Сутність і соціальне призначення держави

В склад держави не можуть входити республіки.

Якщо певна республіка прагне війти в склад держави, вона може це зробити тільки ставши адміністративно-територіальною одиницею держави, адміністративно-територіальні одиниці не мають права виходити зі складу держави.

Поняття держава означає, що на певній території де-факто і де-юре встановлена влада даної держави, в повному обсязі ходить офіційна валюта держави, в державних установах використовується державна мова, а також на ній проживають громадяни держави. Держава в політико-географічному, війсковому і економічному відношенні не може бути залежною.

Держава, спираючись на волю нації, самостійно вирішує, до яких політико-географічних, війскових і економічних союзів, груп, альянсів чи об'єднань вона прагне приєднатися. [3. c 67]

Держава – формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду; суб'єкт політики, ядро політичної системи.

Часто звертаються до поняття «суверенна держав» – це тип держави, який характеризується суверенітетом, незалежністю і самостійністю в зовнішніх і внутрішніх справах. Суверенна держава – особлива політико-територіальна організація, що володіє суверенітетом спеціального апарату управління і примусу та здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкового характеру.

 

 

Передова суспільна думка прийшла до висновку, що держава, на відміну від додержавної організації влади, характеризується єдиною територією, що проживають на ній населенням, владою, яка поширюється на населення, яке проживає на даній території.

У той же час, як відзначає В. В. Кокошкін, кожен з характерних ознак держави представляє сам складне поняття і вимагає самостійного дослідження.

Тому обмежуся лише перерахуванням і коротким описом основних ознак держави, прийнятих в реальній дійсності.

Ознаками держави є:

Наявність особливої публічної влади, яка, втілюючись в державних органах, виступає як державна влада. Її здійснює особливий шар людей, що виконує функції управління і примусу, який є сукупністю державних органів. Найважливішими державними органами є законодавчі, виконавчі, судові і каральні – армія, поліція, тюремні і виправно-трудові установи.

Територіальна організація населення. Державна влада здійснюється в рамках певної території і поширюється на всіх людей, які проживають на цій території. Між членами суспільства існує новий соціальний інститут – громадянство чи підданство. Здійснення влади по територіальному принципу веде до встановлення його просторових меж – державних кордонів, які відділяють одну державу від іншої.

Державний суверенітет, тобто «Верховенство і незалежність державної влади від будь-якої іншої влади всередині країни і зовні при строгому дотриманні загальновизнаних норм міжнародного права». Державний суверенітет, що дає право державі самостійно і вільно вирішувати свої справи, відрізняє державу поряд з іншими його ознаками від інших організацій суспільства (наприклад, політичних партій).

Незалежність державної влади, конкретно виражається в наступному:

- в універсальності – тільки рішення державної влади поширюються на все на селище і громадські організації даної країни;

- в прерогативи – можливості скасування і визнання незначним будь-якого незаконного прояву іншої суспільної влади;

- в наявності спеціальних засобів впливу, яких немає ні в яких інших організацій.

Держава організує громадське життя на правових засадах. Діяльність усіх державних органів заснована на нормах права. Держава – єдина організація, яка здійснює правотворчість, тобто видає закони та інші правові акти, обов'язкові для всього населення. [4 c. 38]

Державна організація з необхідністю передбачає збір податків з населення, що стягуються в примусовому порядку. Такими є найбільш загальні ознаки держави як специфічної організації суспільства. Самі по собі, вони не дають повного уявлення про сутність і соціальне призначення держави в його історичному розвитку. Але з удосконаленням суспільства, самої людини змінюється і держава, його загальні ознаки наповнюються новим, що перегукується зі старим, але більш раціональним змістом.

Призначення держави реалізується через її основні функції. Термін «функція», у перекладі з латинської, означає здійснити, виконати. Функції держави виражають соціальну природу держави і конкретизують її суть. Вони тісно пов'язані з завданнями, цілями і суттю держави, але не зводяться до них. Завдання – це те, що необхідно зробити, а функція – це діяльність, процес вирішення завдання. Цілі держави у тій чи іншій мірі визначають систему її функцій, проте це не означає їх тотожність.

Функції держави – це основні напрямки діяльності держави, в яких відображаються та конкретизуються її завдання і цілі, виявляється сутність та соціальне призначення держави у суспільстві.

Функції держави реалізуються передусім в процесі її впливу на суспільні відносини і їх не слід ототожнювати з функціями окремих гілок державної влади (законодавчої, виконавчої, судової) та функціями окремих державних органів. Хоча законодавчі, управлінські, судові функції і наближаються до функцій держави, але вони є меншими за обсягом і не є їм тотожними. Аналогічно більш вузькій, локальний характер, порівняно з функціями держави, мають і функції окремих державних органів.

В основу формування функцій держави покладені суспільні потреби й інтереси. Функції держави відображають реалізацію загальносоціальних або «спільних справ», що забезпечують об'єктивне існування людей. Функції держави постійно розвиваються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Одні функції виникають, інші змінюються, треті