Судовий контроль під час застосування застави у кримінальному процесі

Необхідно вказати також і на перспективи застосування застави в Україні. Ураховуючи скрутне матеріальне становище багатьох українських громадян, у зв’язку з чим і неможливість сплатити суму застави, корисним уважається перейняття в цьому випадку досвіду зарубіжних країн. Так, у країнах Західної Європи та США застава, як і майнова порука, є найбільш ефективним і частіше за інші застосовуваним запобіжним заходом. Існує такий інститут, як “bail” (бейл), що є альтернативою застосування взяття під варту. Він полягає в тому, що особа, яка не має відповідних коштів для внесення застави, звертається по допомогу до професіоналів – заставодавців, які роблять на цьому бізнес, оскільки в майбутньому вимагають стягнення із цієї особи певного гонорару за надання послуги [1, с. 183].

Варто також зауважити, що судді апеляційної інстанції по-різному вирішують питання щодо можливості оскарження ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в частині визначення розміру застави. Так, згідно з ухвалою № 11-cc/796/2333/2014 Апеляційного суду м. Києва від 27. 11. 2014 року, суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, посилаючись на те, що у ст. 309 КПК України не передбачена можливість оскарження ухвали в частині визначеного слідчим суддею розміру застави, а може бути оскаржено тільки застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який слідчим суддею фактично й було застосовано. Водночас, відповідно до ухвали N° 11-сс/796/2458/2014 від 16. 12. 2014 року, Апеляційний суд м. Києва розглянув аналогічну апеляційну скаргу прокурора по суті й постановив нову ухвалу, збільшивши розмір застави [14].

Відповідно до Узагальнень судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07. 02. 2014 р., оскарження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в частині визначення розміру застави не можна визначати як оскарження запобіжного заходу у вигляді застави. Тому апеляційні суди повинні приймати такі скарги до розгляду як оскарження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою [15, с. 3]. Проте, як засвідчила судова практика, не всі судді дотримуються вказаної рекомендації, адже кримінальне процесуальне законодавство не містить відповідної імперативної норми.

Від розміру призначеної застави залежить можливість підозрюваного вийти з-під варти, а отже, така особа повинна мати право на оскарження ухвали слідчого судді в цій частині, щоб не допустити встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості її виконання. Аналогічна ситуація може виникнути і при розгляді слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до особи, яка не тримається під вартою та не в змозі сплатити визначену суму. Якщо розмір застави буде непомірним, а учасники кримінального процесу позбавлені права на оскарження такого рішення, то надалі це може призвести до застосування до підозрюваного (обвинуваченого) більш суворого запобіжного заходу, якщо слідчий звернеться до суду з відповідним клопотанням. Неможливість оскарження учасниками процесу розміру застави призводить до неефективного її застосування, адже кошти, які особа могла б сплатити, не вносяться на депозитний рахунок.

З огляду на викладене, з метою усунення вищевказаного недоліку, необхідно розширити перелік ухвал слідчого судді, які може бути оскаржено під час досудового розслідування, доповнивши ч. 1 ст. 309 КПК України п. 13 такого змісту: «Застосування запобіжного заходу у вигляді застави в частині її розміру».

Висновки. Судовий контроль при застосуванні застави залишає невирішеною низку питань, які породжують дискусії серед учених і юристів-практиків, проте гуманність і ефективність цього запобіжного заходу свідчить про те, що застава потребує не лише законодавчого закріплення, а й широкого втілення у практичну діяльність правоохоронних органів. Протягом дії КПК України помітні позитивні сторони застосування застави, а саме: виховний вплив на підозрюваного, обвинуваченого, підсудного; розвантаження слідчих ізоляторів, що дає змогу зберегти державні кошти; забезпечення майнових стягнень і відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди. Необхідно погодитися з тим, що застава може стати в перспективі найефективнішим запобіжним заходом, проте порядок її застосування потребує подальшого вдосконалення.