Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення

Після того як об’єкт інтелектуальної власності створений і охоронним документом закріплені на нього права, настає важливий етап у його життєвому циклі – включення в господарський оборот. Саме на цьому етапі об’єкт інтелектуальної власності приносить правовласнику прибуток чи іншу користь, власне те, заради чого він і був створений. Однак, як тільки інформація про об’єкт інтелектуальної власності стає відомою несумлінним конкурентам, у них виникає спокуса використати його у своїх інтересах. При цьому порушник прав знаходиться в більш вигідних умовах, чим правовласник: він не несе витрат на стадії створення та охорони об’єкта інтелектуальної власності. Крім того, він може мати готову виробничу базу для використання об’єкта інтелектуальної власності, у той час, як право-власник повинен ще витратити час і ресурси на її створення. Тому порушник прав може швидше випустити продукцію з використанням об’єктів інтелектуальної власності і просунути її на ринок по більш низькій ціні, чим правоволо-ділець об’єкта інтелектуальної власності. Такий розвиток подій не тільки порушує права конкретного правоволоділь-ця, але має і серйозні наслідки для суспільства в цілому, сповільнюючи його соціальний і економічний розвиток і ускладнюючи цивілізоване співробітництво з іншими краї­нами.

У наш час фактор захисту прав здобуває особливо великого значення, тому що у зв’язку зі швидким розвитком технологій, з’явилася можливість порушення прав у таких обсягах, що були неможливі раніше. Тому без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості одержання аналогічних прав іншими, система охорони інтелектуальної власності не може бути ефективною.

Сьогодні в Україні система правової охорони інтелектуальної власності перебуває у стадії завершення формування. У 1990-х роках були закладені основи національної системи регулювання цієї надзвичайно важливої сфери, бо від цього залежить міцність фундаменту для інноваційної моделі розвитку України, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світовій соціально-економічній системі.

Правовідносини у сфері інтелектуальної власності регулюються окремими положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України, Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та ряду процесуальних кодексів, нормами 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності, близько 100 підзаконних актів. Також Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері, які є частиною національного законодавства.

Протягом останніх років в Україні сформовано організаційну структуру органів, які прямо чи опосередковано забезпечують діяльність у сфері правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності. У Верховній Раді України у складі її Комітету з питань науки і освіти діє підкомітет з питань інтелектуальної власності. У судовій владі, представленій судами загальної юрисдикції та спеціалізованими судами, запроваджено спеціалізацію суддів у сфері інтелектуальної власності. Так, у 2000 році сформовано Судову палату Вищого господарського суду України з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом права на об’єкти інтелектуальної власності, а також відповідні колегії у складі місцевих та апеляційних господарських судів.

Україна має серйозні проблеми та недоліки функціонування системи правової охорони інтелектуальної власності. Однак за останні роки намітилися позитивні тенденції. Так, щорічно зростає кількість заявок на реєстрацію об’єктів інтелектуальної власності. В середньому за рік надходить близько 35 тис. заявок (в тому числі близько 15% від іноземних заявників) та видається понад 25 тис. охоронних документів. Значним досягненням стало істотне скорочення строків розгляду заявок на винаходи, корисні моделі, торговельні марки.

Позитивні зрушення сталися і у сфері авторського права та суміжних прав. Здійснено майже 27 тис. реєстрацій прав автора на твір, запроваджено моніторинг телерадіоканалів, посилено як державний контроль за використанням об’єктів авторського права і суміжних прав, так і з боку суб’єктів господарювання.

За оцінкою IFPI, за останні роки рівень «піратства» в Україні, зокрема в музичному секторі, зменшився з 85 до 65%.

У 2007 р. розпочато переговорний процес щодо нового базового договору між Україною та Європейським Союзом, що потребуватиме передусім посилення захисту прав інтелектуальної власності. Нарешті, наша держава має забезпечувати захист прав інтелектуальної власності відповідно до норм і стандартів СОТ, членом якої вона стала у травні 2008 р.

Незважаючи на помітний прогрес, досягнутий останніми роками у сфері законодавчого забезпечення правової охорони інтелектуальної власності, на думку міжнародних експертів, її недосконалість все ще є одним з чинників, який перешкоджає створенню в Україні ефективної системи захисту прав інтелектуальної власності.

Згідно із концепцією розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009-2014 роки, зміни до чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності мають бути спрямовані на:

адаптацію національного законодавства до законодавства ЄС;

приведення законодавства з питань інтелектуальної власності у відповідність до Цивільного кодексу України;

удосконалення нормативно-правової бази експертизи заявок на об’єкти промислової власності;

посилення законодавчого захисту прав інтелектуальної власності;

узгодження актів національного законодавства у сфері інтелектуальної власності між собою та узгодженість національного законодавства України в сфері інтелектуальної власності із загальним міжнародним законодавством;

вчасне врахування у спеціальних законах щодо інтелектуальної власності змін, які сталися у міжнародному праві;

вдосконалення правових механізмів економічного стимулювання творчої праці;

приєднання, в разі необхідності, до нових міжнародних договорів.

Таким чином, реалізація цих рекомендацій сприятиме подальшому розвитку