Страхування відповідальності

Відправнику та одержувачу небезпечного вантажу на кожне перевезення видається окремий договір страхування, із зазначенням  транспортного  засобу та  обсягу  небезпечного вантажу.  У  разі  коли перевізник виконує функцію відправника та (або) одержувача, він повинен застрахувати свою відповідальність у повному обсязі.

Страховик має право вимагати від страхувальника необхідну інформацію про обсяг перевезення небезпечних вантажів за попередній період страхування.

Для  отримання  страхового  відшкодування  страхувальник  повинен  подати  страховику  оригінали  або нотаріально засвідчені копії документів:

- заяви про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настання страхового випадку;

-копії договору страхування;

- платіжного документа, який підтверджує сплату страхових внесків;

- акту уповноваженої комісії з розслідування страхового випадку;

-дозволу на перевезення окремих небезпечних вантажів, виданих спеціально упорядкованими органами

виконавчої влади;

- транспортного документу на перевезення небезпечного вантажу;

- рішення суду про стягнення із страхувальника на користь потерпілих третіх осіб або підтверджуючий документ страхувальника та потерпілої третьої особи про врегулювання.

При перевезенні товару залізницею перевізник несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, пошкодження виникли з незалежних  від  них обставин. Обсяг відповідальності залізниці визначається згідно зі ст.13 Закону України "Про транспорт" та Статутом залізниці. Відповідні претензії мають висуватися до управління залізниці протягом 6 місяців.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страховик повинен прийняти протягом 10 днів з дати отримання всіх необхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову  у  виплаті  страхового  відшкодування  страховик  у  триденний  термін  з  дати  його  прийняття повідомляє страхувальника або третю особу у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

 

 

Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції в Україні проводиться в добровільній формі і захищає інтереси страхувальників-товаровиробників у разі претензій, що їх висувають споживачі за шкоду, завдану їх життю, здоров'ю, майну внаслідок використання продукції з дефектами.

До специфічних видів страхування в цій галузі відносять страхування професійної відповідальності. Такий  вид  страхування  в  багатьох  країнах   світу  здійснюється   в  обов'язковій  формі.   Страхування професійної відповідальності  об'єднує види страхування майнових інтересів різноманітних категорій осіб, що  при  здійсненні  фахової   діяльності   можуть  завдати   шкоди  третім   особам. Об'єктом страхування виступають майнові інтереси страхувальника (приватно практикуючого лікаря, нотаріуса), пов'язані з відповідальністю  за  шкоду,  заподіяну  третім  особам  у  результаті  фахової  помилки  або  недогляду зроблених при виконанні фахових обов'язків.

Страхування проводиться тільки у відношенні фізичних осіб, які здійснюють приватну професіональну діяльність.  Факт настання страхового випадку признається після набуття законної сили рішення суду, який встановлює майнову відповідальність приватно практикуючого спеціаліста (страхувальника) за заподіяння матеріального збитку клієнту і його розмір. Страховим випадком може рахуватися і досудове врегулювання претензії, але при наявності явних доказів заподіяння шкоди.  Договір страхування професіональної відповідальності укладається на користь третіх осіб,  в Україні тільки набуває розвитку.

Терміни виплати страхового відшкодування визначаються в договорі страхування. Розмір страхового відшкодування установлюється відповідно до договору страхування і залежить від розміру страхової суми, визначеної законом.

Особливість страхування професійної відповідальності полягає у тому, що страховик зобов'язується згідно з договором страхування виплатити страхувальнику компенсацію за позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку при виконанні ним своїх професійних обов'язків

 

 

Страхування відповідальності за якість продукції - пов'язано з обставинами по відшкодуванню потерпілому  збитку  в  результаті  придбання  неякісної  продукції,  послуги  або  роботи.  Ці  обставини виникають за Законом України “Про захист прав споживачів” і інших нормативним актам і може бути як добровільним, так і обов'язковим.

Розмір страхового тарифу залежить від характеру продукції, обсягу страхової відповідальності, чинників, що впливають на якість продукції (послуг), ринку, на якому реалізується товар (вітчизняного або закордонного).

Страхувальник зацікавлений у страхуванні інтересів, пов'язаних із непередбаченими витратами:

1) по виявленню небезпечних властивостей продукції і їхнє усунення;

2) по інформуванню споживачів про небезпечні властивості, які знаходяться в споживчий продукції;

3) по безоплатному усуненню  недоліків  продукції,  виявлених протягом гарантійного  терміна придатності;

4)  по заміні продукції з недоліками, виявленими протягом гарантійного терміна придатності;

5)  по поверненню грошей споживачу внаслідок розмірного зменшення ціни на продукцію з недоліками й інші витрати.

