Таксономічна структура рослинних угруповань лучної екосистеми с. Білівці

 де PEV – потенційна екологічна валентність.

Розподіл видів за групами толерантності має той же принцип, що і розподіл видів за фракціями екологічної валентності. Отже, можна виділити наступні фракції валентності і толерантності видів: стеновалентна (СВ) і стенобіонтна (СБ) – показник валентності або індекс толерантності не перевищує 0, 33; гемістеновалентна (ГСВ) та гемістенобіонтна (ГСБ) – від 0, 34 до 0, 45; мезовалентна (МВ) і мезобіонтна (МБ) – від 0, 46 до 0, 56; геміевривалентна (ГеВ) і геміеврибіонтна (ГЕБ) – від 0, 57 до 0, 67; евривалентна (ЕВ) і еврибіонтна (ЕБ) – від 0, 67 і більше. Чим більше It, тим теоретично вище можливість використання екологічно різноманітних середовищ існування популяціями конкретного виду [17].

Аналіз еколого-ценотичних груп, їх розподіл за фракціями валентності і групам біонтності показав, що домінанти і субдомінанти відносяться до мезобіонтів і еврібіонтів, рідко – до гемістенобіонтів, але серед них немає стенобіонтних видів. Таким чином, домінантними і субдомінантними видами можуть бути тільки види з широкою екологічною амплітудою за більшістю екологічних факторів.

В різних частинах ареалів ценопопуляції модельних видів рослин займають одні й ті ж вузькі діапазони за шкалами ґрунтових факторів, таких як зволоження і сольовий режим, більш широкі екологічні позиції за кислотністю ґрунту, кліматичними факторами: терморежиму і континентальності.

Рідкісні та зникаючі види відносяться в основному до стено-та гемістенобіонтам, володіючи вузькими екологічними позиціями по більшості екологічних факторів, що не дозволяє їм поширюватися на нові території.

Центральне становище на фрагментах екологічних просторів, побудованих за двома чинниками (зволоження і сольового режиму ґрунтів, зволоження і кислотності ґрунтів і т. д.) займають повночленні нормальні ЦП, далі – більш розкиданими є нормальні неповночленні ценопопуляції, по краю скупчень розташовуються інвазійні ценопопуляцій.

Положення модельних видів на пелюсткових діаграмах, де вони представляють кільцеподібні фрагменти фундаментальних екологічних ніш, дозволяють судити про їх екологічне розмаїття, як і розподіл видів за фракціями екологічної валентності і групами толерантності.

В сучасних екологічних дослідженнях широко використовуються еколого-ценотичні групи (ЕЦГ) видів рослин. В цьому випадку вивчення екологічних умов оцінюється за складом рослинних угруповань або їх компонентами. Використання діапазонних шкал Л. Г. Раменського зі співавторами (1956) і Д. Н. Циганова (1983) для екологічної оцінки місць існування популяцій і фітоценозів дозволило Л. А. Жуковій (2004; 2005) ввести нове уявлення про екологічну валентність видів, розробити методики їх кількісної оцінки.

 

 

 

2.1. Матеріали і методи дослідження

Видовий склад фітоценозів лучних екосистем оцінювали за даними власних польових досліджень.

Матеріалом дослідження слугували види трав’янистих рослин, що зростають в умовах природно-культурних ценозів лучної екосистеми Хотинського району, села Білівці.

Інвентаризація рослин здійснювалась маршрутним методом. Таксономічний склад флори визначався у польових умовах, на основі зібраного гербарного матеріалу і уточнювався за Визначником вищих рослин України (1999).

З метою оцінки різноманітності судинних рослин на досліджуваній території закладали 10 дослідних ділянок, площа кожної з яких 100 м2 за методом Раункієра [ ].

На описуваних дослідних ділянках відзначали наявність або відсутність кожного виду. Результати записували у відомості відповідної форми, у якій проставляли кількість екземплярів (цифрою), або ставили плюс (+), або мінус (-), що означає відповідно наявність чи відсутність виду.

Коефіцієнт розсіювання (дисперсності), розраховували діленням загальної кількості видів на середню кількість їх на ділянці.

При вивченні складу рослинних угруповань використовувались загальноприйняті методики геоботанічних описів [7]. При визначенні видового складу рослинного покриву використовували „Определитель высших растений Украины” [30]

2.2. Техніка безпеки при роботі в польових умовах

Перед виїздом в експедиції всіх співробітників навчають надавати першу невідкладну медичну допомогу при переломах, травмах, отруєннях, опіках, пораненнях, розтягненнях і вивихах, втраті свідомості.

Співробітники зобов’язані дотримуватись правил особистої гігієни й санітарії, підтримувати чистоту й порядок на робочих місцях.

Забороняється вихід на маршрут без спорядження, необхідного для відповідних природних умов.

Робочий інвентар необхідно утримувати в справному стані, а при його транспортуванні дотримуватись необхідних заходів безпеки.

Забороняється користуватись несправним інвентарем.

Роботу в польових умовах проводити лише у світловий період доби.

При грозі забороняється знаходитись поблизу металевих предметів (ліній електропередач, матч, стовпів), поодиноких дерев, у водоймах, швидко рухатись.

Необхідно дотримуватись правил протипожежної безпеки, розпалювати вогнище лише у відведених для цього місцях.

Дотримання вимог техніки безпеки, дисципліна, вимогливість до себе та оточуючих – запорука успішної роботи в лабораторних та польових умовах.

 

 

3.1. таксономічна структура лучної екосистеми

Динаміка біологічного різноманіття э визначальним конструктивним чинником у процесі природних змін. У сучасній науковій літературі біологічне різноманіття розглядається, з одного боку, як прояв структурованості біоти [1, 2, 23], з іншого – як детермінант функціонування екологічних систем [3, 46]. Вітчизняні науковці [4, 12] у розрізі диверсикологічних досліджень аналізують явище біорізноманіття як характеристику структурно-функціональної організації екосистем. Неоднозначність його трактування зумовлена міждисциплінарністю, різноаспектністю, багатокомпонентністю та ієрархічністю цього поняття.

Увесь діапазон параметрів дослідження різноманіття біотичного компоненту