Технологія та способи виробництва цементу

Випуск високоміцного портландцементу марки 600 був освоєний вперше в СРСР сааме на Здолбунівському цементно-шиферному комбінаті. Спосіб виробництва цього цементу захищений авторським свідоцтвом NВ-1778. Ліцензії на його виробництво продано у Великобританію, Францію та Італію. У 1972 році на комбінаті був здійснений випуск промислової партії портландцементу марки 700. На комбінаті було розроблено багато технологічних новинок. Найвизначніша з них – впровадження в дію гідротранспортування крейдяно-суглинкової суміші з кар’єру на виробничий майданчик на відстань 3, 6 км.

У 1994 року Здолбунівський цементно-шиферний комбінат був перетворений у Здолбунівське акціонерне товариство відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь-Цемент». А у 2003 році шиферне виробництво було відокремлено у ТОВ «Волинь-Шифер» та перейшло до нових власників.

У 2001 році контрольний пакет акцій ПАТ «Волинь-Цемент» придбала всесвітньо відома німецька промислова група Dyckerhoff AG.

З цього часу розпочалася нова ера в історії ПАТ «Волинь-Цемент» – підприємство стало повноправним членом великої міжнародної родини цементних заводів. Нові знання, нове обладнання, удосконалення виробничих процесів, постійна неперервна співпраця з зарубіжними спеціалістами, все це дозволяє ПАТ «Волинь-Цемент» розвиватися для покращання рівня задоволення потреб клієнтів, умов роботи персоналу та захисту оточуючого середовища.

Продукція ПАТ «Волинь-Цемент» використовувалася та продовжує використовуватися для будівництва найбільш важливих та відомих об‘єктів країни, таких як, наприклад, відродження зруйнованого Хрещатику в повоєнні роки та його реконструкція в часи незалежності, при зведенні споруд з особливими вимогами до міцності, як, наприклад, Рівненська та Хмельницька АЕС, мостів, аеродромів, об‘єктів військового призначення. Крім звичайних марок цементу, які широко застосовуються в промисловому та житловому будівництві, підприємство виробляє спеціальні тампонажні цементи для потреб нафтової та газової промисловості.

 

 

Цементна промисловість є однією із найважливіших галузей матеріального виробництва. Значення цієї галузі в народному господарстві визначається передусім нерозривним зв'язком із ходом капітального будівництва.

Цемент – один із найголовніших будівельних матеріалів, який спрямований на виготовлення бетонів, залізобетонних виробів, а також для скріплення окремих деталей будівельних конструкцій, гідроізоляції. Цемент – загальна назва мінеральних в'яжучих порошкоподібних матеріалів, які після затворення їх водою, з рідкого або тістоподібного стану переходять у твердий каменеподібний стан при звичайній температурі і використовується для зв'язування з іншими матеріалами.

Портландцеме́нт (рос. портландцемент; англ. portland cement; нім. Portlandzement m) – гідравлічна в’яжуча суміш, високоякісний цемент, який використовується для цементування свердловин. Одержують подрібненням суміші клінкера, гіпсу і активних добавок. У складі портландцементу переважають силікати кальцію (70-80%). Це вид цемента, найбільш широко застосовуваний у всіх країнах. Назву отримав по імені острова Портланд (Portland) в Англії, так як за кольором схожий на природний камінь, який там видобувається.

Виробництво цементу включає два ступені: перша – отримання клінкеру, друга – доведення клінкеру до порошкоподібного стану з додаванням до нього гіпсу або інших добавок.

Перший етап найдорожчий, саме на нього припадає 70% собівартості цементу. А відбувається це таким чином: перша стадія – це видобуток сировинних матеріалів. Розробка вапнякових родовищ ведеться зазвичай знесенням, тобто частина гори «зносять вниз», відкриваючи тим самим шар жовтувато-зеленого вапняку, який використовується для виробництва цементу. Цей шар знаходиться, як правило, на глибині до 10 м (до цієї глибини він зустрічається чотири рази), і по товщині досягає 0, 7 м. Потім цей матеріал відправляється по транспортеру на подрібнення до шматків рівних 10 см в діаметрі. Після цього вапняк підсушується, і йде процес помелу і змішування його з іншими компонентами. Далі ця сировинна суміш піддається випалу. Так отримують клінкер.

Друга стадія теж складається з декількох етапів. Це: дроблення клінкеру, сушка мінеральних добавок, дроблення гіпсового каменю, помел клінкеру спільно з гіпсом і активними мінеральними добавками. Однак треба враховувати, що сировинний матеріал не буває завжди однаковим, та й фізико-технічні характеристики (такі як міцність, вологість і т. д.) у сировини різні.

Тому для кожного виду сировини був розроблений свій спосіб виробництва. До того ж це допомагає забезпечити хороший однорідний помел і повне перемішування компонентів.

 

 

Існує декілька способів виробництва портландцемента:

Сухий.

Мокрий.

Напівсухий.

Комбінований.

Оскільки цемент, на відміну, наприклад, від піску, не має природного походження, процес його виробництва починається з видобутку необхідних «інгредієнтів». Для того щоб у результаті вийшов знайомий кожному сірий порошок, потрібні такі компоненти, як:

а) Вапняк.

б) Глина.

Ці два матеріали природного походження – основа цементу. Залежно від того, якими саме характеристиками повинен буде володіти цементний порошок у підсумку, в нього вводять різні добавки. Наприклад, оксид алюмінію при виробництві глиноземистого або азотистий кальцій для створення розширюється антикорозійного цементів.

Перший з чотирьох способів отримання цементу – мокрий. Процес починається з подрібнення вапняку. Великі шматки породи (до одного метра в діаметрі) перемелюють в кілька етапів, домагаючись того, щоб окремі «гранули» були не більші сантиметри. Глину також подрібнюють у дробарках, а потім переміщають у спеціальні бовтанки. Потім обидва перемелених компонента зустрічаються на сировинний млині, де і піддаються спільному перемелюванню.

Тепер прийшов час відправити «напівфабрикат» (на професійній мові він називається шламом) в спеціальні