Страховий ринок

Перестрахові  брокери -  це  юридичні  особи,  які  здійснюють  за  винагороду  посередницьку  діяльність  у перестрахуванні  від   свого   імені  на   підставі   брокерської  угоди  зі   страховиком.,   який  має  потребу  в перестрахуванні як перестрахувальник.

Законодавство дозволяє здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання вимог щодо здійснення такої діяльності. Порядок діяльності страхових та перестрахових брокерів  регламентується  Положенням"Про  особливі  умови  діяльності  страхових   брокерів'", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. № 747. Особливі умови діяльності страхових брокерів передбачають їх сертифікацію та включення до державного реєстру страхових брокерів відповідно до Інструкції про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру страхових брокерів та регулювання їх діяльності (1999 р.). Станом на 1 липня 2009 р. в Україні 60 страхових брокерів, однак реально працюють з них тільки 20.

Страховими агентами можуть бути  громадяни  або  юридичні  особи,  які  діють  від  імені та  за  дорученням страховика  і  виконують  частину  його  страхової  діяльності  (укладання  договорів  страхування,  одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

 

Страхові агенти, на відміну від страхових брокерів, які у більшості випадків є уповноваженою особою покупця

- страхувальника (згідно з письмовим або усним узгодженням) або страхової компанії як їхній представник чи

консультант, є представниками продавця – страховика і діють в його інтересах за винагороду згідно з агентською

угодою (договором доручення). На 1 січня 2009 р. в Україні на страховому ринку працювало близько 34,3 тис.

осіб,       з       яких      9,6      тис.       страхових       агентів.       Зазначимо,що       під       терміном "страховий

агент" і "страховий брокер" потрібно  розуміти  не  тільки  фізичну  особу,   а   й   страхові   агентства,   які  є

структурним  підрозділом  страхової  компанії  з  певною  кількістю  агентів,  і  брокерські  контори  з  найманим

персоналом. У страховій практиці посередницькі функції можуть виконувати також банки, туристичні агентства,

транспортні  підприємства,  відділення  зв'язку,  нотаріальні  контори,  казначейства,  універмаги,  будівельні

компанії та ін.  Водночас, незважаючи на те, що основною загальною функцією страхових агентів і страхових

брокерів є сприяння продажу страхових послуг, їм притаманні свої, специфічні функції (табл.4.1).

 

Таблиця 4.1

Функції страхових посередників

 

Страховий агент Страховий брокер

Від імені та за дорученням страховика укладає договори страхування та продає страхові полісіВизначає об'єкт страхування та страхові ризики, які необхідно застрахувати клієнту

Оформляє страхову документаціюПроводить порівняльний аналіз послуг і фінансового стану страховиків

Має право проводити страхові виплатиПідбирає клієнту кращого, зі своєї точки зору, страховика

Виконує представницькі функції Оформляє договір страхування

Забезпечує своєчасне перерахування страхових внесків страховику

Здійснює контроль за своєчаснім надходженням внесків

 

Страхувальники через мережу посередників можуть довідатися про ту чи іншу страхову компанію та скористатися її послугами. Посередники, як правило, оперативно реагують на зміни ринкової кон'юнктури страхових послуг, що дозволяє страховику пропонувати такі види страхування, які користуються найбільшим успіхом на ринку. За допомогою посередників страховик отримує можливість користуватися джерелом первинної інформації про те, чого прагнуть страхувальники, як вони сприймають ті чи інші види страхування, що пропонують/їм посередники. Це дає змогу страховій компанії розширити коло страхувальників та удосконалити страхові продукти. З метою  створення  відповідних умов  та  розвитку  брокерської  та  агентської діяльності в Україні створено Асоціацію професійних страхових посередників.

 

 

Становлення України як самостійної та незалежної держави зумовило створення і розвиток страхового ринку. Перші приватні страхові компанії, які завершили період монополії Держстраху, виникли в Україні на початку 90-х років XX ст. Саме цей період вважають початком створення страхового ринку України. У вітчизняній економічній літературі до 2001 року виділяли три етапи розвитку страхового ринку в Україні (табл.4.2)..

 

Таблиця 4.2

Етапи розвитку страхування в Україні

І етап (1991-1993 рр.)

Законодавча основа - Закон України «Про господарські товариства»

 

Основні характеристики

Нерегульований розвиток недержавного страхування, усунення монополії Укрдержстраху і, як наслідок, поява великої кількості (приблизно 800) різноманітних страхових товариств та перших великих страхових компаній: НАСК «ОРАНТА», «АСКО» та ін.

Головний висновок

Інститут страхування як елемент ринкової економіки не сформувався.

Причини гальмування

1. Відсутність методологічної бази страхування, у тому числі невизначеність таких базових категорій, як страхова сума, платіж, тарифна ставка, нетто-ставка, навантаження та ін.

2. Відсутність методологічної бази економіки страхування, тобто невизначеність таких понять, як собівартість, дохід, прибуток страховика та джерел їхнього формування призвела до грубих викривлень в оподаткуванні страхової діяльності.

3. Недосконалість методологічної бази бухгалтерського обліку страхових операцій.

II етап (1993-1996 рр.)

Законодавча основа - Декрет Кабінету Міністрів України „Про страхування"

Основні характеристики

1. Виділення страхування в