Судова влада як конституціино-правова категорія

 

 

У статті аналізуються правова категорія «судова влада». Автор аналізує українське законодавство, що регламентує правову категорію «судова влада», позиції сучасних учених щодо цього актуального терміну. У результаті правового аналізу автор виділяє головні ознаки судової влади та пропонує авторське визначення судової влади. Зокрема, судова влада, на думку автора, є самостійною, незалежною гілкою державної влади, що гарантує фізичним та юридичним особам право на справедливий суд шляхом реалізації сукупності повноважень щодо здійснення правосуддя.

Ключові слова: судова влада, правосуддя, Конституція України.

В статье анализируется правовая категория «судебная власть». Автор анализирует украинское законодательство, которое регламентирует правовую категорию «судебная власть», позиции современных ученых относительно этого актуального термина. В результате правового анализа автор выделяет главные признаки судебной власти и предлагает авторское определение судебной власти. В частности, судебная власть, с точки зрения автора, это самостоятельная, независимая ветвь государственной власти, которая гарантирует физическим и юридическим лицам право на справедливый суд путем реализации комплекса полномочий относительно осуществления правосудия.

Ключевые слова: судебная власть, правосудие, Конституция Украины.

In the article is analysed legal category “department judicial”. An author analyses the Ukrainian legislation which regulates a legal category “department judicial”, positions of modern scientists in relation to it actual term. As a result of legal analysis an author selects the main signs of department judicial and offers author determination of department judicial. In particular, department judicial, from point of author, it is an independent branch of state power which avouches for physical and legal persons a right on a just court by realization of complex of plenary powers in relation to realization ofjustice.

Key words: department judicial, justice, Constitution of Ukraine.

 

 

В Україні соціологічні опитування свідчать про явно низький рівень довіри до суду, якщо 40% опитаних громадян вважають, що їх права порушуються, то до суду, який повинен бути головним захисником прав і свобод людини, звертаються за захистом лише 9%. При цьому, за даними Центра Разумкова, 77% громадян стверджують, що їх права не захищені взагалі, а довіряють судам лише третина опитаних, а ще третина вважають доцільним звертатись за допомогою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [8, с. 317]. Багаторічна недовіра суспільства до судової гілки влади спонукає до проведення судової реформи, яка може бути ефективною за умови ґрунтовного аналізу правових засад здійснення судової влади та пошуку відповідного часу, а також викликам механізму її реалізації.

Як відомо, конституційні кризи в суспільствах перехідного типу дають надзвичайно багатий матеріал для теоретиків права, що ставлять завдання проаналізувати механізм конституційних змін. Перспективною є концепція конституційних циклів, що дозволяє побачити взаємозв’язок низки основних фаз конституційного процесу в перехідний період – кризи (втрати конституційної легітимності), порушення рівноваги (політична дискусія з питань конституції) і досягнення стабільності на новому рівні (консенсус із питань майбутньої конституції). Проблема конституційної дисфункції виражається в різноманітних варіантах конфлікту легітимності та законності, їх проявах у конституційній модернізації. Типологічний аналіз різноманітних моделей конституційної кризи, етапів їх розгортання та функціонування самої конституції як фактора соціальних змін розкриває механізм конституційної трансформації [2, с. 33-38]. Аналіз існуючого понятійно-категоріального стану судової влади є важливим моментом на шляху досягнення конституційної та суспільної стабільності.

20 травня 2015 року Указом Президента України № 276 схвалено Стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки [16] (далі – Стратегія). У п. 5. 4. Стратегії підвищення ефективності правосуддя та оптимізація повноважень судів різних юрисдикцій пропонується досягнути за допомогою перегляду структури судової системи України в цілому, а також шляхом визначення чітких критеріїв та механізмів розмежування судових юрисдикцій адміністративних, господарських і загальних (цивільних і кримінальних) судів; оптимізація системи судів після детального аналізу розбіжностей та оцінки ризиків із належним урахуванням вимог щодо ефективності, справедливості та укрупнення окремих елементів системи на відповідних рівнях (зокрема, створення міжрайонних судів, укрупнення апеляційних округів). Таким чином, сучасна наука та практика постали перед черговим викликом, продиктованим необхідністю виробити оптимальні, передусім конституційні, правові засади здійснення судової влади в Україні. О. В. Скрипнюк справедливо зазначає: «Конституція не є і не повинна бути певною застиглою формою, яка зв’язує суспільний розвиток і обмежує його в раз і назавжди визначені правові межі» [20, с. 3].

Постановка завдання. Оскільки сучасна Конституція України не дає відповіді щодо поняття «судова влада», постає необхідність сформулювати це визначення та головні ознаки судової влади.

Окремі аспекти формування та розвитку судової влади в Україні ставали предметом дослідження таких учених, як В. Д. Гончаренко, Л. Ф. Домбровська, О. І. Домбровський, С. І. Запара, А. Р. Крусян, З. В. Кузнєцова, А. В. Левенець М. П. Орзіх, В. Н. Шаповал та багатьох інших. Аналіз наукових поглядів на таку правову категорію, як «судова влада» дозволяє констатувати, що більшість визначень мають наукову цінність та створюють основу для розуміння судової влади як окремої гілки влади в сучасних умовах, але з огляду на сучасних стан судової реформи вказана тема не втрачає актуальності.

Результат дослідження. Одне