Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
16
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Поняття інтелектуальної власності
2. Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення
3. Права на об’єкти інтелектуальної власності як товар
Список використаних джерел
 
1. Поняття інтелектуальної власності
 
Аналізуючи поняття інтелектуальної власності і права інтелектуальної власності, ряд спеціалістів, зокрема В. Є. Макода, А. А. Пиленко, О. А. Підопригора, Р. Б. Шишка, вважають, що дане поняття потребує доопрацювання. Його недосконалість полягає в тому, що цей вид власності розуміється як такий, що формується інтелектуальними зусиллями автора, але оформляється юридично за допомогою документів, які гарантують майнові права. При цьому останні стають реальністю лише завдяки їх залученню у господарський обіг за допомогою системи спостереження, вимірювань і реєстрації господарських операцій та процесів матеріального виробництва, лише в результаті зазначеної сукупності дій об’єкт творчості перетворюється на особливий вид власності.
Таким чином, з одного боку, наголошується, що сутністю інтелектуальної власності є те, що вона стосується інтелектуальної, творчої діяльності, а з іншого, – вказується на значення того, що результати творчої діяльності стають об’єктом правового регулювання лише тому, що такими їх визнає закон. Тобто, хоча кожна інтелектуальна діяльність за своїм характером і змістом є творчою, але не кожний результат творчої діяльності стає об’єктом права інтелектуальної власності. Об’єктом останнього визначається лише такий результат творчої діяльності, який відповідає вимогам закону. Отже, інтелектуальною власністю прийнято вважати лише ті результати інтелектуальної діяльності, яким закон надає правову охорону.
З урахуванням зазначеного, це питання визначається так: інтелектуальна власність – це власність на такі результати інтелектуальної діяльності, яким відповідно до закону надається правова охорона.
Щодо поділу інтелектуальної власності на види існують деякі розбіжності. Так, відповідно до міжнародних угод результати інтелектуальної діяльності поділяють на дві основні групи: літературно-художня власність, до якої відносять твори літератури і мистецтва, а також суміжні сфери, і промислова власність, що охоплює результати творчості у галузі техніки. Інший підхід закладено у модельному цивільному кодексі для країн СНД. Він полягає у тому, що усі результати творчої діяльності поділяються на три групи. Об’єкти літературно-художньої власності і засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу, товарів і послуг. Саме друга з наведених класифікацій визнана доцільною розробниками ЦК України і закладена ними в основу концепції регулювання інтелектуальної власності у проектах ЦК 1996-1999 років, де книга четверта поділялася на три розділи з відповідними найменуваннями. Проте у ЦК 2003 року такий поділ на розділи відсутній, а відтак питання про концепцію вітчизняного законодавства з цього питання залишається відкритим. Суб’єкти права інтелектуальної власності – це особи, яким можуть належати права володіння, легітимації, користування, розпорядження та захисту прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Суб’єктами права інтелектуальної власності можуть бути два види суб’єктів: творці (творець) об’єкта права інтелектуальної власності та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.
Творець – це особа, результати інтелектуальної творчої діяльності якої є або можуть бути визнані об’єктами права інтелектуальної власності. Коло суб’єктів, які визнаються творцями, у Законі (ст. 421 ЦК) не визначене і не обмежене певними вимогами до їх віку, стану здоров’я, дієздатності тощо. У зазначеній нормі ЦК наведений лише приблизний перелік осіб, які створюють той чи інший об’єкт інтелектуальної власності: автор, виконавець, винахідник тощо. Звідси випливає, що для суб’єктів права інтелектуальної власності характерною є однакова дієздатність суб’єктів творчого процесу. Іншими словами, творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні, так і не повнолітні особи.
Слід звернути увагу на те, що «творча правосуб’єктність» не збігається із загальною цивільною дієздатністю, яка за загальним правом настає з досягненням фізичною особою 18 років. Суб’єктом права інтелектуальної власності може бути частково дієздатна, обмежено дієздатна або недієздатна особа. Але здійснювати авторські права така особа може лише за допомогою інших осіб (батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника тощо). Інші особи визнаються суб’єктами права інтелектуальної власності, якщо відповідно до Цивільного кодексу, іншого закону чи договору їм належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Наприклад, це може бути особа, якій автор відповідно до закону повністю або частково передав майнові права інтелектуальної власності – видавець літературного твору, який уклав відповідний договір з автором (ст. 427 ЦК).
Суб’єктом права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, за певних умов може бути також юридична чи фізична особа, де або у якої працює той, хто створив цей об’єкт. Про це йдеться у ст. 429 ЦК, яка розрізняє два випадки визначення суб’єктів особистих немайнових прав і визначення суб’єктів майнових прав.
Щодо особистих немайнових прав, як загальне правило, встановлено, що на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, такі права належать працівникові, який його створив. Водночас у випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об’єкт можуть належати юридичній чи фізичній особі, де або у якої працює творець. Авторське право традиційно виходило з того, що у більшості випадків твір, створений у порядку виконання службового завдання, належить роботодавцю, з яким автор перебуває у трудових відносинах. Проте ст. 429 ЦК підходить до вирішення цього питання з більш демократичних позицій, загалом надаючи перевагу інтересам працівника,
Фото Капча