Сучасні реалії правового забезпечення таємниці сповіді

 

 

У статті характеризуються правові норми, що визначають гарантії забезпечення режиму таємниці сповіді у процесі розгляду справ про правопорушення в Україні, і перспективи їхнього вдосконалення.

Ключові слова: таємниця сповіді, священнослужитель, імунітет свідка.

В статье характеризуются правовые нормы, определяющие гарантии обеспечения режима тайны исповеди в процессе рассмотрения дел о правонарушениях в Украине, и перспективы их совершенствования.

Ключевые слова: тайна исповеди, священнослужитель, иммунитет свидетеля.

The paper characterized the legal rules governing guarantees to ensure secrecy of the confessional regime in the process of reviewing cases of violations in Ukraine and prospects of their development.

Key words: seal of confession, priest, witness immunity.

 

 

Питання правового захисту таємниці сповіді не втрачає своєї актуальності вже багато століть. Проте сучасні інформаційно-технологічні умови та можливості правоохоронних органів щодо отримання доказової бази з учинених злочинів значно знижують необхідність допиту священнослужителів. З іншого боку, по-справжньому віруючі люди не чинять настільки страшних злочинів, щоб для їхнього розкриття знадобилися свідчення духівника. Проте жодна людина не застрахована від учинення правопорушення, про яке може розповісти під час сповіді. Як зазначають священнослужителі, сама юридична можливість допиту духівника ображає почуття віруючих. Таємниця сповіді є частиною одного із семи церковних таїнств, священнодій, що є одними з важливих основ православ’я. У зв’язку із цим митрофорний протоієрей Української греко-католицької церкви Олекса Петрів зазначив, що Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій уважає за необхідне у зв’язку з важливістю цього інституту закріпити таємницю сповіді в змінах до ст. 31 Конституції України, зміст яких полягатиме в законодавчому закріпленні на найвищому рівні неможливості порушення таємниці сповіді за жодних обставин [28].

Про актуальність правового захисту таємниці сповіді також свідчать останні зміни, унесені Законом від 14. 05. 2015 р. № 419-VIII до Кримінально-виконавчого кодексу України та Закону України «Про попереднє ув’язнення», про встановлення права на таємницю сповіді для засуджених осіб.

Постановка завдання. Мета статті – з’ясувати основні правові норми, що містять гарантії забезпечення режиму таємниці сповіді під час провадження у справах про притягнення до юридичної відповідальності за вчинення правопорушень, виявити прогалини у вітчизняному законодавстві що послаблюють систему правового захисту таємниці сповіді й розробити пропозицій щодо їх заповнення. Предмет розгляду наукового дослідження – правові норми та наукові теорії, що визначають правила збереження конфіденційності таємниці сповіді й отримання такої інформації від священнослужителів.

Результати дослідження. Відповідно до ст. 18 Загальної декларації прав людини від 10. 12. 1948 р., кожна людина має право на свободу думки, совісті й релігії, це право включає свободу міняти свою релігію чи переконання та свободу сповідувати свою релігію чи переконання як одноосібно, так і разом з іншими, публічно, приватно в ученні, богослужінні, у виконанні релігійних і ритуальних порядків [4]. Таке право людини містять кілька інших міжнародно-правових актів, зокрема ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод [9], ст. 18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [19], ст. 1 Декларації про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань [6] тощо.

Конституція України у ст. 35 визначає, що кожен має право на свободу світогляду й віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Оскільки таємниця сповіді є частиною ритуального обряду – сповіді, то наведені міжнародні правові норми є правовою підставою для забезпечення режиму цього виду інформації з обмеженим доступом. Відповідно, пропозиції представників Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій щодо внесення змін до ст. 31 Конституції України, якою кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, доповнити гарантією непорушен- ня режиму таємниці сповіді відповідають міжнародним актам. Водночас ст. 31 Конституції України визначає, що винятки гарантування недоторканості таємниць можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо [10].

Національне законодавство встановлює низку інших умов і засобів, із яких складаються можливості людини для забезпечення релігійних потреб людини у приватності її особистої інформації. Ст. 3 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» проголошує вагому гарантію, що ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих [23]. До 21 червня 2001 р. ця стаття була декларативною, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України) не робив жодного винятку щодо заборони допиту священників. Але після проведення «малої» судової реформи, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 69 КПК України, священнослужителі не можуть бути допитані як свідки з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особою, котра довірила їм ці відомості [15]. Чинний КПК України містить аналогічні положення: у