споживання, якісне медичне обслуговування)
- якість життя вища, якщо гарантується відшкодування при страхових випадках.
У страхуванні маркетингом займається служба маркетингу.
Завданнями служби маркетингу є:
•збір, обробка і аналіз інформації про страховий ринок, попит на страхові послуги і його конкурентів,
тобто проведення інформаційно-аналітичних досліджень;
•прогнозування кон'юнктури страхового ринку;
•вивчення потенційних можливостей страхових компаній;
•  планування власної ділової стратегії страховика відповідно до кон'юнктури страхового ринку (визначення пріоритетних напрямів і принципів роботи страховика).
Служба маркетингу забезпечує всі структури страховика необхідною та достовірною інформацією, визначає їх діяльність на перспективу. Вона може мати горизонтальну або вертикальну структуру.
Організація маркетингу може здійснюватись за:
видами страхування;
за комплексом страхових послуг;
•за географічним поділом сегментації страхового ринку. Страховий маркетинг охоплює такі функціональні елементи: o  дослідження ринку страхових продуктів;
o  розробку страхових продуктів;
oреалізацію страхових продуктів.
o1. Дослідження ринку страхових продуктів охоплює такі основні  завдання:
oаналіз зовнішнього економічного середовища;
oсегментацію страхового ринку і аналіз (дослідження) різних сегментів ринку;
oаналіз діяльності конкурентів;
oаналіз внутрішніх можливостей страховика;
oрозвиток зв'язків з клієнтами (страхувальниками).
Кінцевою  метою такого  дослідження  є відбір конкретного  сегменту  страхового  ринку,  на  якому  буде працювати страхова компанія, та визначення конкретних видів страхування (страхових продуктів).
Для вивчення попиту може проводитися анкетування страхувальників, спілкування з діловими людьми. На основі зібраної інформації створюється науково-обґрунтована концепція аналізу і обліку попиту вимог страхувальників. Важливим є вивчення попиту на страхові послуги саме в тій місцевості, де передбачається діяльність страхової компанії:  вивчення  соціально-демографічного  складу  страхувальників,  їх  платоспроможності,  економічного середовища,  природного  середовища,  науково-технічного  середовища,  політичного,  культурного  тощо.  У кожному випадку слід орієнтуватись на те чи інше середовище.
Основні принципи сегментації страхового ринку:
по горизонталі - за групами доходів страхувальників;
по вертикалі (страхування за категоріями страхувальників);
за географічними ознаками;
за демографічними ознаками;
за психологічними ознаками;
за соціально-етичною поведінкою і т.п.
Аналіз може охоплювати вивчення таких клієнтурних ринків:
споживчий ринок страхових послуг;
ринок виробників страхових послуг;
ринок проміжкових продавців (страхових посередників);
ринок державного страхування;
ринок недержавного страхування;
•міжнародний  ринок  страхових  продуктів  (в  страховому  бізнесі  існує  міжнародний  поділ  праці,
наприклад, Англія - лідер у страхуванні морських перевезень, Німеччина - у страхуванні майна і будівель і т.п.)
2. Процес розробки страхових продуктів включає такі етапи:
•визначення страхового продукту (назви виду страхування);
•розробку специфікації продукту (умов страхування);
•визначення порядку (процедури) укладення договорів страхування;
•визначення вартості продукту;
•визначення ціни продукту (страхових тарифів);
•           затвердження і отримання дозволу органів державного регулювання страхової діяльності (одержання ліцензії на проведення страхування).
Страхові  продукти  розробляються  самостійно  страховиком,  лише  з  обов'язкових  видів  страхування  умови страхування розробляються КМУ.
Страхові компанії продають на ринку специфічний товар - страхове покриття або страховий захист, за що отримують плату.
Страхові  продукти  мають  своє  специфічне  оформлення,  яке  включає пакет  документів,  що  дозволяють реалізувати відносини щодо створення і продажу страхової послуги, а також щодо організації страхового захисту споживача.
Основними частинами страхового продукту є:
умови страхування;
договір страхування;
страховий поліс (страхове свідоцтво);
таблиця тарифів;
o  пам'ятка страхувальнику.
Додаткові складові частини страхового продукту:
маркетинговий етюд (завдання на розробку);
технологічна карта продажу і пам'ятка агентсько-брокерської мережі;
розрахунок нетто-премій і рекомендації щодо навантаження;
кошторис рекламної компанії;
опис актуарних розрахунків.
Еталонний страховий продукт - зшиті всі вищевказані документи - у вітчизняній страховій практиці отримав назву правил  страхування,  а  в  закордонній  практиці  страхового  полісу.  Вимоги  до  Правил  страхування викладені в Законі України "Про страхування" (2001 р.) -див. ст. 15, ст. 16.
3. Механізм реалізації страхових продуктів охоплює: безпосередній продаж страховими компаніями, продаж через страхових посередників, а також через альтернативну мережу, до якої належать банки, туристичні фірми, агентства нерухомості тощо. Процес продажу страхових продуктів визначається як аквізиція, а діяльність страхових посередників як аквізиційна діяльність.
Так, в Італії та Франції до 50 % страхових полісів розповсюджують банки. У Великобританії 50% контрактів із клієнтами укладається через телефонну мережу, в Німеччині 80% контрактів укладають службовці філіалів та представництв страховика, 13% – маклери та посередники, а безпосередньо страховики – тільки 12%. У системі ринкових відносин реклама є невід'ємним елементом цих відносин, за допомогою якого пропонується той чи інший  товар.  Найголовніша  характеристика  рекламної  компанії  -  її  ефективність.  Серед  критеріїв ефективності реклами страхових послуг виділяють такі напрямки:
1) ступінь відповідності образу, що його рекламодавець має намір створити стосовно свого товару;  2)
доступність аудиторії, якій призначається ця реклама;
3) схожість із думкою аудиторії може згубно позначитися на ефективності реклами;
4) правдивість – нічого не перебільшувати;  5) оригінальність з додержанням важливого балансу: реклама
має залишити в аудиторії враження про продукт, а не про власну оригінальність;
6) розпізнання: ті, кому призначена реклама, мають установити її зв'язок з продуктом, що рекламується;
7) комплексність: усі частини реклами мають бути пов'язані одна з одною, а також із рештою дій,
підпорядкованих рекламній меті;
8) своєчасність: можна використовувати рекламу та її ідею доти, доки вона лишається дієвою та не
набридла.
 
