Структурно-семантична організація словотворчих гнізд з базовими дієсловами мовлення в українській мові XIX-XX ст.

Ще однією особливістю СГ дієслова мовити є наявність значної кількості дериватів, утворених способом складання. І хоча вивчення складних слів ускладнене труднощами, пов’язаними із встановленням належності слова до певного СГ, однак складання (юкстапозиція, композиція і абревіація) у сучасній українській мові стримує афіксальне розростання слова. Найбільша можлива кількість ступенів словотворчого афіксального перетворення складної основи дорівнює чотирьом, в той час як простим словам властиві восьмиступеневі (рідко більш) перетворення основи. Якщо суфіксальні похідні в СГ мовити складають 58, 6%, то складні похідні – 19%, отже, це другий продуктивний спосіб творення дериватів гнізда.

СГ з вершиною мовити – комплексна одиниця, що об’єднує 288 СЛ та 133 СП. Переважають у гнізді триланкові СЛ – 155. Найбільш поширеними частиномовними структурами є: ДДІІ – 46 СЛ, ДДДД – 24 СЛ, ДІІ – 19 СЛ, ДІПП – 17 СЛ, ДДД – 15 СЛ. У СЛ часто використовується ланка Д Д, Д І, І І. У СГ – 60 кільцевих та 228 лінійних ланцюжків.

У СГ з вершиною мовити 54 дієслівних СП, 44 іменникових СП, 34 прикметникових та 1 прислівникова СП. Основна словотворча сила гнізда – дієслова, деривати розташовані на ступенях словотвору так: мовити 22 (21) 24 (67) 185 (40) 83 (4) 10 (1) 1 (0), де перше число – кількість похідних, а друге – мотивуючих.

У СГ з базовими дієсловами мовлення спостерігаємо регулярне використання словотворчого потенціалу української мови. Найбільш продуктивним способом творення похідних є суфіксація. Продуктивністю (в межах СГ мовити) вирізняється складання. Однотипність творення притаманна прислівникам. У групі аналізованих СГ спостерігаємо явище переходу слів однієї частини мови в іншу (прикм. > дієприкм. ; дієслівні форми на -но, -то  прислівник).

Другий розділ “Порівняльна характеристика словотворчих гнізд із базовими дієсловами мовлення у сучасній українській та російській мовах, структурно-семантична взаємодія та їх взаємовплив” складається із двох підрозділів.

У першому підрозділі “Структура і розвиток СГ з вершинними словами говорить, сказать, молвить у російській мові ХІХ-ХХ ст. ” розглядається будова, організація, семантична наповненість, структура СГ з базовими дієсловами мовлення у російській мові, адже деривати групи verba dicendi належать до слів із складною семантичною історією.

Перший підрозділ другого розділу складається із 13 пунктів. У пунктах 2. 1. 1 – 2. 1. 5 подається словотворчий аналіз СГ з вершиною говорить за схемою, запропонованою у першому розділі. Дієслово говорить належить до найдавнішого пласта лексики, що сягає індоєвропейських коренів із ономатопоетичною основою. Смислова структура дієслова свідчить про наявність такої унікальної властивості, як семантична похідність та історична непереривність. Особливо тісно пов’язане з дієсловом говорить дієслово сказать, яке, по суті, є семантичним дублетом даного слова, а разом вони являють собою видову пару ЛСГ дієслів мовлення.

Дієслово говорить належить до загальнонародної, стилістично нейтральної лексики, однак до складу СГ входять як нейтральні слова, так і ті, що мають вузьколокальне діалектне вживання. Серед похідних СГ дієслова говорить – 17 пар полімотивованих утворень. Усі мотивації отримують своє формальне вираження у похідному, у кожній парі деривати членуються на різні формальні частини (пов’язані з вираженням різних значеннєвих відношень) : мотивуюче і формант. Наприклад: выговарива-ться1 від выговориться ‘высказаться до конца’ й выговариваться від выговаривать ‘произнести, сказать’ та інші.

У СГ дієслова говорить має місце словотворча омонімія похідних. Наприклад: 1) омоніми, що виникли на базі лексичних омонімів, – заговарива-ниj-е І, іменник від заговорить І (‘начать говорить’) і заговарива-ниj-е ІІ, іменник від заговаривать ІІІ (‘воздействовать на кого-нибудь заговором, заколдовать’) ; 2) омонімія, що виникає завдяки омонімічності словотворчих афіксів: про-говориить І, дієслово від говорить (‘произнести что-л.) і про-говорить ІІ, дієслово від говорить (‘в течение некоторого времени’). Особливо продуктивний цей тип у дієсловах, зокрема із префіксами за-, про-, по- та іншими; 3) до словотворчих омонімів зараховують, як правило, будь-які похідні або просто членовані слова, незалежно від їх морфемної будови і словотворчої структури. Поряд з явними словотворчими омонімами сюди відносять такі утворення, як договаривать-ся І, дієслово від договорить (‘докончить речь, произнести до конца’) і договар-ива-ться ІІ, дієслово від договориться (‘прийти к соглашению после переговоров, сговориться’) та інші.

СГ з вершиною говорить – це гніздо-дерево, що складається із 128 іменників, 111 дієслів, 46 прикметників, 9 прислівників, тобто із 294 похідних. Твірна база – 107 мотивуючих слів. Глибина гнізда – 5 дериваційних кроків. Статистична формула СГ говорить: 295-5-36-189-107.

В утворенні похідних СГ дієслова говорить взяли участь десять способів словотвору: 1) суфіксальний (говор-ок) ; 2) префіксальний (вы-говорить) ; 3) постфіксальний (заговорить-ся) ; 4) префіксально-постфіксальний (до-говорить-ся) ; 5) префіксально-суфіксально-постфіксальний (за-говар-ива-ть-ся) ; 6) префіксально-суфіксальний (по-говар-ива-ть) ; 7) складання: а/чисте (сам-о-оговор) ; б/ускладнене суфіксацією (громк-о-говори-тель) ; 8) зрощення (мало/говорящий) ; 9) абревіація (кол/договор) ; 10) флексійний (говорящ-ая). Найпоширеніший спосіб утворення похідних – суфіксація, що складає