+3 8(066) 185-39-18
fі технологій” (Могільов, Бєларусь, 1996р.) ; міжнародних конференціях “Теорія і практика зубчастих передач” (Іжевськ, Росія, 1996р., 1998р.), “Micro CAD” (Мішкольц, Угорщина, 1997р., 1998р.), “Сучасні проблеми машинознавства” (Гомель, Бєларусь, 1996р., 1998р.) ; VI-ому міжнародному симпозіумі з теорії реальних передач зачепленням (Курган, Росія, 1997р.) і 5-ому міжнародному симпозіумі українських інженерів-механіків (Львів, 2001р.) ; міжнародних науково-технічних конференціях “Фізичні і комп'ютерні технології у народному господарстві” (Харків, 2000 р., 2001 р.), “Situation and perspective of research and development in chemical and mechanical industry” (Крушевац, Югославія, 2001р.).
Дисертацію розглянуто і схвалено на розширеному засіданні кафедри теоретичної механіки і машинознавства Одеського національного політехнічного університету від 14 червня 2001р. за участю провідних фахівців Одеського регіону в галузі проектування і виробництва механічних приводів.
Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 46 наукових праць, в тому числі 20 статей у наукових журналах і збірниках наукових праць, 17 доповідей і тез доповідей на науково-технічних конференціях, з'їздах, симпозіумах, 2 авторських свідоцтва, 2 довідкові і навчальні посібники (іспанською мовою), 5 звітів з НДР. Основні положення дисертації викладено у 41 публікації, з яких 16 написані без співавторів.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, п'яти розділів з висновками по кожному, загальних висновків, списку використаних джерел із 206 найменувань та 5 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 392 сторінки, включаючи 123 ілюстрації, 17 таблиць, список використаних джерел і додатки на 123 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У розділі 1 наведено огляд літератури з теми дисертації, сформульовано її мету і задачі. Виконано аналіз характеристик призначення і ринкового попиту на різноманітні конструкції ПЗ та компонентів вектора Q (Y), що використовуються для оцінки якості і оптимізації проектних рішень (рис. 1). Підкреслено багатопараметричний, багатокритеріальний та багаторівневий зміст проблеми відображення і управління технічною досконалістю аналогічних виробів. З огляду досліджень у відносно новому для машинознавства науковому напрямку – кваліметричному, встановлено, що розв'язання вказаної проблеми стримується відсутністю загальновизнаної універсальної теорії відображення якісних властивостей технічних об'єктів системної складності, недостатньою інформативністю окремих компонентів вектора Q (Y), тісною залежністю від відомостей про прогресивні аналоги, нестабільністю склада вектора ознак якості Y (R) внаслідок прискорених темпів оновлення продукції машинобудування та загострення нецінової конкуренції.
Ефективність багатокритеріальної оптимізації механізмів в n-вимірному просторі Qn (Y) у значній мірі залежить від обраного функціоналу згортання показників Q (Y) в критеріальний показник U (Q, ) та експертно установленого вектора вагових коефіцієнтів = ( 1, 2,..., n), що потребує періодичної корекції. Розроблені Держстандартом СРСР у 1980-87 рр. методики оцінки якості та відповідні карти технічного рівня промислових виробів саме тому не отримали широкого впровадження у практику проектування ПЗ, що їм притаманна неконтрольована суб'єктивність результатів. Не менш важливим для моделей ПЗ довгострокового застосування є забезпечення часової слушності критерія U (Q), що практично неможливо гарантувати на основі тільки вартістних показників якості через їх статистичну неоднорідність і потребує переважного використання фізично-інформативних ознак технічної досконалості виробів. Об'єктивна необхідність сертифікації продукції машинобудування для сприяння її конкурентноспроможності на зарубіжних ринках має гостру потребу у розвиненому кваліметричному забезпеченні етапу розробки, яке для складних виробів зручно формувати за модульним (покомпонентним) принципом.
Обгрунтованість віднесення ПЗ до технічних систем підтверджена наявністю таких властивостей: кінематичною цілісністю механізму та його фізичної структури, що складається з окремих взаємодіючих компонентів; постійним трансформаторним зв'язком між компонентами; сталістю фізичної структури і внутрішніх міжкомпонентних зв'язків; інтегративністю. Остання властивість означає, що усі службові якості ПЗ (кінематична і навантажувальна здатності, енергетична ефективність, надійність та ін.) системно залежать від параметрів взаємодіючих компонентів і повністю не визначаються жодним з них окремо. Саме тому оцінка технічного рівня ПЗ не є композицією оцінок окремих службових властивостей і потребує системного відображення.
Структура – інваріантний аспект системи, її формальним відображенням прийнято граф, вершини якого відповідають компонентам системи, а дуги – зв'язкам між ними. Фізичні структури типових ПЗ належать до ієрархічного типу і мають не менш двох внутрішніх рівнів моделювання: 0-й рівень – ПЗ як механізм; 1-й рівень – системні компоненти (зубчасті колеса, вали, опори та ін.). В той час, як дворівневий структурний склад ПЗ практично не змінюється, номенклатура характерних ознак їх якості {Y} за останні 20 років суттєво поновилася, що обумовлює експоненціальне розширення множини зв'язків і зменшує ефективність структурно-функціонального моделювання альтернативних проектів. Запропоновано моделювати множини показників {Q}={q1, q2, …, qn} і відношень між ними , як єдину інформаційну систему, а її подальший розвиток базувати на принципі функціонально-кібернетичної еквівалентності, згідно з яким чим більше число n, тим більше альтитуда моделі, з поглибленням якої вужчає множина відношень .
У розділі 2 на основі системного кібернетичного підходу розроблено теорію формування і відображення множини {Y} на числову вісь. Теорія включає комплекс з шести взаємопов'язаних і несуперечливих аксіом та трьох принципів, що забезпечують необхідну формалізацію абстрактного процесу оцінювання проектів шляхом встановлення вимог до цілей проектування і показників їх реалізації, до функцій упорядкованості fh і згортання fs показників Q (Y) в єдиний критеріальний показник U (Q) (рис. 2).
Визначення технічного рівня конструкції ПЗ припускає наявність безпосередньо неспостережуваної, але об'єктивної інформаційної характеристики досконалості проекта, що має бути інваріантна методу її побудови. Аксіоматично