Питання для самоконтролю
 
1. Надати загальну характеристику страховому ринку.
2. Що утворює інфраструктура страхового ринку?
3. Дати визначення та перечислити характерні признаки прямих страхових посередників.
4. На базі яких законодавчих актів створювався страховий ринок на Україні?
5. Чим відрізняються права і обов'язки страхового агента і страхового брокера ?
6. Надати характеристику маркетингу в страхуванні.
7. Джерела надходження інформації для маркетингового дослідження.
8. В чому полягають головні особливості страхового продукту як товару ?
9. Перерахувати основні принципи та напрямки розповсюдження страхових продуктів.
10. Які основні тенденції в розвитку сучасних страхових ринків ?
11. Визначити особливості формування національного страхового ринку.
12. Система формування страхового ринку.
13. Вплив зовнішнього середовища на стан розвитку страхування.
14. Принцип розвитку національного страхового ринку.
 
Практичне завдання
 
Завдання 1 (Ситуаційна вправа)
Провести опитування стосовно оцінки перспектив розвитку страхового ринку.
Перед групою респондентів було поставлено такі питання:
1. Як Ви вважаєте, чи вплине збільшення статутного фонду страхових компаній на їх фінансовий стан?
1.1. Якщо так, — то яким чином? Якщо ні — чому?
2. Чи є перспективним зниження втручання держави у регулювання страхової діяльності?
2.1. До яких наслідків це призведе?
3. Чи можна обмежувати інвестиційну діяльність страхових компаній? Чому?
4. Чи є досконалою система перестрахування в Україні?
5. Як вплине зняття обмежень у Законі «Про страхування» на присутність іноземного капіталу в українських страхових компаніях?
6. Чи є необхідним виключення з бази оподатковування фізичних осіб витрат на сплату страхових платежів, а також одержання ними страхових виплат (страхових сум)? Чому?
7. Чи можна вважати законодавчу базу страхового ринку України повною і досконалою?
8. У чому Ви вбачаєте перспективу розвитку: у пропозиції стандартних продуктів на страховому ринку чи в пошуку нових рішень? Проаналізувати відповіді респондентів. Порівняти результати власного опитування із виконаним, опис висновків якого наведений  за текстом. Встановити спільне та відмінне у відповідях різних груп  респондентів.
 
Завдання 2 (Ситуаційна вправа)
 
Провести опитування стосовно оцінки розвитку страхового ринку
1. Скільки назв українських страхових компаній Ви можете перерахувати?
а) До 5;
б) від 5 до 10;
в) більше 10.
2. Чи користувалися Ви цілеспрямовано послугами страхових компаній?
Якщо так, то з яких видів страхування? Можливий вибір декількох варіантів відповіді.
а) Ні;
б) страхування життя;
в) добровільне страхування відповідальності;
г) добровільне майнове страхування;
д) медичне страхування.
3.Вважаєте   Ви,щострахування   відповідальностівласниківавтотранспортнихзасобівповиннобути обов'язковим?
а) Так;
б) ні.
4. Як Ви ставитесь до практики співстрахування?
а) Позитивно, воно дозволяє розділити ризики між страховиками;
б) нейтрально;
в) негативно, тому що співстрахування — більш заплутана технологія страхування.
5. Як Ви вважаєте, який вид страхування є найбільш перспективним в Україні?
а) Страхування життя;
б) добровільне страхування відповідальності;
в) добровільне майнове страхування;
г) обов'язкові види страхування;
д) медичне страхування.
6. Що, на Вашу думку, заважає українським страховикам розвиватися?
а) Недосконале законодавство;
б) незначні обсяги страхових резервів;
в) недостатня інформованість споживачів страхових послуг;
г) інертність мислення українських споживачів.
7. Наскільки, на Вашу думку, розвиток українських страховиків відповідає потребам?
а) Розвинуто слабше необхідного;
б) відповідає потребам;
в) ринок перенасичений страховими компаніями.
8. Чи необхідні обов'язкові види страхування українському споживачу''
а) Так, це необхідний елемент страхового ринку;
б) так, якщо його проводити на основі державного забезпечення;
в) ні, кожен повинен самостійно приймати рішення про страхування.
9. Як Ви вважаєте, чи сприяє розвитку страхового ринку передбачена законодавством можливість розміщувати страхові резерви в низько ліквідні активи? *
а) Так, тому що дозволяє збільшити обсяги резервів;
б) ні, тому що низько ліквідні активи не дають можливості страховику в короткі строки їх реалізувати.
10. Чи сприяє, на Вашу думку, розвитку українського страхового ринку відкритість його для іноземних страховиків?
а) Так, тому що це не заважає розвитку національних компаній;
б) ні, тому що іноземні страховики надають більш широкий спектр страхових послуг.
Порівняти результати власного опитування із виконаним.
Встановити спільне та відмінне у відповідях. Зробити висновки.
Фото Капча