Таксономічна структура рослинних угруповань лучної екосистеми с. Білівці

Предмет:

Екологія

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

34

Мова:

Українська

Оцінка:

на екосистемному рівні можна звести до трьох основних напрямків: 1) видове різноманіття; 2) таксономічне різноманіття; 3) структурне різноманіття.

Нами вивчено видове різноманіття рослинного угруповання лучної екосистеми. Як показали результати наших досліджень, видовий склад трав’янистих судинних рослин дослідженої екосистеми нараховує 22 види із 16 родин (табл. 1). Із них найчисленніші Asteraceae (29%), Lamiaceae (10%) дві родини Fabaceae та Gramineae представлені двома видами (по 7% видів). Решта родин представлена одним видом (рис. 1). Найвищими показниками рясності характеризуються Stenactis annua (L.) Nees. та Agrimonia eupatoria L.

Переважна більшість видів належать до відділу Magnoliophyta (97, 2%) ; у т. ч. Liliopsida – 14%, Magnoliopsida – 86%, що складає співвідношення 6, 1: 1.

Таблиця 1

Видовий склад фітоценозу екосистеми

Одним з основних показників філогенетичної структури біотичних спільнот є багатство видів, тобто насиченість території видами, родами чи таксонами більш високих рангів рослинних і тваринних організмів. Таксономічна структура відображає внутрішню будову й специфічні особливості рослинних угруповань. Важливим показником для її характеристики є кількість таксонів різного рангу. У зв'язку з цим, крім числа видів (родів, родин, відділів тощо), які зустрічаються в даній екосистемі, часто розглядають відношення кількості видів до числа родів, родин, відділів і т. д. (Второв, Второва, 1983).

Нами проаналізовано таксономічні співвідношення фітоценозу: вид/рід = 1, 05, вид/родина = 1, 38, рід/родина = 1, 31. Розподіл родів за кількістю видів відображає трофічну місткість середовища, як показали наші дослідження леше Trifolium L. представлений двома видами, інші роди у даній екосистемі представлені одним видом.

Види, що входять до складу досліджених фітоценозів належать до 16 родин. Із них 47% представлено лише одним видом (рис. 1). Як показали наші дослідження чотири провідні родини об’єднують понад половину видів дослідженої лучної екосистеми (53%).

Рис. 1. Таксономічна структура фітоценозу

Отже, проведені нами дослідження показали, що флора лучної екосистеми с. Білівці налічує 22 види, що належать до 16 родин судинних рослин. Кількісні співвідношення між великими таксонами такі: дводольні 19 видів – 86%, однодольні 3 види – 14%, в цілому ці співвідношення близькі до співвідношення у флорі України одно- і дводольних рослин – 1: 6.

Провідними родинами флори досліджуваної території є Asteraceae – 8 видів (29%), Lamiaceae – 3 види (10%), родини Fabaceae та Gramineae представлені двома видами (по 7% видів), решта родин представлена одним видом.

ВИСНОВКИ

Флора лучної екосистеми с. Білівці налічує 22 види, що належать до 16 родин судинних рослин.

Кількісні співвідношення між великими таксонами такі: дводольні 19 видів – 86%, однодольні 3 види – 14%.

Провідними родинами флори досліджуваної території є Asteraceae – 8 видів (29%), Lamiaceae – 3 види (10%), родини Fabaceae та Gramineae представлені двома видами (по 7% видів), решта родин представлена одним видом.

Таксономічні співвідношення фітоценозу складають: вид/рід = 1, 05, вид/родина = 1, 38, рід/родина = 1, 31.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Биогеоценотический покров Бескид и его динамические тенденции / М. А. Голубец, Д. В. Борсук, М. В. Гаврилюк и др. – К. : Нук. Думка, 1983. – 240 с.
Биоразнообразие и сукцессионный статус старовозрастных темнохвойных лесов европейской России / О. В. Смирнова, М. В. Бобровский, Л. Г. Ханина, В. Э Смирнов // Успехи современной биологии. – 2006. – Т. 126, № 1. – С. 27-39.
Букварева Е. Н. Принцип оптимального разнообразия биосистем / Е. Н. Букварева, Г. М. Алещенко // Успехи современной биологии. – 2005. – Т. 125. – Вып. 4. – С. 337-348.
Букварева Е. Н. Схема усложнения биологической иерархиии в случайной бреде / Е. Н. Букварева, Г. М. Алещенко // Успехи современной биологии. – 1997. – Т. 117. – Вып. 1. – С. 18-32.
Бурда Р. И. Антропогенная трансформация флоры / Р. И. Бурда. – Киев: Наук. думка, 1991. – 168 с.
Восточноевропейские широколиственные леса / [Р. В. Попадюк, А. А. Чистякова, С. И. Чумаченко и др. ]; под ред. О. В. Смирновой. – М. : Наука, 1994. – 364 с.
Григора І. М. Основи фітоценології / І. М. Григора, В. А. Соломаха. – К. : Фітосоціоцентр, 2000. -240 с.
Грохлина Т. И. Автоматизация обработки геоботанических описаний по экологическим шкалам / Т. И. Грохлина, Л. Г. Ханина // Принципы и способы сохранения биоразнообразия: II Всероссийская научная конференція, 2006 г. : сб. материалов. – Йошкар-Ола, 2006. – С. 87-89.
Дідух Я. П. Фітоіндикація екологічних факторів / Дідух Я. П., Плюта П. Г. – К. : Наук. думка, 1994. – 280 с. Табл. 35. Іл. 50. – Бібліогр. : с. 242-267.
Емельянов И. Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем. – К. : Наука, 1999. – 168 с.
Емельянов И. Г. Роль разнообразия в функционировании биологических систем / И. Г. Емельянов. – К. : Ин-т зоологии им. И. И. Шмальгаузена АН Украины, 1992. – 64 с. (Препринт / АН Украины. Ин-т зоологии им. И. И. Шмальгаузена; 92. 6).
Ємельянов І. І. Принципи структурно-функціональної організації та еволюція екосистем: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня