Суб’єктивні авторські права: поняття та класифікація

 

 

Сукупність суб'єктивних цивільних прав, що належать автору у зв'язку зі створенням твору, поділяється на особисті немайнові та майнові.

Весь обсяг особистих немайнових і майнових прав належить автору як первинному суб'єкту авторських прав. До інших суб'єктів переходять лише майнові права за договором або законом.

Спадкоємці автора мають не лише право успадковувати майнові права, а й право захищати авторство на твір, протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також іншому посяганню на твір, якщо це може завдати шкоди честі та репутації автора.

 

 

Крім загальних норм про особисті немайнові права інтелектуальної власності (ст. 423 ЦК), вони регламентуються також статтями 438, 439 ЦК і ст. 14 Закону «Про авторське право і суміжні права». До них належать:

• право на визнання людини творцем, тобто право авторства;
• право автора на ім'я;
• право на недоторканність твору і збереження його цілісності. Право авторства – це право вимагати визнання свого авторства як із боку суспільства, так і з боку окремої людини.

Завдяки праву на ім'я автор може реалізувати право авторства, вимагаючи визнання останнього шляхом зазначення свого імені на примірниках твору. Право на ім'я є широким за обсягом і включає декілька правових можливостей для автора. Він може вимагати зазначення належним чином свого імені на творі і його примірниках за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом; вибирати псевдонім; зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі та його примірниках і під час будь-якого його публічного використання.

Право на недоторканність твору означає можливість протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. Захищаючи недоторканність твору, автор вправі забороняти внесення будь-яких змін чи доповнень до твору (ілюстрацій, передмов, післямов, коментарів) або, навпаки, виключення з нього окремих частин, що порушує цілісність твору. Стаття 439 ЦК передбачає заходи забезпечення недоторканності твору після смерті автора. У цьому разі право на охорону недоторканності належить або особі, яка спеціально уповноважена на це автором, або за відсутності такого уповноваження – спадкоємцям автора[8].

 

 

Види майнових прав на твір розрізняються за способом використання твору. Законодавство (ст. 441 ЦК, ст. 15 Закону «Про авторське право і суміжні права») наводить примірний перелік майнових прав автора у відповідності із відомими і поширеними у сучасних умовах способами використання і розповсюдження творів, якими є:

• право на опублікування твору (випуск у світ) ;
• право на відтворення творів;
• право на публічне виконання;
• право на публічне сповіщення творів;
• право на публічну демонстрацію і публічний показ;
• право на переклад творів;
• право на переробки, зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
• право на розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом у будь-якій формі;
• право здавання твору в майновий найм чи у прокат;
• право слідування щодо творів образотворчого мистецтва;
• право на подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів із будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
• право на імпорт примірників творів;
• право на отримання винагороди за використання твору[9; с. 127].

Опублікуванням твору (випуском у світ), згідно зі ст. 442 ЦК, вважається повідомлення його будь-яким способом невизначеному колу осіб, у тому числі видання, публічне виконання, публічний показ, передача по радіо чи телебаченню, відображення у загальнодоступних електронних системах інформації.

Законодавчо закріплено певні обмеження щодо опублікування твору, який порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення. Вони поширюються, по-перше, на твори, які зачіпають «особисту сферу» людини: особисті листи, щоденники, фотографії, звуко- чи відеозаписи або будь-які інші матеріали, що містять інформацію про особисті, сімейні, інтимні сторони життя людини. По-друге, заборона стосується творів, які закликають до терористичних актів, погромів, захоплення будівель чи споруд, нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури, хуліганських дій; творів, що пропагують злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, вживання наркотичних засобів, жебрацтво, культ насильства і жорстокості, мають порнографічний характер.

У разі смерті автора право на опублікування твору мають його правонаступники, якщо це не суперечить волі автора.

Відтворенням, згідно зі ст. 1 Закону «Про авторське право і суміжні права», вважається виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми у будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер. Відтворення може відбуватися у вигляді виготовлення друкованих примірників літературного твору або копій, репродукцій чи ілюстрацій із зображенням картин, або виготовлення примірників запису музичного твору на магнітній стрічці або компакт-диску, виготовлення примірників відеозапису. Твори живопису, графіки, скульптури, художньої фотографії, декоративно-прикладного мистецтва можуть відтворюватись у промислових виробах – на шкатулках, коробках, футлярах, упаковках, обкладинках, флаконах тощо. [10]

Право на публічне виконання