Сучасна українська літературна мова

У системі граматичної семантики грамеми кваліфікуються як узагальнені абстрактні поняття, виражені однотипними рядами словоформ або системою форм слів, тобто  парадигмою. Всередині кожної парадигми конкретні  словоформи протиставляються за значенням і граматичним  вираженням, напр.: числова парадигма з грамемами однини і  множини: вершник — вершники, рука — руки. Формальну структуру, або план вираження, утворюють конкретні  словоформи, де граматичні значення передаються  словозмінними, зрідка словотвірними афіксами, при цьому афікс-закінчення може одночасно виражати кілька значень, тобто вказувати на відмінок, рід, число.

 

 

Категорія роду іменника — несловозмінна (класифікаційна) самостійна морфологічна категорія, яка в типових виявах має диференційовану  сукупність афіксів (флексій і суфіксів) для свого  вираження, поєднує семантико-граматичний зміст назв істот на ґрунті їхнього  стосунку до біологічної статі або недорослості та формально-граматичний зміст назв неістот і складається з грамем чоловічого, жіночого і середнього роду. 

На противагу іменниковій морфолого-синтаксичній категорії відмінка як категорії з суто семантичною спрямованістю — категорії роду притаманні семантичні ознаки і формальні. Формальними ознаками вона зближується з  граматичними формальними класами, найтиповішими репрезентантами яких  виступають типи відмін іменника та дієвідмін дієслова. У цих іменникових і дієслівних формальних класах спостерігаємо досить чіткі формальні відмінності, не  супроводжувані відмінностями в семантиці. Специфічна внутрішньомовна інформація формальних класів являє собою план їхнього змісту, планові вираження якого  слугують експоненти формантів. У формальних класах відбувається деяка нівеляція протиставлення плану змісту і плану вираження. Граматична категорія роду, попри свою близькість до формальних граматичних класів, істотно  відрізняється від них тим, що її одна частина перебуває у сфері семантико-граматичного змісту, а інша — у сфері формально-граматичного змісту, дотичного до  змісту формальних класів. 

Поєднання в категорії зазначених суперечливих ознак дало підставу Л. Єльмслеву висловити думку про те, що "у своїй типовій формі граматичний рід — категорія суто граматична, або, точніше, граматикалізована, залежна  передусім від чистої форми, від самої схеми мови. Вона легко набуває вигляду  категорії суто механічної, що слугує, відповідно до правил керування, простій меті узгодження" [Ельмслев 1972: 115]. Впадають у вічі різноманітні зв'язки цієї  категорії з морфологією, синтаксисом і словотворенням та її помітна динаміка в лексико-семантичному просторі мови в сенсі змін стосовно охоплення  грамемами роду шарів іменникової лексики. 

Протиставлення за родом передавано тільки у формах однини. Кожний  іменник, якому притаманна форма однини, входить до одного з граматичних  родів. Іменники у формах множини перебувають поза категорійним  протиставленням грамем роду. Тому іменники ріигаїіа іапіит не належать до жодної з трьох грамем категорії роду. 

В іменниковій категорії роду вирізняється семантичне підґрунтя, яке  стосується тільки назв істот. Отже, стосовно назв осіб та інших істот для розрізнення граматичного роду вступає в силу семантичний чинник. Стосунок до статі — це значення грамем чоловічого і жіночого роду. На іншому семантичному вирізненні побудовано грамему середнього роду, де акцентовано на молодому вікові істот. Звідси випливає, що із семантичного погляду категорія роду  пов'язана з позначенням іменниками істот чоловічої статі (чоловічий рід), істот жіночої статі (жіночий рід) і нейтралізацією ознаки статі та акцентуванням  ознаки недорослості (середній рід). У граматичній системі сучасної української мови наявна градація розрізнення назв істот за статтю, а отже, і за граматичним родом. Здатність позначати стать найсильніше виявлено в назвах осіб і  меншою мірою в назвах тварин. Назви неістот позбавлено такого, як у назвах істот, семантичного розрізнення, вони ґрунтуються на  формально-граматичному змісті іменникової категорії роду. 

Категорію роду структурують три грамеми: грамема чоловічого роду як  

центральна грамема, грамема жіночого роду і грамема середнього роду. Грамеми роду іменників формально розрізнювані морфологічною системою флексій в однині, суфіксами і синтаксичною сполучуваністю із залежними  компонентами прикметникового типу (формами узгоджених слів) чи координованими  словами (дієсловами та їхніми еквівалентами в позиції присудка). 

Грамема чоловічого роду іменника — центральна грамема несловозмінної (класифікаційної) самостійної морфологічної категорії роду, яка в типових виявах має диференційовану сукупність афіксів (флексій і суфіксів) для свого вираження, поєднує семантико-граматичний зміст назв істот на ґрунті їхнього стосунку до чоловічої статі й формально-граматичний зміст назв неістот. Вона є продуктивною вихідною базою для утворення співвідносних іменникових слів у формі грамеми жіночого роду, напр.: учитель — учителька, пенсіонер —  пенсіонерка, співак — співачка, лікар — лікарка, програміст — програмістка, песиміст — песимістка, оптиміст — оптимістка, ентузіаст — ентузіастка, лис — лисиця, вовк — вовчиця. 

Грамема жіночого роду іменника — одна з грамем несловозмінної  (класифікаційної) самостійної морфологічної категорії