Страхування   відповідальності   страхувальника   перед   споживачем  за   якість   продукції(товарів)

здійснюється:

1) якщо на товари, предмети обов'язкової сертифікації, є сертифікат відповідності;

2) якщо страхувальник має дозвіл на реалізацію товару, оформлений встановленою зразка;

3) якщо страхувальник за вимогою страховика може представити документальне підтвердження факту дотримання умов і правил торгівлі.

Страхуванням не  покриваються збитки,  які прямо  або побічно пов'язані  з недоліком  (дефектом) товару до його продажу; невиконанням страхувальником обов'язків відізвати товар або інформувати споживача про небезпеку властивостей товару, які стали відомі продавцю до страхового випадку.

Рахується, що страховий випадок наступив, якщо:

1) претензії споживача визнані обґрунтованими як страхувальником, так і страховиком у добровільному порядку;

2) порушення виявлені державними органами, і видане відповідне розпорядження (складене акт);

3) він визнаний рішенням суду (цивільного, арбітражного).

 

 

Джерелом підвищеної небезпеки є підприємства, виробництво яких пов'язано з підвищеною небезпекою для навколишніх через використання транспортних засобів, механізмів, електроенергії високої напруги, атомної енергії, вибухових речовин та сильнодіючих отрут.

Власники завжди відповідають за заподіяну шкоду, крім випадків, коли доведено, що шкода заподіяна в результаті наміру потерпілого або дії обставин, на користь якого укладений договір страхування і якому відшкодовується нанесена шкода. Проблема відшкодування збитків природному середовищу  є  особливо актуально в наш час. Одним із засобів вирішення цієї проблеми є страхування екологічних ризиків.

Екологічне страхування – це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв – джерел підвищеної небезпеки для довкілля – за заподіяну шкоду, яка може бути завдана, внаслідок аварійного забруднення навколишнього довкілля.

Об'єктом екологічного  страхування власників   джерел   підвищеної   небезпеки   є   майновий   інтерес власника джерела підвищеної небезпеки, пов'язаний із його обов'язком у силу цивільного законодавства відшкодувати шкоду, заподіяний третім особам унаслідок забруднення навколишнього середовища, викликаного діяльністю підприємства.

Суб'єкти екологічного страхування:

1) страхувальник - юридична особа, власник джерела підвищеної небезпеки;

2)  страховик - юридична особа, що має ліцензію на право проведення екологічного страхування;

3)  застрахована особа - потерпіла третя особа, на користь якої укладений договір про відшкодування шкоди.

Розмір страхової премії залежить від обсягу прийнятих страховиком страхових зобов'язань, переліку страхових ризиків, лімітів страхової відповідальності в цілому за договором або по окремому страховому випадку, а також від терміна страхування.

Екологічні ризики призводять до збитків, які класифікуються як:

1) збитки, пов'язані з відшкодуванням шкоди заподіяної юридичній особі - власнику;

2) збитки, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної фізичній особі;

3) збитки страхувальника, пов'язані із судовими витратами при розгляді в суді справ про відшкодування

заподіяної їм шкоди;

4) витрати страхувальника на ліквідацію прямих наслідків аварії, пов'язані з відновленням забрудненої території;

5) витрати страхувальника проведення незалежної експертизи.

Страхова сума за договором екологічного страхування - це максимально гарантований розмір страхових

виплат за  договором  страхування в цілому або по  окремому  ризику.  При  цьому  страхова  сума  може встановлюватися по одному збитку або групі збитків.

За договором даного виду страхування формують додаткові страхові резерви для виконання зобов'язань, з огляду на резерв коливання збитковості, резерв катастроф. Страховий портфель повинний включати достатньо велике число страхових ризиків, однорідних по утриманню і вартості, щоб забезпечити необхідний розподіл можливого збитку серед учасників страхування.

 

 

1. Необхідність і розвиток страхування відповідальності. Його основні види.

2. Характеристика об'єктів і суб'єктів страхування відповідальності.

3. Обсяг і ліміт відповідальності страховика за договорами страхування відповідальності.

4. Особливості страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Міжнародна система

“Зелена картка ”.

5. Що є об'єктом страхування відповідальності суб'єкта перевезення небезпечних вантажів ?

6. Перерахувати відповідальність страховика щодо діяльності суб'єкта перевезення небезпечних вантажів.

7. Які види страхових виплат за договором обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів ?

8. Перелік документів які повинний подати страхувальник для отримання страхового відшкодування.

9. Особливості страхування специфічних видів страхування.

10. Що є об'єктом страхування в договорі професійної відповідальності ?