Тараканівський форт

 

На кінець XIX ст. Дубенський (Тараканівський) форт являв собою велике досягнення інженерної думки і був справжньою перлиною фортифікаційного мистецтва. Але після того, як він вже був повністю збудований, під час інспекції було виявлено, що його розташування не відповідає тим завданням, які перед ним ставились. Це означало, що мільони царських карбованців Російської імперії були фактично поховані в землю. Через це форт вже на початку XX ст. був залишений росіянами і зайнятий австрійцями. Відбили його росіяни під час Брусиловського прориву 1916 р., хоча масованих боїв у форту не було і він майже не був на той час зруйнований. Набагато руйнівливішим виявився вплив часу і відсутність звичайного догляду.

Найдетальніше дослідив історію і життєдіяльність споруди з архівних документів Петро Савчук, автор книги «Дубенський форт». Є ще й місцеві, дубенські дослідники, які самостійно вивчають систему оборонних споруд і створюють схеми та описи, проводять екскурсії та займаються пошуком інших цікавих особливостей форту, які не були вивчені раніше.

З Формуляра Дубенських укріплень складеного виконавцем робіт військовим інженером полковником Баумгартеном і інженерним чиновником титулярним радником Комаровим (1905 рік) :

Гарнізон воєнного часу:

артилерія – 1 рота;

піхота – 2 роти.

Озброєння:

6-и дюймових знарядь (190 пуд.) – 10 шт. ;

легких польових гармат на клиньевих мортирах – 8 шт. ;

57 мм капонирних гармат Корденфельда – 8 шт. ;

3-х лінійних кулеметів – 10 шт. ;

8-и дюймових сталевих зразка 1877 р. мортир вагою 200 пудів – 4 шт. ;

Ѕ-пудових мортир – 10 шт.

Форт має форму чотирикутника зі зрізаним західним кутом, довжина ліній вогню бруствера 230 сажнів.

Усіх безпечних казематів – 105, з них:

для житла гарнізону – 32,

під лазарет -5,

для госп. потреб – 4,

під склади – 10,

комплект фортечної артилерії – 5,

під електричну і телеграфну станції – 4,

під колодязь і бак для води – 2,

покійницька -1,

під сход, проходами і коридорами – 27,

видаткових порохових льохів – 6.

Приміщення для складів провіанту і всяких запасів можуть вмістити 2-місячний запас, необхідний для гарнізону форту. Усередині – 3 колодязі: одного відкритий, для постачання артилерійської роти водою в мирний час, один у безпечних приміщеннях для забезпечення холодильників при гасових двигунах 2-х електростанцій і один у безпечних приміщеннях для постачання водою гарнізону під час облоги, з водопроводом для накачування запасу води в баки ємністю в 3000 цебер.

Мостів два: залізний висувний через головний рів форту для в'їзду у форт довжиною 10 сажнів, шириною в 9 футів: рік будівництва 1893 р., а також дерев’яний на опорах через Ікву по шосе, що веде з форту до станції Дубно південно-західної залізн., довжиною 15, 8 сажнів, шириною 2, 8 саж., побудований у 1885 р.

Будівництво форту починається з моменту третього розділу Польщі в 1795 р., коли м. Дубно з окраїнами був приєднаний до Росії і з 1797 р. став повітовим містом Волинської губерні. Дубно став прикордонним містом.

Підсумки франко-російської війни 1870 – 1871 р. показали необхідність повного перегляду всієї системи інженерної оборони границь. Головною причиною змін у військово-інженерній думці була поява залізниць і могутньої артилерії. На початку 70-х років інженерний департамент військового міністерства, керований талановитим інженером-генералом Е. І. Тотлебеном, з огляду на стратегічні задачі країни, намітив і подав на розгляд ідею маленьких прикордонних фортець з метою прикриття зосередження і розгортання армій, які спізнюються на мобілізацію. Він особливо підкреслював у доповіді 1871 р. важливість створення таких маленьких фортець поблизу Дубно і Проскурова, де у випадку війни з Австрією, користаючись залізничними коліями і Варшавско – Київським шосе, можна буде зосереджувати під прикриттями цих фортець війська в Луцьку, Острозі, Межибожі. Фортеці ці передбачалося побудувати на 4000 чол. Ця ідея одержала втілення через 14 років у видозміненому варіанті. Призначення цих фортець Тотлебен визначав так: “Наша мережа залізниць уже встигла з'єднатися з залізницями Західної Європи, що спонукує вчасно піклуватися про те, щоб у випадку війни не дозволити ворогу скористатися нашими залізними шляхами”. У цей же час військове міністерство доповідав Олександрові ІІ про необхідність створити 4 невеликі фортеці на лініях Вержболово – Вільна (згодом Ковно), Лика-Граево (пізніше Осовец), Волочиськ – Жмеринка (передбачався Проскурів), на Радзивилов – Брест – Бердичівській дорозі (згодом Дубно).

 

 

Роботи по нарощуванню пагорба Дубенського форту почалися в 60-их роках ХІХ ст. Але тільки в 1873 р. була скликана особлива нарада по обороні границь Європейської Росії де було вирішено асигнувати на перебудову фортець 66 млн. руб. Тоді ж виступив Д. А. Мілютін з остаточним обґрунтуванням інженерної програми, де підкреслив необхідність прикриття Дністра і Дніпро – Бугського лиману шляхом створення укріплень поблизу Дубно, Проскурова, Очакова і Ямполя.

Укладення Потрійного союзу 1879 – 1882 р. показало, що головна небезпека Росії загрожує з боку Заходу – Німеччини й Австро-Угорщини. Військове відомство вжило термінових заходів по інженерній обороні границь, сформульовані в