Система застосування добрив

10 темно-сірий, вологий, комкувато-

зерниста, ущільнений, багато кротовин, видимих карбонатів намає, перехідпоступовий;

70 – 135

РНк - ------ см -нижній перехідний, нерівномірний і

65 слабогумусований, карбонатний, бурувато-

сірий, крупнопилувато-легкосуглинковий, горіхувато-зерниста, ущільнений, сильно переритий землериями, по ходу коренів видно борошнисті виділення карбонатів, з глибини 130 см починається оглеєння, яке проявляється у вигляді сизуватих та іржавих плям, в нижній частині в'язкий, перехід ясний;

Рк 135 -180 см -лесовидний карбонатний суглинок,

і глибше сизувато-жовтий, оглеєний, мокрий,

в'язкий, багато іржаво-бурих плям, легкосуглинкового гранулометричногоскладу.

Реакція грунтового розчину сприятлива для росту і розвиткубільшості сільськогосподарських культур Лісостепової зони. Ці грунти характеризуються порівняно високим вмістомСаСО3. та мають вісоку вбірну здатність, що обумовлює порівняновисокий вміст гумусу і легкосуглинковий гранулометричний склад.

Лучно-чорноземні грунти середньозабезпечені фосфором ікалієм. Однак, щоб отримати високий врожай, необхідно звернутиувагу на внесення фосфорно-калійних добрив. В ранньовеснянийперіод можливе азотне голодування рослин, тому що грунт довгийчас надмірно

 

 

Схема сівозміни:

• Люцерна, горох
• Озима пшениця, люцерна
• Кормовий буряк, кукурудза на зерно
• Соя
• Ячмінь+люцерна, соняшник, просо

Дана п’ятипільна сівозміна (зерно-просапна польова) є типовою для Зони лісостепу.

 

 

 

За існуючої системи удобрення, насичення сівозміни мінеральними добривами в господарстві становить 210 кг д. р. /га при співвідношенні основними єлементами живлення NPK 1: 1: 1.

Загальна кількість мінеральних добрив кг/д. р. становить:

210 х 100 = 2100 кг д. р. \100га

За окремими єлементами живлення:

N = 70 x 1 = 70 кг/д. р. /га

P2O5 = 70 x 1 = 70 кг/д. р. /га

K2O = 70 x 1 = 70 кг/д. р. /га

На сівозміну окремо по єлементах живлення:

N = 70 x 100 = 7000 кг/д. р.

P2O5 = 70 x 100 = 7000 кг/д. р

K2O = 70 x 100 = 7000 кг/д. р.

Визначення необхідної кількості добрив для сівозміни господарства у фізичній масі добрива, кг

Азотні: Аміачна селітра (34, 5%) : 34, 5 – 100, 7000 – х, 7000 – 100: 34, 5 = 20289 = 20, 2 т.

Фосфатні: Суперфосфат гранульований

 

 

Здатність ґрунту створювати необхідні умови для розвитку сільськогосподарських культур та формування високих урожаїв нерозривно пов´язана із запасами в ньому органічних речовин. Відомо, що гумус зумовлює сприятливий поживний, водно-повітряний, тепловий і біологічний режими, структурність ґрунтів, нагромадження фізіологічно активних речовин. Багаті на гумус ґрунти відзначаються більшою сталістю врожаїв, вирощувані на них сільськогосподарські культури стійкіші проти збудників хвороб та несприятливих факторів зовнішнього середовища і дають продукцію вищої якості. На таких ґрунтах зменшується загроза забруднення їх токсичними речовинами.

В інтенсивних сівозмінах значення гумусу як регулятора родючості ґрунту значно зростає. Гумус як основа біогенності ґрунту, його фізико-хімічної і біологічної ємності та буферності, значною мірою зумовлює трансформаційні можливості ґрунту, тобто здатність найефективніше сприймати, акумулювати внесені з добривами елементи живлення і рівномірно забезпечувати ними рослини, вирівнювати концентрацію і забезпечувати швидку утилізацію пестицидів та інших хімічних препаратів, а також пом´якшувати дію екстремальних погодних умов. Такі особливості гумусу сприяють підвищенню ефективності удобрення, хімічного захисту рослин та інших агрозаходів.

Існує пряма залежність між гумусом, енергією ґрунту та врожаєм. Американські вчені Александер і Мідлтон так визначили роль органічних речовин: «... вміст органічних речовин у ґрунті є показником його стану й фізичних властивостей так само, як температура тіла є показником стану хворого».

Встановлено, що навіть при повному забезпеченні рослин мінеральним азотом урожай значною мірою (на 40-50%) формується за рахунок власне ґрунтового азоту, який походить здебільшого з гумусових речовин ґрунту. Тому якщо виключити повторне повернення в ґрунт цієї частини азоту у формі органічної речовини, то навіть при інтенсивному застосуванні мінеральних добрив баланс азоту й гумусу ґрунту буде неминуче від´ємним (О. М. Ликов, 1984).

У природних фітоценозах процеси синтезу органічної речовини ґрунту завжди переважають над розкладанням, відбувається нагромадження гумусу. Найбільше його містять чорноземи типові, де загальні запаси сягають 400-700 т/га. На північ і на південь від зони їх поширення запаси гумусу в ґрунтах зменшуються до 350-400 т/га у звичайних, 270-300 в чорноземах південних, 200 в каштанових ґрунтах і відповідно 300, 100-150 і 50 т/га в темно-сірих, сірих лісових та дерново-підзолистих ґрунтах.

Проблема дефіциту органічної речовини виникає при залученні ґрунтів у сільськогосподарське виробництво. Основні причини цього такі:

- відчуження значної частини фітомаси врожаю вирощуваних культур, внаслідок чого знижується рівень гуміфікації. За сучасної структури посівних площ з основною і побічною продукцією з поля виноситься 65-70% створюваної культурами сівозміни органічної маси; – посилення процесів мінералізації і збільшення інших втрат органічної речовини (вимивання, ерозія та ін.) через розпушування ґрунту та тривалий період, коли його поверхня залишається без рослинного покриву.

Концентрація посівів просапних культур у зв´язку з біологічними особливостями і технологією вирощування негативно впливає на кругообіг органічних речовин, що призводить до порушення рівноваги