Створення спільного підприємства з іноземним партером

КНР розташована в Центральній і Східній Азії. На сході омивається водами Жовтого, Східнокитайського і Південно-Китайського морів Тихого океану. У берегів Китаю є багато островів, серед них найбільш великий Тайвань і Хайнань. Китай межує більш ніж з десятьма державами: на Півночі – з Монголією і Росією, на Заході – з Казахстаном і Афганістаном, на Південному заході з Індією, Непалом, Бутаном, Бірмою, Таїландом, Лаосом, В'єтнамом, на Сході з Кореєю, має морську границю з Філіппінами і Японією, довжина якої приблизно дорівнює 11 000 км (а включаючи довжину берегових ліній островів – 21 тис. км). Довжина ж сухопутних границь складає близько 15 000 км.

З найдавніших часів Китай зв'язував країни Європи і Центральної Азії, через нього проходив знаменитий «Шовковий Шлях». А в ХIХ столітті Росію і Китай зв'язує будівництво залізничної магістралі. В Північно-східній частині країни це була Китайська Східна Залізниця (КВЖД), що після 1904-1905 р. знаходилася під спільним керуванням Росії, Китаю і Японії, а згодом була безоплатно передана владі Мань Чжоу-Го.

Зараз Росію, Китай і Японію зв'язують нові авіалінії й оживлені морські шляхи. Найбільший порт Китаю – Шанхай, місто, що зв'язує республіку з усіма країнами світу: Америкою, Англією, Францією, Бразилією, Канадою, Австралією й іншими.

А в 1984 році Китайський уряд прийняв рішення відкрити для зовнішнього світу 14 приморських міст, що одержали право прямих зовнішньоекономічних зв'язків. Були також створені чотири вільні економічні зони. Найбільша з них – Шэньчжень – знаходиться недалеко від Гонконгу.

Китай займає перше місце у світі по чисельності населення. Перший перепис населення був проведений 30 липня 1935 року і визначив кількість жителів у 601 млн. 938 тис., з яких 574 млн. 505, 9 тис. складало населення безпосередньо подвергшаяся переписи, сюди входили емігранти, студенти за кордоном, а також жителі острова Тайвань.

Відсутність у країні не тільки регулярних переписів, але навіть поточного обліку не дає можливості скласти щире уявлення про величину природного приросту населення, що навряд чи був значний, тому що на ряді з великою народжуваністю велика була і смертність

Але разом з тим уже до 1957 року в Китаї проживало близько 656 млн. чоловік, що склало 1/4 усього населення земної кулі. А в 1986 році кількість жителів досягло 1060 млн. чоловік, і відповідно до перепису 1990 року – уже 1 млрд. 134млн. чоловік.

Невипадково тому протягом двох тисячоріч Китай – сама численна країна світу, що накладає свій відбиток на всі сторони життя суспільства, і, насамперед, відбивається в особливостях проведеної демографічної політики. Відповідно до конституції Китаю в країні повинне здійснюватися планове дітородіння.

Заборонено одружуватися студентам, одна родина повинна мати не більш однієї дитини, а на народження другої чи третьої дитини вже потрібно дозвіл спеціального комітету з планового дітородіння. Незважаючи на проведення настільки твердої демографічної політики, населення Китаю за прогнозами фахівців до 2002 року перевищить 1. 3 млрд.

Етнічний склад Китаю нараховує близько 50 національностей. Переважна більшість населення Китаю складають китайці. Крім того, у країні проживають представники наступних національних і етнічних груп: чжуаны, уйгури, хуэйцзу, тибетці, мяо, маньчжури, монголи, буї, корейці. Усе багатонаціональне населення Китаю належить до трьох мовних родин.

До дійсного моменту в Китаї більш ніж 800 млн. чоловік працездатного населення, з яких 2/5 – молодь. 51, 182% – чоловіків і 48, 18% – жінки. Як і для багатьох національних країн для Китаю дуже характерні значні контрасти розселення. Населення нерівномірне розподілено по території країни: до Сходу від умовної лінії минаючої від міста Хэйхэна до міста Тэнчун на Юнани, на площі не на багато більш 1/3 території країни зосереджено близько 90% усього населення, а середня щільність тут перевищує 170 чіл. /км2. В інший, більшій по площі, західній частині країни приходиться лише кілька людей на квадратний кілометр.

Особливо щільно заселені рівнини по середньому і нижньому плині ріки Янцзы, низинна смуга Південно-східного узбережжя, де місцями щільність населення досягає 600-800 чіл. /км2.

Крім того, у Китаї більш 30 міст, у яких чисельність населення перевищує 1 млн. чоловік.

Складність демографічної ситуації відбилася на тім, що в сільських районах де проживає 75% населення склалася ситуація, при який країна, що має 7% світової ріллі годує 24% населення світу. Складною проблемою є перенаселеність села, у якій до дійсного моменту вже 1/3 усіх робітників родин є надлишкової, що складає приблизно 210 млн. чоловік (1995 рік). У 1985 році ця цифра перевищила 150 млн. чоловік, у 1990 році – 190 млн. чоловік, а до 2002 року – більш 230 млн. чоловік (прогноз). Усього в сільському господарстві Китаю зайнято більш 400 млн. чоловік, а по числу зайнятих у промисловості Китай займає перше місце у світі.

Якщо в недавньому минулому Китай по темпах і рівням урбанізації не належав до числа сильноурбанізованих країн, то після 1949 року поступово починає збільшуватися кількість міського населення, за рахунок будівництва нових промислових центрів.

У цей період у країні з'являється більш 500 великих міст і міст «мільйонерів» (більш 30), крім того, Китай займає