Техніко-економічна характеристика господарства

де Wзаг – загальний обсяг робіт га, т, т/км;

Wр. д. – продуктивність агрегату за день.

Таким чином визначаємо кількість агрегатів і по іншим операціях і заносимо у відповідну графу технологічної карти.

Змінну продуктивність агрегату визначаємо за формулою:  , га/зм (2. 2)

де Вр – робоча ширина захвату агрегату, м;

Vр – робоча швидкість руху агрегату, км/год;

Тр – чистий робочий час зміни, годин;

Таким чином розраховуємо змінну продуктивність агрегату по всіх операціях:

де Пм – кількість механізаторів, які обслуговують агрегат;

Пд – кількість допоміжних працівників, які обслуговують агрегат;

Wр. год. – годинна продуктивність агрегату, га/год;

Ширину захвату агрегату визначаємо за формулою:

де Pгак. – зусилля трактора на гаку, КН

Rсгм – опір СГМ, КН/м

Формулу ввикористовуємо для розрахунків по іншим опраціям.

Затрати праці на весь обсяг робіт визначаємо за формулою:

де Зп. од. – затрати праці на одиницю роботи;

Wзаг – Загальний обсяг робіт га, т, т/км;

Розроханок використовуємо для інших операцій.

Кількість нормозмін:

де Wзаг – загальний обсяг робіт, га, т, т/км;

Wзм – продуктивність агрегату за зміну;

Кількість агрегатів для виконання операції:

де Wра – продуктивність агрегата за агро строк.

Виробіток агрегату за годину змінного часу:

де Тзм = 7 год;

Wзм – виробіток МТА за зміну, га/зм;

Wргод – виробіток МТА за годину змінного часу, га/год.

Кількість нормо змін:

де Wрзм – годинна продуктивність машини за технічною характеристикою, га/год;

Тзм – тривалість зміни, год;

τ – коефіцієнт використання часу зміни.

Обсяг тракторних робіт в ум. ет. га:

де Wезм. ф. – еталонний виробіток даної марки трактора за зміну, ум. ет. га;

Нзм – кількість виконаних нормо змін, шт.

Витрати палива для виконання даної операції:

де Qга – витрати палива на одиницю роботи, кг/га, т/га.

Розрахунки виконуємо та зводимо в табл. 2. 1

 

 

Для з’ясування повної картини завантаження машинного парку протягом планового періоду зручніше всього подати його в графічній формі.

При цьому наочно відбивається завантаження кожної машини при виконанні виробничих операцій з урахуванням агротехнічних і календарних строків.

Графік машиновикористання – діаграма, яка показує скільки тракторів певного типу повинно працювати в різний час для виконання робочого плану.

Дані для побудови графіків беремо з плану технологічної карти. Графіки машиновикористання будують для кожної марки трактора окремо, але тільки для тих, які виконують не менш трьох операцій.

Графіки будуємо в прямокутних декартових координатах. На горизонтальній вісі (абсцис) відкладаємо в довільно прийнятому масштабі календарні строки по місяцях, а на вертикальній вісі (ординат) відкладаємо теж в прийнятому масштабі кількість тракторів. При цьому на графіку одержуємо прямокутник, площа якого відображає необхідну кількість машино-днів на виконання конкретної операції, позначеної своїм шифром.

Операції, які виконуються одночасно, на графіку зображуються прямокутниками, побудованими послідовно один над другим (потрібно мати на увазі, що кількість тракторів починаємо відкладати від нуля з наростаючим підсумком).

Верхня межа прямокутників на графіку для даного календарного періоду показує необхідну кількість тракторів даної марки для виконання запланованого обсягу механізованих робіт при вирощуванні даної культури.

Графіки машиновикористання тракторів представлені на першому аркуші графічної частині проекту.

 

 

Загальну картину потреби сільськогосподарських машин для виробництва заданої культури найбільш доцільно визначити на основі побудови граффіку використання машин.

Одночасно на одному і тому ж аркуші, де був побудований графік машиновикористання, будуємолінійний графік використання сільськогосподарських машин в певні періоди польових робіт.

Графік будується в прямих декартових координатах, де по вісі операцій, а паралельно вісі ординат проводять лінії (вертикальні), які абсцис відкладають, як і в першому випадку календарні строки виконання суміщають з номером операції, де задіяна сільськогосподарська машина.

 

 

 

Операція – міжрядний обробіток соняшника.

Площа поля S = 102га.

Довжина гону L = 1500м.

Ширина поля C = 680м.

Питомий опір K = 1, 8 кН/м.

Кут схилу місцевості i = 2, 3%.

 

 

- Глибина обробітку повинна відповідати заданій. Відхилення від заданої глибини рихлення допускається 0, 01м при культивації на глибину до 0, 1м і 0, 02м при більш глибокій обробці.

- Ширина захисної зони встановлюється в залежності від фази розвитку рослин (в межах 10-20см). Відхилення більше 2-3см від заданої ширини не допускається.

- Робочі органи повинні підрізати 98-100% бур’янів.

- При обробці захисних зон прогоночними боронками знищується не менше 65% однорічних бур’янів.

- Пошкодження культурних рослин не повинно перевищувати 1-2%.

- Нижні вологі шари ґрунту не повинні виноситись на поверхню.