Сучасні методики психодіагностики в спорті. Антистресові програми підготовки спортсменів в ігрових видах спорту

Не так вже рідко перед спортсменами виникає запитання: або ризикнути, продемонструвати на змаганнях засвоєний на тренуваннях новий елемент техніки або тактики (і цим досягти більш високого результату), або обійтись старими, перевіреними, надійними прийомами і змиритись з помірними досягненнями на даних змаганнях. Психічна надійність значною мірою характеризується виправданим ризиком, який подібний до розуміння здібностей, як деякого потенціалу, запасу міцності та можливості досягти результат, який раніше був недоступним. Поняття психічної надійності в спорті звіряється з поняттям надійності в інших галузях психології, наприклад в ергономіці. Відомо, що більша половина збоїв та помилок у системі «людина-машина» зумовлені ненадійністю людини. Пряма аналогія з технічними видами спорту є очевидною настільки, що в автоперегонах формули 1 спеціалісти намагаються забезпечити успіх внаслідок підвищення надійності конструкції та обслуговування, а на долю пілота залишають лише біля 20%. Вважається, що надійність людини підвищується порівняно з машиною в міру зростання складності завдання, тобто при зміні умов діяльності в бік ускладнення, при діях, які вимагають прийняття оригінальних рішень.

Особливе місце у формуванні поняття психічна надійність у спорті належить стійкості до стресу – неспецифічній реакції організму на різні шкідливі фактори: холод, голод, втому, швидке пересування, недостатність кисню, втрату крові, біль, невизначеність ситуації, надзвичайне значення подій для особистості тощо. На вплив стрес-факторів організм відповідає не тільки відповідною захисною реакцією, але й універсальним процесом – адаптаційним синдромом, тобто мобілізацією можливостей організму для пристосування до умов, які викликали стрес. Існують захворювання, які викликаються неадаптованістю організму до стресових умов (алергія, виразка шлунку, серцево-судинні захворювання), існує і звикання до хронічного стресу (в альпіністів, рятівників, учасників різних ралі). При цьому стресові реакції можуть бути викликані не тільки реальними умовами, але і уявою про небезпеку, тобто психічним шляхом. У зв'язку з цим навички психорегуляції можуть стати передумовою підвищення психічної надійності, як і подолання невизначеності і надмірного значення результату змагань для спортсмена та команди.

 

 

Психологічний відбір у спорті тісно пов'язаний із забезпеченням психічної надійності. Якщо говорити точно, тоді забезпечення психічної надійності є одним з факторів психологічного відбору, а на стадії вищої спортивної майстерності стає вирішальним фактором відбору.

Відбір передбачає перебільшення числа претендентів над числом вакантних місць. У спорті йдеться не про обмеження числа тих, що займаються, а про поступове звуження до вершини «піраміди» осіб, яким доступні вищі спортивні досягнення. Власне кажучи, проблема психічної надійності стає центральною тільки для вищої стадії спортивної майстерності, хоча на попередніх стадіях відбір є присутнім значно більшою мірою, коли спортсмен проходить через «сито» спортивних результатів, «конкурс» здібностей, випробування поєднанням навчання та занять спортом.

Не дарма основні етапи психологічного відбору одержали образні назви: «відсів», «адаптація» і «надійність».

«Відсів» – назва етапу психологічного відбору, який характерний для початку занять спортом. Іноді спортсмен одразу знаходить вид спорту який йому підходить, іноді він змушений змінити декілька секцій і тренерів, нерідко і тренер (розуміється в інтересах самого спортсмена) рекомендує йому зайнятись іншим видом спорту, або зовсім залишити спорт. Займаючись в секції або клубі, спортсмен також тривалий час буде вирішувати проблеми загальнофізичної підготовки і не одразу зможе проявити свої здібності саме внаслідок недостатності деяких фізичних або психічних якостей. В цьому випадку заняття спортом стають для нього нецікавими і він може відмовитись від відвідування тренувань.

«Адаптація» – стадія психологічного відбору, яка пов'язана з кінцевим вибором спеціалізації і закріпленням спортсмена в спортивній діяльності. Ця стадія не менш ніж інші, насичена багатьма психологічними проблемами. Тут і витримування фізичних навантажень, які зростають, і зростання конкуренції, і тривале перебування за межами дому та сім'ї на тренувальних зборах і в поїздках, і неясність перспектив набуття професії та багато іншого. Найбільш важливою психічною стороною цієї стадії відбору є становлення спортивної мотивації. Спортсмен повинен відчути «смак перемоги», подолати труднощі вольового порядку, коли потрібно виконувати багато найрізноманітнішої роботи над фізичними якостями, технікою, матеріально-технічним забезпеченням. Має відбутись становлення особистості яка чітко спрямована на спортивні досягнення, і визнання цієї особистості найближчим оточенням та головними суперниками. Не випадково в цей період психологи виявляють чітке зростання самооцінки та рівня домагань.

Рівень домагань характеризує ступінь надії на успіх, трудність або легкість завдань, які вибирає особистість для самостійного вирішення, вплив успіху або невдачі на наступну активність у досягненні цілі, бажаний рівень самооцінки (високий, адекватний або занижений).

«Надійність» – символ та синонім завершального етапу психологічного відбору. Характеризується становленням системи забезпечення психічної надійності спортсмена та команди. (Про основні передумови надійності йшлося в попередніх розділах).

Психологічний відбір – досить складна наукова, організаційна та практична проблема. Її вирішення передбачає об'єднання соціальних, економічних, етичних, та педагогічних знань і методичних підходів. Тому розроблено ряд принципів, які відіграють роль своєрідних методологічних маяків