Сучасні методики психодіагностики в спорті. Антистресові програми підготовки спортсменів в ігрових видах спорту

Принцип системності – основний метод наукового пізнання, який вимагає вивчення явищ (у даному випадку психологічного відбору) з позицій включення явища в склад системи більш вищого порядку (в культуру, державу), а також пізнання інших системних механізмів: ціле покладання, ієрархізації, доповнення, взаємосприяння, ізоморфності.

Принцип наукової обґрунтованості взагалі вимагає від спеціалістів, які вирішують завдання відбору, чіткого орієнтування в сучасних напрямах наукових досліджень, високої наукової компетентності та обґрунтованості рішень, які приймаються. Принцип комплексності означає врахування численних факторів підготовки спортсмена, а в багатьох випадках і необхідності застосування спеціального методу (наприклад, моделювання або математичного аналізу), який дозволяє зіставити використані критерії відбору, прийняти рішення імовірнісного порядку і при цьому не забути про коректність і форму доведення результату до спортсмена або команди.

Моделювання психіки – метод дослідження психічних процесів і станів за допомогою їх реальних (фізичних) або ідеальних моделей (математичних, кібернетичних, комп'ютерних). Модель повинна відтворювати найбільш суттєві ознаки оригіналу.

Принцип динамічного пролонговування тепер одержав назву психологічного моніторингу. Він означає постійне використання різних методів вимірювання і контролю спортивних здібностей, функціональних станів для вивчення динаміки розвитку та наступного прогнозування.

Принцип педагогічної цінності реалізує етичне і виховне значення діагностичних процедур та керівних рішень. Він вимагає коректного, педагогічно грамотного підходу до визначення перспектив особистості при використанні різних психологічних показників та моделей.

Принцип адаптивності критеріїв відбору – один з найважливіших та суперечливих. Самим принципом передбачається використання гнучких критеріїв відбору, що використовуються в конкретній ситуації. Проте спортсменам така гнучкість здається здебільшого проявом суб'єктивних симпатій тренера. У зв'язку з цим даний принцип відбору повинен поєднуватись з іншими, які розкрито вище.

Принцип актуальності передбачає постійне підкреслення значення використовуваних критеріїв відбору і їх системи для забезпечення росту спортивних результатів. Як правило, цей принцип спонукає тренерів та психологів, які проводять роботу в руслі психологічного відбору, розробляти різні прогнози виступів стосовно не тільки спортивних результатів, але і психічних станів, в яких вони можуть бути показані. Одну з вирішальних ролей в актуалізації критеріїв відбору відіграють методи саморегуляції та психогігієни.

Саморегуляція – доцільне функціонування живих систем різних рівнів організації та складності.

Принцип рентабельності вимагає розробки методів оцінки ефективності, практичної користі заходів психологічного відбору з різних позицій: доцільності, прогностичності, тимчасових витрат, собівартості, оперативності одержуваних рекомендацій, кадрового потенціалу.

Принцип гуманізму є найголовнішим інтегративним принципом, побудови всієї системи психологічного відбору. Людина – головна фігура спорту, заради її блага проводиться робота з психологічного відбору. Навіть тоді, коли спортсменові не рекомендується брати участь у конкретних змаганнях або запропоновано залишити команду, він повинен бути впевненим, що рішення прийнято на його користь.

В основу антистресової підготовки для спортсменів різної кваліфікації був покладений розроблений раніше авторський метод керованої психофізіологічної саморегуляції «Ключ». Він передбачає використання керованих ідео-рефлекторних прийомів і формування у людини механізмів, відповідальних за узгодження психічних і фізіологічних процесів, що забезпечують позитивні зміни його функціонального стану.

Головна перевага пропонованого методу полягає у створенні доступного способу включення цих механізмів для самостійного застосування до, під час і після екстремальних ситуацій. На заняттях за цим методом тренування здійснюється за принципом поперемінного напруги у відповідь на фактор новизни і розслаблення, що настає при адаптації.

Ці прийоми тренують і роблять більш гнучкими і динамічними переходи мозкових процесів між напруженнями і розслабленням, і, навпаки, від розслаблення до мобілізації, підвищуючи тим самим у людини мобілізаційні, адаптивні та відновлювальні якості.

Антистресова підготовка розвиває пластичність мозкових механізмів «стрес – адаптація « і дозволяє організму згодом автоматично підтримувати оптимальний рівень нервово-психічної напруги при стресових подразниках без необхідності досягнення критичного рівня напруги, при якому напруга рефлекторно падає.

У наведеній вище основі дій керовані ідео-рефлекторні прийоми служать способом перекладу раніше мимовільних функцій психіки і організму під контроль свідомості. У цьому методі керовані ідео-рефлекторні прийоми використовуються як психофізіологічна основа в наступних процесах:

1. Створення оптимального психофізіологічного стану, необхідного для ефективного виконання тренувальної змагальної діяльності.

2. Фіксація цього стану в « пам'яті організму « (консервація позитивного досвіду, створення ресурсу).

3. Реалізація створеного раніше позитивного ресурсу (розконсервація).

4. Забезпечення психофізіологічних умов якнайшвидшої вироблення навичок саморегуляції.

 

 

Цей метод складається з двох функціональних блоків (Х. М. Алієв, Н. Г. Михайлов, 2006) :

Блоку нейтралізації небажаного нейрон-динамічного стереотипу реагування на стресову ситуацію, що реалізується на основі поєднання образної моделі стрес -фактора із станом психічної релаксації, що викликається керованими ідеомоторними прийомами;

Блоку формування бажаного нейрон-динамічного стереотипу реагування на стресову ситуацію, що реалізується на основі поєднання керованих ідеомоторних прийомів з образною моделлю бажаного оптимального бойового стану під час майбутніх екстремальних ситуацій.

У блоці нейтралізації небажаного нейрон-динамічного стереотипу реагування на стресову ситуацію розривається порочне коло: образ стресового подразника – негативні емоції.

Як відомо, здатність керувати своєю функціональним станом знижується, якщо до емоцій, включених у відповідь на образ стресового подразника, підключаються вегетативні реакції (наприклад, реакція серцебиття, головного болю, відчуття тяжкості або « ватності « в руках чи ногах, і т. д.). Ці реакції, викликані емоціями, є