Сучасна фінансова криза та її наслідки

 

Світова фінансова криза лише оголосила вже існуючі диспропорції української економіки. Загалом, можна виділити наступні причини впливу світової кризи на українську економіку:

високий рівень інтеграції у світову економіку (близько 60% ВВП України залежить від експорту та імпорту, що обумовлює високу чутливість національної господарської системи до глобальних процесів) ;

різкий відтік короткострокового спекулятивного капіталу з українського фондового ринку (найбільше в Європі падіння фондового ринку – понад 70%) ;

штучна ревальвація гривні у травні 2008 р. з рівня 5, 05 до 4, 85 грн. /дол. США, яка автоматично послабила позиції українських експортерів і сприяла зростанню зовнішньоторговельного дефіциту;

посилення панічних настроїв серед вкладників внаслідок «рейдерської атаки» на один із найбільших українських банків «Промінвестбанк»;

подорожчання американського долару в результаті відтоку грошових коштів нерезидентів і падіння довіри до українських банків [9, c. 34].

Світова фінансова криза за всіма ознаками переросла в глобальну економічну кризу, її руйнівні дії з фінансового сегмента економіки сьогодні дедалі більше перекидаються на реальний сектор. Нинішня криза – це криза не лише геоекономічного, а й геополітичного устрою світу, який сформувався в останні десятиріччя, а отже слід вести мову не лише про кризу світової економіки, а й про геополітичну кризу. Світова фінансова криза у багатьох своїх визначеннях відбиває, насамперед, суперечності нинішньої системи геополітичних відносин.

Однак, економічна рецесія в Україні має свої характерні особливості, специфічні риси, які посилюють проблему:

дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від експорту металів і зерна (ринки підвищеної конкуренції) та «імпорту» капіталу, високих технологій, нафти, газу (ринку зниженої конкуренції) ;

висока концентрація виробництва і капіталу в країні, різні можливості децентралізації ризиків;

соціальна поляризація, відсутність достатнього досвіду застосування інструментів адресної соціальної політики;

низький рівень міжнародних резервів НБУ (міжнародні резерви у вересні 2009 р. скоротились на 2, 6% або на 744, 3 млн. дол.) ;

крихкість політичної системи, неспроможність виробити і реалізувати швидкі та ефективні рішення в економічній політиці (уряду не вдалось зупинити процес глибокої рецесії, більш того, негативні тенденції підсилюються нереалізацією антикризової програми) ;

порівняно низька частка малих та середніх підприємств у ВВП;

високий рівень приватного споживання у ВВП (на початку 2009 р. він становив близько 60% і наблизився до рівня розвинутих країн, тоді як аналогічний показник у Китаї дорівнює 30-34%, у Росії – 48-52%) [5, c. 20].

Експерти зазначають, що Україна жодним чином не причетна до виникнення світової фінансової кризи ані в фінансовому, ані в економічному плані. Проте, вплив кризи на економіку України є значним. Аналіз динаміки соціально-економічної ситуації в країні дозволив охарактеризувати наслідки глобальної фінансової кризи для економіки України наступними аспектами:

погіршення макроекономічних показників;

зниження темпів зростання ВВП;

дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від імпорту капіталу, високих технологій, нафти і газу;

великий розмір зовнішнього боргу країни, що веде його до ризику невиплати;

скорочення депозитної маси;

зниження ліквідності, погіршення портфеля й активів банківської системи;

зниження обсягів кредитування економіки;

девальвація гривні;

скорочення надходжень і видатків бюджету;

ослаблення довіри до фінансових установ;

серйозні труднощі українських банків пов’язані з поверненням зовнішніх запозичень, залучення нових інвестицій;

нестабільність на валютному ринку його спекулятивний характер;

зменшення резервів НБУ, який змушений продавати валюту для задоволення ажіотажного попиту;

погіршення добробуту домашніх господарств, скорочення реальних доходів, затримка виплати заробітної плати, особливо у промислових регіонах;

зниження загального рівня життя населення, погіршення забезпече-ності громадян товарами першої необхідності (продукти харчування, одяг) та послугами соціально-побутової сфери (транспорт, медицина, освіта, культура).

Зазначені наслідки свідчать про те, що теперішня криза є глибокою. Вона охопила фінансову та економічну сферу. Сьогодні для України важливо не тільки мінімізувати негативний вплив світових фінансових потрясінь і глобальної рецесії, а й кардинально переглянути механізм функціонування фінансового сектора економіки, укріпити позиції держави як на законодавчому, так і на виконавчому рівні.

 

 

Економічна політика, спрямована на боротьбу з кризою, має складатися з двох напрямків.

Перший – регулювання фінансового сектору: забезпечення банківської ліквідності, лібералізація валютного курсу, розширення гарантій для вкладників, підтримка платіжного балансу та державного бюджету за допомогою кредитів від міжнародних фінансових установ. Ці заходи потрібні для попередження дефолту країни, забезпечення платоспроможності банків, захисту вкладників та отримання нових кредитів для підтримки ефективної економічної діяльності [3, c. 468].

Але зазначених заходів буде недостатньо для швидкого повернення України на шлях сталого розвитку. Приховані резерви криються у незавершених інститу-ціональних та структурних реформах, які нададуть нові імпульси для підвищення ефективності використання ресурсів і відновлення економічної активності в Україні. Ми зосередимось на чотирьох сферах економічної політики, які потребують рішучих дій з метою розкриття нових можливостей розвитку: енергетика, соціальна політика, сільське господарство та діловий клімат.

Загальновідомим є факт неефективного енергоспоживання в Україні. Україна споживає у 2, 6 рази більше енергії на одиницю ВВП, ніж в середньому у світі, та у 2 рази більше, ніж нові члени ЄС. У 2008 р. Україна заплатила майже 10