фактори, тобто структура платіжного обороту (співвідношення готівкових і безготівкових грошей), розвиток кредитних операцій і взаємних розрахунків, рівень процентних ставок за кредит на грошовому ринку, а також впровадження комп'ютерів для операцій в кредитних установах і використання електронних грошей в розрахунках. Крім цих загальних факторів, швидкість обігу грошей залежить від періодичності виплати доходів, рівномірності витрат населенням своїх коштів, рівня заощадження і накопичення.
Пошук
Сутність і функції грошей
Предмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
51
Мова:
Українська
Але, так як швидкість обігу грошей обернено пропорційна кількості грошей в обігу, прискорення їх оборотності означає збільшення грошової маси. Збільшена грошова маса при тому ж обсязі товарів і послуг на ринку призводить до знецінення грошей, тобто в кінцевому підсумку є одним з факторів інфляційного процесу.
V = РQ / М;
де, М – кількість грошей (грошова маса),
V – швидкість обігу грошей,
Р – рівень цін,
Q – реальний національний продукт.
2. 4. Регулювання грошової маси.
Виходячи із завдання регулювання платоспроможного попиту центральні банки визначають цільові орієнтири (таргети) збільшення грошової маси в обігу, в зв'язку з чим подібного роду практика одержала назву «грошове таргетування».
Основний метод регулювання грошового обороту, який використовується центральним банком – проведення ним кредитних, інвестиційних і валютних операцій. Центральний банк повністю визначає величину грошової маси М0, створюючи гроші і вилучаючи їх з обороту безпосередньо в ході своїх операцій. В умовах відносно стабільного набору кредитних інструментів, встановлених для комерційних банків нормативних показників величин М0, М1 і М2 прослідковується досить високий кореляційний зв'язок. Це дозволяє центральним банкам контролювати будь-який з показників грошової маси за допомогою зміни грошового агрегату М0. Тим самим центральні банки повністю контролюють обсяг грошової маси в обігу, оперативно регулюючи її величину в залежності від цільової установки.
2. 5. Закон грошового обігу.
Кількість грошей для обігу і платежу визначається в умовах розвинутого кредитного господарства наступними умовами:
• загальним обсягом товарів та послуг, що знаходяться в обігу (пряма залежність) ;
• рівнем товарних цін і тарифів на послуги (пряма залежність, так як чим вищі ціни, тим більше потрібно грошей) ;
• ступенем розвитку безготівкових розрахунків (обернена залежність) ;
• швидкістю обігу грошей, в тому числі кредитних (обернена залежність).
Об’єктивно обумовлена маса (кількість) грошей для безінфляційного обігу:
М = (РQ) / V;
де, М – кількість грошей (грошова маса),
V – швидкість обігу грошей,
Р – рівень цін,
Q – реальний національний продукт.
Маса (кількість) грошей, що необхідна при наявності розрахунків у кредит та боргових зобов’язань:
М = (∑РQ – ∑К + ∑П – ∑ВП) / V;
де, М – кількість грошей (грошова маса),
V – швидкість обігу грошей,
Р – рівень цін,
Q – реальний національний продукт;
∑К – обсяг продаж товарів і послуг у кредит;
∑П – загальна сума платежів, строк оплати яких настав;
∑ВП – обсяг платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.
Тема 3. Грошовий ринок.
3. 1. Структура і суть грошового ринку. Об'єкти й суб'єкти.
Грошовий (монетарний) ринок – частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одного року) депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.
Грошовому ринку властиві елементи звичайного ринку – попит, пропозиція, ціна. Особливості грошового ринку визначають особливості кожного з елементів: попит має форму попиту на позики, пропозиція – форму пропозиції позик, а ціна – форму відсотка на позичені кошти.
Об’єкт грошового ринку – гроші, які продаються і купуються на ньому.
Суб’єкт грошового ринку – будь-які економічні структури – фірми, сімейні господарства, урядові структури, банки та інші фінансові посередники.
Три групи економічних суб’єктів грового ринку:
Власники заощаджень – ті, що заощаджують гроші;
Позичальники – ті, що запозичують гроші;
Фінансові посередники.
Структура грошового ринку:
За видами інструментів грошовий ринок складається з трьох взаємозв'язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:
- ринок позичкових капіталів;
- валютний ринок.
- ринок цінних паперів.
Ринок позичкових капіталів – система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних коштів, перетворення їх у позиковий капітал і його перерозподіл між учасниками суспільного відтворення. Це економічна форма ринкових відносин, призначенням якої є посередництво у рухові коштів від їх власників до користувачів (інвесторів) і формування попиту й пропозиції на грошовий капітал. Обслуговують цей ринок кредитно-фінансові установи і фондові біржі.
Валютний ринок – система фінансово-економічних відносин, пов'язаних із здійсненням операцій купівлі-продажу (обміну) іноземних валют і платіжних документів у іноземних валютах.
На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоекономічних розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів, переміщення валютної ліквідності тощо.
Ринок цінних паперів – частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів акумулюється грошові надходження юридичних осіб і громадян та спрямовуються на виробниче й невиробниче вкладання капіталів.
Розрізняють первиний ринок цінних паперів, на якому здійснюється емісія і